Презентація "Ватажки повстань. Кармалюк Устим"

Устим. Кармалюк

Устим Якимович Кармелюк (Кармалюк) народився в селі Головчинці Літинського повіту Подільської губернії (нині село Кармалюкове Жмеринського району Вінницької області) в селянській родині.

Аби людина вирішила перекувати плуг на меч, їй потрібні вагомі причини. Про Устима Кармалюка є дуже романтична версія: в усьому винне кохання. У свої неповні 25 років Устим був добрим господарем, вдруге одруженим і мав на утриманні аж 5 дітей. Щоб прокормити усіх, він мусив тяжко працювати на полі - і робив це добре, сім‘я до найбідніших не належала. Але одного разу повз поле, де працювали селяни, крутим схилом їхала дружина власника села Розалія Пігловська. Несподівано коні понесли - у цьому місці шансів на порятунок не було. Однак молодий і дужий кріпак зумів якось зупинити бричку. Гонор польської аристократки вимагав достойно віддячити рятівникові. Досить швидко стосунки Устима і врятованої переросли у щось більше. Невдовзі шляхтянка відмовилась від нерівного кохання. ЇЇ ж чоловік, щоб помститися, вирішив відправити палкого кріпака на 25 років у солдати. Та на Поділлі в той час панувала чума, тому рекрутів звідси не набирали. Пігловський виявився людиною упертою, і для Кармалюка роблять виняток. Той, не бажаючи змарнувати життя в казармах, калічить себе, і лікарська комісія відправляє Устима додому. Однак слід за нею приїжджає інша, вже вища комісія, і Кармалюк стає солдатом уланського полку в Кам‘янці-Подільському.

У віці 17 років був відданий поміщиком на 25-річну службу в царську армію. У 1813 дезертирував з 4-го уланського полку, який розміщався в Кам'янці-Подільському та повернувся в рідні місця. Незабаром був спійманий і засуджений до 500 ударів батогом, після чого його скерували до кримського штрафного батальйону. На шляху до Криму Кармалюк втік з-під варти.

Будівля Літинської в'язниці, де утримували Кармалюка перший раз

У 1814 році очолив повстання селян проти російської адміністрації і дворянства, що розгорнулося в Літинському, Летичівському і Ольгопільському повітах. У 1817 році Кармелюк був схоплений жандармами і засуджений до смертної кари. В останній момент кара була замінена на 25 ударів батогом і 10 роками каторги в Сибіру. Однак під час етапування Кармалюк втік із В'ятської етапної в'язниці. Повернувшись на Поділля, продовжував боротьбу, доки його знову не схопили під час облави. Скориставшись знанням російської мови й відповідними документами, під час слідства видав себе за солдата з Костроми. Після того, як його запроторили у Кам'янець-Подільську фортецю, Кармалюк разом з іншими в'язнями здійснив свою четверту втечу. При спробі до втечі був поранений, потім схоплений і прикутий до кам'яного стовпа у вежі Юлія II (Папській, пізніше названій Кармелюковою).

Намісник Польщі великий князь Костянтин вимагав щоденно докладати йому у Варшаву про справу Кармалюка

Каменець-Подільський. Стара фортеця, де утримувався Устим Кармалюк

Каменець-Подільський. Стара фортеця, де утримувався Устим Кармалюк

Взимку 1824 року його покарали 101 ударом батога, затаврували розпеченим залізом і знову відправили етапом у Сибір. Наступні два роки Кармалюк разом з іншими каторжанами конвойований до Тобольська. У 1825 з Тобольської каторжної в'язниці потрапив у Ялуторовськ. Незабаром він знову втік, але був схоплений і запроторений у набагато гірші умови. Утеча звідси - один із найзнаменитіших документованих випадків. Восени, під час нічної бурі, Кармалюк виламав грати, зібрав сорочки всіх співкамерників і зв'язав їх у довге полотнище. До кінця прив'язав камінь і закинув за частокіл в'язниці. По цьому висячому мосту, прямо вікна за огорожу один за одним перебралися усі в'язні - зранку камера була порожня. У 1828 році знову був схоплений і відправлений до Сибіру на Боровлянський скляний завод у Тобольській губернії. Потім знову втеча, а в 1830 - черговий арешт. Через 2 роки Кармалюк розібрав стелю в своїй камері і втік із Літинської в'язниці.

Башта Кармелюка або Папська башта в на території Фортеці Кам'янець -Подільського державного історичного музею-заповідника. За легендою тут і досі живе Сокіл. Це душа Кармелюка перевтілилася в гордого та свободолюбивого птаха.

Кармалюк всю осінь 1824 року просидів прикутим до кам’яного стовпа в одиночній камері Папської вежі Кам’янець-Подільської фортеці

У 1830-1835 селянський рух під проводом Кармалюка охопив усе Поділля, суміжні з ним райони Бессарабії та Київщини. У ньому брали участь близько 20 тисяч осіб. Протягом 23 років боротьби повстанські загони Кармалюка здійснили понад тисячу нападів на поміщицькі садиби. Захоплені у поміщиків гроші та цінності роздавали селянським біднякам. У повстанському русі брали участь не тільки українці, а й поляки та євреї. Довгі роки сподвижником Кармалюка були євреї Аврум Ель Іцкович, Абрашко Дувідовіч Сокольницький, Арон Віняр та Василь Добровольський, а також поляки Ян і Олександр Глембоцькі, Фелікс Янковський та Олександр Витвицький. Жоден з них на допитах і очних ставках не зрадив Кармалюка, за що деякі з них були страчені, а інші вислані в Сибір.

Розмах селянської війни на Поділлі невдовзі став таким, що зацікавив царя Миколу І. Аби спіймати бунтівного кріпака, було залучено понад 3 000 солдатів та жандармів. Устим був людиною досить грамотною, добре знав російську, польську та молдавську мови. Цей факт збивав шляхту з пантелику: вони не розуміли, як простий кріпак може бути розумнішим та кмітливішим за них. Поширювались навіть чутки про його шляхетне походження, але це лише збільшило популярність героя у народі і дозволило дрібній шляхті приєднатись до загонів Кармалюка.

Для боротьби з повсталими російський уряд у листопаді 1833 р. створив т. зв. Галузинецьку комісію. Комісія аж до 1839 року продовжувала слідство у справі Кармалюка. Вона зареєструвала більше 1000 нападів на поміщиків і притягла до суду 2700 чоловік. Всього ж протягом 23 років діяльності Кармалюка на його боці воювали близько 20 тисяч борців за свободу і справедливість… 

Харизматичні герої, як правило, не помічають зрадників. 1827 р. в загоні Устима знайшлась людина, яка перед вирішальною сутичкою з царськими військами змастила рушниці салом, щоб вони не стріляли. Це дало змогу урядові розгромити повстання і притягти до відповідальності 750 чоловік. Ще тисяча мешканців навколишніх сіл виступала на процесі свідками. Однак поки Устим був живий, селянські бунти знов почали набирати обертів.

Кармалюка зрадила жінка. У Коричинцях-Шляхових неподалік від Деражні, у хаті Оляни Процикової на нього зробили засідку. Устим зайшов сюда на світанку 10 жовтня 1835 р. - і шляхтич Федір Рудковський холоднокровно застрелив його з пістоля. За це він дістав перстень від царського двору та пожиттєве звільнення від податків. Тіло Кармалюка ще довго возили селами, щоб залякати селян, а потім поховали в Летичеві.

Місце загибелі Устима Кармелюка с. Волоське.

В Головчинцях резонанс судової справи Кармалюка був таким великим, що вся його численна рідня була змушена, щоб уникнути репресій, відмовитися від свого прізвища. Переважна більшість взяла собі прізвище Карман: таке було прізвисько соратників Устима. Після 1955 р, коли село перейменували на Кармалюкове, почався зворотний процес зміни прізвищ: майже всі Кармани стали Кармалюками. Мигила У. Кармалюка

До наших часів дійшов лише опис зовнішності Кармалюка, а єдиний достовірний його портрет належить пензлю Тропініна, відомий в кількох копіях, одна з яких зберігається в Ермітажі. За словами свідків і очевидців, Кармелюк був не дуже високого зросту, але широкоплечий, надзвичайно сильний, і відрізнявся неабияким розумом.

Феномен Кармелюка відобразили у своїх творах Михайло Старицький, Марко Вовчок, Степан Васильченко, Василь Кучер та ін. Харківський композитор Валентин Костенко - автор опери «Кармелюк». Усні народні легенди про народного героя збирали Микола Костомаров і Тарас Шевченко (останній назвав його «славним лицарем»). Також Кармелюку іноді приписують авторство низки українських народних пісень.

Кадр з фільму Кармелюк.Іван Гаврилюк.

Кармалюкова гора

Кармалюкова гора

Кармалюкова гора - це висока товтра, вкрита лісом, навколо якої розкинулося два поселення - Гуменці та Привороття Друге.

З лівої сторони нижче греблі старий, напіврозвалений млин. А колись давно він працював, і, кажуть, сам Устим Кармелюк приходив сюди до дочки мельника. Кармелюкова гора, внизу річка Мукша з греблею і Старим ставом.

Згідно легенди, народний герой Устим Кармалюк ховався в двоярусному гроті біля села Малієвці

Печери Кармалюка — с. Малієвці

Летичів - місто Устима Кармалюка

Летичів - місто Устима Кармалюка

Летичів - місто Устима Кармалюка

Летичів - місто Устима Кармалюка

Летичів - місто Устима Кармалюка

Летичів - місто Устима Кармалюка

Летичів - місто Устима Кармалюка. Православна частина міського цвинтаря, могила Устима Кармалюка

Летичів - місто Устима Кармалюка. Вулиця Устима Кармалюка

Літинському державному музею ім. Устима Кармелюка виповнилося 10 років.

Експозиція, присвячена Кармелюку, на території заповідної Кам'янець – Подільської фортеці

Ім’ям Устима Кармалюка названо його рідне село у Жмеринському районі

Його іменем названо вулиці в ряді міст, зокрема: Вулиця Кармелюка — вулиця в місті Івано-Франківськ. Вулиця Устима Кармелюка — вулиця в місті Київ. Також на його честь названі два населені пункти: Село Кармалюкове у Жмеринському районі Вінницької області. Село Кармалюківка у Балтському районі Одеської області.

Нині ім'я Устима Кармелюка стоїть поряд з ім'ям майже міфічного Олекси Довбуша. Він один, із тих, хто заперечив думку про український народ, як народ інертний, пригнічений, не здатний до бунту. Ще за життя про нього складали легенди і пісні, а обсяг художніх творів про Кармелюка в десятки разів перевершує обсяг документальних джерел. Його повстанська діяльність тривала понад двадцять років, охопила крім Подільської губернії частину Київщини і Бессарабії.

Тема Кармелюка в поштових знаках та ковертах Укрпошти

Тема Кармелюка в поштових знаках та ковертах Укрпошти

Знак нагрудний Козацький Устим Кармелюк. 2 ступеня

Михайло Чорний. Устим Кармалюк

Подоляни можуть дійсно пишатися тим, що їхнім земляком і оборонцем у часи найбільшого занепаду Української нації був невтомний герой і безкомпромісний борець за волю і долю свого народу, улюбленець українського селянства, герой Вінниччини – Устим Кармалюк. Його жертовна і безоглядна боротьба проти окупантів і зрадників свого народу може бути прикладом до наслідування сучасним поколінням українських націоналістів, які можуть підтвердити любов і вірність Україні тільки рішучим чином.

Перегортаючи документальні сторінки його життєпису вражає нелюдська витримка українського повстанця і надзвичайна прихильність долі. В давнину таких людей називали характерниками, чародіями.