Презентація "Українські меценати. Бобринський Олексій"

Про матеріал
Обличчя історії України формують особистості. Це ті видатні історичні постаті, які залишили свій важливий внесок в історії і стали гордістю України. Дана презентація може бути використана на уроках з історії України в 9 класі під час вивчення історії України, на заняттях з факультативу «Видатні постаті України», на заняттях історичного гуртка та в позакласній роботі з історії.
Зміст слайдів
Номер слайду 1

Олексій Олексійович Бобринський

Номер слайду 2

З початку 1840-х років цукроварство на Україні швидко розвивається: у 1830 р. — 6 заводів, у 1842 р. — 52, у 1848 р. — 192. Це було пов'язано з вигідними природними умовами для вирощування цукрових буряків (клімат, ґрунти) та наявністю дешевої робочої сили (селяни-кріпаки). Початково цукрова промисловість розвивалася майже винятково у поміщицьких господарствах — на той час, у зв'язку з високими коштами перевозу цукрового буряка, розміщення цукрової промисловості пов’язувалося з розміщенням сировини.

Номер слайду 3

Після скасування кріпацтва в Росії більшість цукроварень перейшла в руки капіталістів — поміщики залишилися далі продуцентами цукрового буряка, і зазнала деякої концентрації. Серед цукрозаводчиків була низка українців, відомих меценатів: Терещенки, Симиренки, Яхненки; були також поляки (Браніцькі), євреї (Бродські), росіяни (Бобринські).

Номер слайду 4

Бобринські — російський аристократичний рід, власники великих маєтків (близько 45 тис. десятин) і цукроварень у Черкаському й Чигиринському повітах Київської губернії (нині: Сміла та Смілянський район Черкаської області)

Номер слайду 5

Рід графів Бобринських веде свій початок від Олексія Григоровича Бобринського — сина Катерини ІІ та її фаворита графа Григорія Орлова. Олексій народився у квітні 1762, за три місяці до державного перевороту, що звів його матір на російський престол. Катерина подарувала синові герб та прізвище Бобринський. За легендою коли немовля, обгорнене в боброве хутро (ось звідки прізвище) показали Катерині, вона вимовила: «Богу слава — життя тобі.» Цей девіз і зображення бобра ввійшли згодом у герб аристократичного роду Бобринських. Насправді прізвище було подаровано від назви села Бобрики, Епіфанського повіту Тульської губернії. Через 5 днів після свого сходу на престол, імператор Павло І, звідний брат Олексія Бобринського, подарував йому графський титул та ранг генерал-майора. Походження роду

Номер слайду 6

Герб роду Бобринських

Номер слайду 7

Графи Бобринські: Олексій, Катерина і Володимир

Номер слайду 8

Ім’я графа Олексія Олексійовича Бобринського вписане в українську історію. Це ім’я державного діяча, видатного промисловця, що відіграв значну роль у розвитку суспільства у XIX ст. Передовсім саме граф Бобринський ставши засновником цукрової промисловості в Україні (саме він, а чи не М. Терещенко чи Й. Бродський!), саме його зусиллями Київ було б проголошено «цукровою столицею світу», а Російська імперія увійшла до числа найбільших виробників цукру. Портрет Олексія Бобринського художника Ромбауера (1821 р.)

Номер слайду 9

За 10 років Бобринський збудував 4 цукрових заводи: Смілянський цукрово-рафінадний (1838р),Балакліївський цукровий завод (1845р),Грушевський цукровий завод (1845р),Капітанівський цукровий завод (1846р).

Номер слайду 10

Граф успішно займався агротехнікою, завдяки йому буряк з городини перетворився на цінну польову культуру. Удосконалював граф Бобринський й сільськогосподарський реманент – свого години широко відомими були винайдені ним сіялки, а плуги навіть носили його ім’я – плуги Бобринського.

Номер слайду 11

У 1876 році була відкрита станція Бобринська в Смілі. У 1930 році на “прохання народу” перейменована (нині станція ім. Шевченка). Олексій Олексійович – один із тих, хто започаткував залізницю Російської імперії. Саме за його участю було закладено колійний зв’язок між Петербургом та Царським селом. В Україні залізниця вперше був відкрита на шляху між Балтою й Києвом. Розвиток залізниць був найважливішою умовою процвітання міст. Стараннями графа Бобринського Київ до числа таких міст потрапив. Щоправда, Київську залізницю було відкрито у 1870 р., уже посля смерті Бобринського, проте біля її витоків стояв саме граф. Адже це він уклав в цю важливу справу свої знання й неабиякі кошти.

Номер слайду 12

Залізнична станція у м. Сміла

Номер слайду 13

Залізнична станція у м. Сміла. Сміла (перон південного вокзалу). В вагоні – музейна експозиція станції Бобринська

Номер слайду 14

Оглядова протипожежна вежа Найстаріші об’єктові пожежні частини в області були створені у 1846 році при поміщицькій економії та цукровому заводі графів Бобринських у місті Сміла.

Номер слайду 15

Сміла. Парк Бобринських

Номер слайду 16

Цікаво, що Олексій Олексійович був одним з найперших вітчизняних фотографів, і його фотографії були цілком заслужено відзначені дипломами міжнародних виставок. Ось наскільки різноманітними були інтереси графа Бобринського. Був він людиною високоосвіченою та різнобічно обдарованою.

Номер слайду 17

Троянда, виведена О. О. Бобринським. Троянда росте у двох європейських садах – Лей-ле-Роз у Франції та Зангерхаузен у Німеччині

Номер слайду 18

А ще граф є автором двох книжок, котрі своєї наукової цінності не втратили і нині: «Статистичні матеріали для історії цукробурякової промисловості, у Росії» (1856) та «Про застосування систем охоронної та вільної торгівлі у Росії» (1868). Обраний до Державної Думи, граф Бобринський протягом багатьох років захищав інтереси промисловців, добиваючись фінансування Державою важливих проектів, спрямованих на розвиток економіки краю.

Номер слайду 19

Номер слайду 20

Південно-Західний край був зобов’язаний йому поширенням у регіоні цукробурякового виробництва. Вдячна місцева громадськість зібрала кошти на прижиттєвий пам’ятник графу Бобринському в Києві, який було відкрито 6 лютого 1872 року. На урочистостях з нагоди відкриття секретар Київського відділення ІРТТ П. Чубинський відзначив: “Сегодня общественным памятником увековечена память человека, способствовавшего в качестве частного деятеля экономическому процветанию нашего отечества. Это первый у нас памятник деятелю на поприще промышленности”

Номер слайду 21

Пам’ятник графу Бобринському встановлений в КиєвіЗадивившись у бік Центральної станції залізничних доріг (нині це Київський вокзал), бронзовий граф оперся ногою на рейку. Загальну композицію доповнювали зображені на барельєфах гранітного постаменту суддівські атрибути та сільськогосподарський реманент. На утримання власного пам’ятника граф передавши банкові 1000 карбованців із тим, щоб відсотки від внеску забезпечували необхідні витрати.

Номер слайду 22

Бобринському бронзовому не поталанило. Уперше його хотіли знести 1919 року, наступна спроба датується 1923 роком. Якимось дивом граф «достояв» до 1926 року, коли нарешті із постаменту було знято барельєфи та анотаційну дошку, а статую перевезено до історичного музею. Згодом її було б переплавлено на заводі «Арсенал». А 1954 року місце графа зайняв грізний вершник Микола Щорс.

Номер слайду 23

Цікаво, що після встановлення радянської влади мешканці міста Сміла, де мешкав Бобринський, дозволила родині графа виїхати за кордон із двома повними вагонами майна. Проводжали графа з сльозами на очах. За добро було відплачено добром.

Номер слайду 24

Ім’я графа Бобринського примусовими заходами перекреслили, а тоді і стерли з людської пам’яті, із історії України. А даремно, бо він, багатій, політик, землевласник, науковець, промисловець, цукровик, меценат, на благо України зробив чимало. Такі, як граф Бобринський, - міцні цеглинки нашої історії. До речі, на родовому гербі цього працелюбного, мудрого і енергійного чоловіка були слова: «Богу слава, життя Тобі» 

pptx
Додав(-ла)
Sorich Irina
Додано
22 травня 2019
Переглядів
205
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку