Історія виникнення. Термін «важковиховуваність» - увійшов в науку в 30-ті роки XX століття. Він означав несприйнятливість і супротив вихованця педагогічній дії. Важковиховуваність - це прояв негативного у поведінці людини, конфліктний стан,породжений неприйняттям запропонованих установок.
Типи важковиховуваності підлітків: Педагогічна занедбаність(діти недоглянуті,імпульсивні. Усвідомлюють проблему і готові до змін)Граничні порушення(труднощі в навчанні, спілкуванні, реакція емансипації)Ситуативна важковиховуваність (конфліктність,замкнутість, грубість)Альтернуюче виховання (підліток не бажає говорити на “суспільні теми”)
А.І. Кочетов до визначальних ознак поведінки важковиховуваних дітей відносить:внутрішню психологічну напруженість та суперечливість бажань і почуттів;тривалі конфліктні стосунки з навколишніми людьми;егоїстичну життєву позиція;граничну нестійкість інтересів та прагнень;зміну настрою, бажань;протидію виховним впливам.
Відхилення важковиховуваної дитини: Агресивність,конфліктність,замкнутість. Неуспішність у діяльностях, невихованість. Відхилення в здоров’їСлабка організація індивідуальної навчальної діяльностіНегативна моральна атмосфера в сім’їВідставання у розвитку пам’ятті, мислення. Непідготовле-ність до школи