Порядок ведення спостереження у взводі, відділенні. Обов’язки спостерігача. Спостерігач зобов’язаний: уміти вибирати, обладнувати і маскувати місце для спостереження, орієнтуватися на місцевості у будь-який час року і доби; визначати відстань до цілей (об'єктів), користуватися приладами спостереження і засобами зв'язку; знати розвідувальні ознаки основних видів озброєння і бойової техніки противника, аналізувати відомості, вести записи в журналі спостереження (для спостерігача спостережного посту) і чітко доповідати про результати спостереження командирові (старшому спостережного поста)
Завдання спостерігачеві на командно-спостережному пункті взводу (у відділенні, в екіпажі танка) ставить командир взводу (відділення, танку) безпосередньо з місця ведення спостереження. При цьому вказується: орієнтири й умовне найменування місцевих предметів; відомості про противника (де знаходиться, що робить або звідки очікується його поява); розташування передових підрозділів своїх військ і противника; місце для спостереження і його обладнання; сектор (смугу) спостереження, що, до якого часу встановити і на що звертати особливу увагу; порядок доповіді про результати спостереження (що, яким способом і коли доповідати).
Вимоги до вибору і зайняття місця для спостереження. Найзручнішими для спостереження є окопи, канави, вирви від снарядів тощо. Місце для спостерігача в них обирається так, щоб позаду був насип, горбок чи пустир, і тоді постать спостерігача не вирізнятиметься на тлі неба. Поблизу предметів на місцевості (стовпа, дерева) спостереження ведеться з тіньового боку в положенні лежачи.
Вибір місця для спостереження в населеному пункті. При виборі місця для спостереження в населеному пункті спостерігачі розташовуються в стінах зруйнованих будинків, на горищах, верхніх поверхах і розвалинах. Розташовуючись на горищах або за огорожами, вони можуть вести спостереження через щілини і отвори. Іноді можуть використовуватися для спостереження заводські труби. Проте слід мати на увазі, що противник прагнутиме артилерійським вогнем зруйнувати об'єкти і місцеві предмети, які можуть бути використані для спостереження.
Вибір місця для спостереження на відкритій місцевості. У лісі і чагарнику краще всього розташовуватися для спостереження дещо в глибині від узлісся, в тіні дерев, на землі або на деревах. При виборі місця для спостереження в лісі дерево треба вибирати товсте, сучкувате, стовбур якого закритий з боку противника густими гілками. Зовні і своїми розмірами воно не повинне різко виділятися на загальному фоні лісового масиву. Для розміщення спостерігача на дереві зазвичай влаштовується майданчик з суччя і гілок.
Визначення відстані до цілі на місцевості по її кутовій величині. Розглянемо порядок вимірювання кутів за допомогою бінокля (попередній мал.). Ціна малого ділення кутомірної сітки бінокля рівна 5 тисячним (0-05), великого ділення – 10 тисячним (0-10). Для визначення кута між орієнтиром і об'єктом необхідно сумістити один із штрихів сітки бінокля з орієнтиром, підрахувати кількість ділень до об'єкта і отримане число помножити на ціну ділення. Наприклад, відстань між виявленим об'єктом і орієнтиром 4 малих ділення, значить, кут між ними буде рівний 4x0-05 = 0-20. Якщо шкала бінокля не захоплює повністю кут, то він вимірюється по частинах. Можна вимірювати кути за допомогою лінійки, користуватися підручними засобами (олівцем, сірниковою коробкою та ін.)
Окомірний спосіб – основний, найпростіший і найшвидший для визначення відстані. Точність окомірного способу залежить від натренованості спостерігача. У досвідчених військовослужбовців помилки при визначенні відстаней до 1000 м не перевищують 10 – 20% відстані. В практиці застосовуються два способи окомірного визначення відстаней до цілей (місцевих предметів): по ступеню видимості; по відрізкам місцевості. При визначенні відстаней по ступеню видимості необхідно видиму величину цілі порівняти з тією, що залишилася в пам’яті видимими розмірами даної цілі на визначених відстанях Відстань (дальність) окомірним способом можна визначити порівнянням з іншою заздалегідь відомою відстанню (наприклад, з відстанню до орієнтиру або відображеними в пам'яті відрізками в 100, 200, 500 м).