Презентація "Великдень у родині Івана Франка: дух і смак традицій"

Великдень у родині Івана Франка:дух і смак традицій1

Головний секрет Франка в тому, що, попри колосальну, просто-таки понадлюдську багатотекстовість його доробку, найцікавіший із його творів – він сам.6 000творів100томів праць~100псевдонімів<60років життя~20мов=0змарнованих днів2

3

4

5

Сьогодні воскресає не тільки весна, але і Христос воскресає, не тільки зима зазнає поразки, зазнає поразки смерть в усіх своїх формах, зло у всіх своїх проявах, не виключаючи й етичних.Іван Франко «Писанки» (1893)СЕНСИ І СИМВОЛИ ВЕЛИКОДНЯ У ДОСЛІДЖЕННЯХ ІВАНА ФРАНКА: ПОГЛЯД ЧЕРЕЗ СТОЛІТТЯ6

Листівка Олени Кульчицької із серії “Христос Воскрес”. 30-ті роки ХХ ст.7

Праці Івана Франка “Южнорусская пасхальная драма” та “Писанки” у тогочасній періодиці. У фольклористичних та етнографічних працях «Писанки» (1893), «Людові вірування на Підгірʼї» (1898), «Галицько-руські народні приповідки» (1905–1910), мемуарному нарисі «Моя вітцівська хата» (1913) він зафіксував та пояснив прадавні вірування, ритуали та звичаї українців, повʼязані з приходом весни.8

Великдень – свято дуже величне, предковічне і родинне… «Се одно з найбільших, а у нашого народа таки найбільше свято», – зазначав Іван Франко у своїй праці «Галицько-руські народні припо-відки». «Яке Благовіщення - такий Великдень» – вірили у Нагуєвичах, рідному селі Івана Франка. . 9

10

Довгий час паски випікали на спеціальній колесоподібній лопаті, яку називали «круг». Про вигляд і форму тієї лопати, що упродовж року висіла за кроквою під стріхою, згадував Іван Франко так:«…Круг – велика лопата, зложена з довгого, більш як на два метри, держална, закінченого широкою, може, на півметра, дошкою, і двох менших дощечок, що поперечними листвами були прикріплені до тої середньої дошки і обрізані в колесо. Ся велика лопата була призначена спеціально для печення паски. В великодню суботу її здіймав господар із її звичайного місця в диму, господиня мила її і саджала з неї до печі паску, її посестру та більше або менше перепічок»11

12

13

14

Стріляння з моздірів (невеличких саморобних гармат)на Великдень15

16

17

18

... і як би не змінювався світ, куди б не закинула тебе доля, завжди зберігай у серці ті духовні скарби, які дісталися тобі у спадок від попередніх поколінь...19

20

Кулінарні традиції родини Івана Франка. Якось у американському журналі "Наше життя" франкознавці натрапили на іменинний пиріг Анни Франко-Ключко, який вона опублікувала, мешкаючи за кордонном. Це була сенсація, тому що довгий час говорилося, що Франки нічого не святкували, жили скромно і бідно, а тут, виявляється, пекли пироги, святкували іменини. І це все збереглося в той чи інший спосіб.Іменний пиріг був дуже смачний, але з сучасного погляду в ньому трохи забагато тіста і замало начинки. Вони пекли їх з м’ясом або фруктовими начинками. А найбільше смакував такий пиріг із дріжджового тіста, у якому була сирно-абрикосова начинка. Була цікава страва – дактилевий корж. Це смачний десерт. Звісно, збереглися не всі рецепти, але ми маємо достатньо підстав говорити про кулінарію Франків. Що вони любили, що їли? І потроху ми на ці питання відповідаємо.21

Мало хто знає, що Ольга Франко, дружина Івана Франка перекладала з італійської тексти на кулінарну тематику Жанни Марніно. Вони були опубліковані у літературно-науковому віснику. Любив поїсти, але без фанатизмуІвана Франка не можна назвати гурманом. Він був у своїх кулінарних смаках невибагливим. Богдан Лепкий згадував, що Франко їв ніби від несхочу і ніби йому взагалі було байдуже, що їсти. Василь Стефаник казав, що для Франка потреба їсти не існувала, що він був аскетом, якому не треба було нічого, крім пера і чорнила. Це був швидше погляд письменника на письменника, насправді Франко любив смачні страви, любив смакувати, але разом з тим не було культу їжі.22

Борщ із сушеної риби. Франко харчами не перебирав, любив гриби і рибу. Як згадувала донька Франка: "Батько мав гарний настрій, коли він завтра мав їхати на рибу". Його захоплював процес збирання грибів і риболовля. До сьогодні згадують в Криворівні, як Іван Франко приніс гриби з лісу і попросив приготувати. Йому відмовили, бо то невідомо, які гриби, і щоби доктор не отруївся. Франко сказав: "Ви приготуйте, а я прийду і буду їсти". І тільки після того, як гуцули побачили, що Франко з’їв і йому це не нашкодило, то почали збирати ці гриби і ввели їх у свій раціон. Чи, наприклад, Франко на крайовій виставці у Львові 1894 року виграв плакати з рибами, бо назвав усі назви риби латиною. Мало хто знає, що Шевченко любив борщ з карасями. А Франко казав, що борщ має бути варений на сушеній рибі. І цю рибу він заготовляв і складав в лозові кошики.23

Кава зі сметаною і чай з листями смородиниІван Франко любив пити триповерхову каву. У Львові так називали каву з вершками. Перший поверх – кава, другий – вершки або сметанка і третій - домашнє печиво чи випічка. Дуже часто своїми улюбленими страви та смаками Франко нагороджував своїх персонажів. Каву з домашньою булкою подає графиня Олімпія Торська в романі "Основи суспільності". Також Франки відзначалися тим, що запрошували до себе на чай. І тут уже очевидно була заслуга Ольги Франко, яка принесла традицію чаювання. У Франків був гарний самовар, який привіз Іван Франко з Києва чи Одеси. Він зараз зберігається в музеї. Ольга Франко-Хоружинська любила чай зі смородиновим листям. Коли Франки 1902 року вселилися в помешкання, в якому сьогодні ми маємо музей, то навколо будинку посадили кущі смородини, агрусу, порічки червоної, чорної, дерева яблуні та груші. З цих фруктів – їх називали овочами в Галичині, – Ольга Франко готувала конфітюри, джеми, варення. Дуже часто закидали Ользі те, що вона була недобра господиня, що не так все готувала. Просто Ольга була вихована в іншій кулінарній культурі. Сестри Ольги Хоружинської – Антоніна і Олександра, які мешкали у Києві, – свідчили, що в неї завжди було все гарно напечене і наварене.24

Модерна кухня. У музеї відтворена кухня і їдальня Франків. Кухня містить багато цікавих речей, меблів, кухонного начиння, наприклад, холодильник, який працює без електрики. Туди закидався лід, і так він холодив. У постійній експозиції є багато посуду, речей, які використовувалися для приготування їжі. Кухня була оснащена тим, що у Львові називалося кухонним вогнищем. Це була поверхня, на якій готували різні страви, і можна було палити дровами і вугіллям. У них була куховарка. В архіві Франка збереглася її трудова книжка із власноручним записом Івана Франка, що він був задоволений її послугами. Вона була не завжди, бо часом не мали грошей оплачувати її роботу.25