Презентація: Велике переселення народів та його наслідки. Розселення слов’ян. Вступ: Середньовіччя як період розвитку людства. Періодизація.

Велике переселення народів та його наслідки. Розселення слов’ян. Вступ: Середньовіччя як період розвитку людства. Періодизація.

І. Римський і варварський світи напередодні нової доби всесвітньої історії. Початку нової доби всесвітньої історії передували події, про які ви вже знаєте, — занепад Римської імперії, Велике переселення народів, розселення варварів на території Західної Римської імперії та утворення ними своїх держав. Біля колиски середньовічної Європи стояли два протилежні й несхожі світи: античний (греко-римський), що від початку нашої ери активно християнізувався, і варварський, на який також здійснювало вплив християнство. Складний і важкий шлях поєднання цих світів тривав декілька століть (із середини V до кінця IX ст.).

У середині І тис. Римська імперія являла собою лише слабку тінь колишньої могутності. Криза й занепад імперії, які розпочалися в III ст., зробили її нездатною витримати навалу варварів. Припинення завойовницьких війн спричинило скорочення кількості рабів, що негативно позначилося на стані сільського господарства та ремесла. Щоб якось компенсувати нестачу робочих рук, рабів та вільних селян почали перетворювати на колонів.

Колони — напівзалежні селяни в Римській імперії доби її занепаду (III—IV ст.). Мали власне господарство, за право користуватися землею віддавали частину свого врожаю. Велике переселення народів — у вузькому розумінні рух племен і народів Європи в IV—VII ст. у різних напрямках, що розпочався із вторгнення гунів у північну частину Римської імперії в 375 р.ІІ. Робота з поняттями: Варвар («той, хто бурмоче») — зневажлива назва, яку застосовували греки, а пізніше римляни щодо всіх, хто не належав до їхньої народності.

Так сталося, що варварами в сприйнятті римлян стали насамперед племена, що жили на просторах Європи: кельти, германці, слов’яни. Найбільший вплив на подальшу долю Західної Римської імперії справили германці. Рим дізнався про германців рано. Переважна частина германських племен у І—IV ст. розселилася на прикордонних з імперією землях. Найважливіші питання життя германці вирішували на народних зборах. Старійшини та вождь обговорювали і приймали рішення, які потім схвалювалися на зборах. Вождя й старійшин називали знаттю, оскільки вони мали владу, авторитет і повагу. Як правило, плем’я обирало вождем сміливого, мудрого й досвідченого воїна. Однак починаючи від IV—VI ст. влада вождів у деяких племен поступово ставала спадковою.

Головною опорою вождя був загін відважних й особисто відданих йому воїнів. Лад, що існував у германців у першій половині І тис., називають воєнною демократією. Вона існувала практично в усіх народів і була останнім етапом додержавного розвитку суспільства. Воєнна демократія — організація влади на стадії переходу від первісного ладу до держави. Робота з поняттям: Бідні, знедолені вдови стогнуть, сироти залишилися без заступництва, і настільки, що багато з них, навіть знатного походження та освічені, тікають до варварів. Щоб не загинути під вагою державного тягаря, вони йдуть шукати у варварів римської людяності, бо вже не можуть більше терпіти варварської нелюдяності римлян. Проповідник Сальвіан про втечу римлян до варварів (V ст.) – Робота с документом:1. Про що розповідає цей документ? 2. Чим була зумовлена втеча римського населення до варварів?Питання до документа:

Рим після кількох невдалих спроб підкорити світ варварів відокремився від нього лімесом — укріпленою лінією на кордонах, що складалася з ровів, веж, воєнних таборів. Однак кордон не роз’єднав два світи, а скоріше поєднав їх. У прикордонних містах процвітала торгівля, усе більше германців ішли служити до римського війська, германська знать переймала спосіб життя та звичаї римлян, відправляла своїх дітей навчатися античної мудрості. Проте в IV ст. світ варварів прийшов у рух, який став Великим переселенням народів. До Західної Римської імперії рушила сила-силенна варварів, зупинити яку було неможливо. Наслідками Великого переселення народів стали падіння Риму (410 р.), розорення його вандалами (455 р.), загибель Західної Римської імперії (476 р.) і поява на території Європи нових народів і нових держав. На останньому етапі Великого переселення народів відбулося розселення слов’ян із їхньої прабатьківщини. За результатами Великого розселення слов’ян на території сучасної України оселилися сім східнослов’янських союзів племен — деревляни, поляни, уличі, тиверці, сіверяни, волиняни (дуліби) та білі хорвати. Поясніть за схемою і текстом підручника, як здійснювалося управління у варварських племен

ІІІ. Середньовіччя як період розвитку людства. Першими термін «Середні віки» почали використовувати в XIV—XVI ст. італійські мислителі. Цією назвою вони характеризували великий історичний відрізок часу між двома «просвіченими» епохами — Античністю та Відродженням. Захоплюючись досягненнями Давніх Греції та Риму, Середні віки італійські мислителі вважали добою варварства й дикунства. Із часом цей термін набув поширення та закріпився за періодом європейської історії від середини V до кінця XV ст., хоча й набув іншого значення, втративши свій суто негативний зміст.

МІСЦЕ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ В ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА{21 E4 AEA4-8 DFA-4 A89-87 EB-49 C32662 AFE0}Історія Стародавнього світу Історія Середніх віків Історія Нового часу Історія Новітнього часу Поява людини на Землі — середина V ст. Середина V — XV ст. Кінець XV — початок XX ст. Від 1914 р. до наших днів. Середньовіччя як доба в історії Європи охоплює приблизно тисячу років і, як правило, поділяється на три періоди: Раннє Середньовіччя (середина V — кінець IX ст.) — зародження та становлення західноєвропейської християнської середньовічної цивілізації; Зріле (Високе) Середньовіччя (X—XIII ст.) — розквіт європейської християнської середньовічної цивілізації; Пізнє Середньовіччя (XIV—XV ст.) — за вдалим висловом нідерландського історика XX ст. Йоганна Гейзінга, це «осінь Середньовіччя», або епоха пишного відцвітання середньовічної культури, що завершує історію цього періоду. Проте зазначений поділ історії Середніх віків на три періоди є не єдиним, а найбільш поширеним варіантом її періодизації.

Робота з поняттями: Висновки: Середні віки (Середньовіччя) — період всесвітньої історії між історією Стародавнього світу і Новою історією. Античність — термін, який застосовують до цивілізації Давніх Греції та Риму в усьому різноманітті її історичних форм. Відродження (Ренесанс) — культурно-філософський рух кінця Середньовіччя — початку Нового часу, що ґрунтувався на ідеалах людяності та орієнтувався на спадщину Античності.Історичні джерела — усе, що було створене людиною в процесі її діяльності та збереглося до наших днів. Історичні джерела дозволяють вивчати минуле людського суспільства та відображають його історичний розвиток. Етнографія — наука, що вивчає особливості життя, побуту й господарства різних народів. Навіщо ми вивчаємо епоху Середньовіччя? Вона ж давно минула! Однак якщо поміркувати, сьогодення тісно пов’язане із Середньовіччям. Так, у Середні віки була започаткована історія народів і держав сучасної Європи, склалася та культурно-політична й духовна спільність, яку називають Заходом. Проте на Сході в Середні віки також відбувалися зміни, хоча й не такі значні. Одна з них — виникнення арабо-мусульманської цивілізації. Для вивчення історії Середньовіччя використовують інформацію, отриману дослідниками з історичних джерел. До речових джерел належать залишки матеріальної культури минулого, зокрема різноманітні будівлі, знаряддя праці, меблі, зброя, одяг тощо.

Домашнє Завдання: Які риси були притаманні розвитку римського й варварського світів напередодні Середньовіччя? Охарактеризуйте Середньовіччя як добу всесвітньої історії, указавши її хронологічні межі й періоди?

Критерії оцінювання з історіїї: Початковий:1 бал : Учень (учениця) називає одну-дві події, дати2 бал: Учень (учениця) вибирає правильний варіант відповіді на рівні «такні»; має загальне уявлення про лічбу часу в історії3 бали: Учень (учениця) двома-трьома простими реченнями розповісти проісторичну подію чи постать; упізнати її за описом. Середній. Середній:4 бали: Учень (учениця) репродуктивно відтворює невелику частинунавчального матеріалу теми, пояснюючи історичні терміни, подані втексті підручника5 балів: Учень (учениця) з допомогою вчителя відтворює основний змістнавчальної теми, визначати окремі ознаки історичних понять6 балів: Учень (учениця) самостійно відтворює фактичний матеріал теми,установлювати послідовність подій

Достатній:7 балів: Учень (учениця) послідовно й логічно відтворює навчальний матеріалтеми, характеризує події (причини, наслідки, значення), використовуєісторичні документи як джерело знань8 балів: Учень (учениця) володіє навчальним матеріалом і використовує знанняза аналогією, аналізує описані історичні факти, порівнює однорідніісторичні явища, визначає причинно-наслідкові зв'язки між ними9 балів: Учень (учениця) узагальнює окремі факти та формулює нескладнівисновки, обґрунтовуючи їх конкретними фактами; дає порівняльнухарактеристику історичних явищ. Високий:10 балів: Учень (учениця) використовує набуті знання для вирішення новоїнавчальної проблеми; робить аргументовані висновки, синхронізуєподії вітчизняної та всесвітньої історії11 балів: Учень (учениця) володіє глибокими знаннями, може вільно тааргументовано висловлювати власні судження, співвідноситиісторичні процеси з періодом на основі наукової періодизації історії12 балів: Учень (учениця) системно володіє навчальним матеріалом; самостійнохарактеризує історичні явища, виявляє особисту позицію щодо них;уміє виокремити проблему й визначити шляхи її розв'язання;користується джерелами інформації, аналізує та узагальнює її

Бажаю гарного вам дня учні!