Презентація "Євген Петрушевич-Президент і диктатор ЗУНР"

Формувати предметні компетенції: мовленневу, інформаційну, логічну, комунікаційну, хронологічну,просторову, аксіологічну. громадянську. Мета уроку: Формувати ключові компетентності   Спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами. Математичну грамотність.  Загальнокультурна грамотність. Інформаційно-цифрова компетентність  Соціальні і громадянські компетентності Уміння навчатися впродовж життя.  Екологічну грамотність і здорове життя.  

Донести до учнів інформацію, явища, історичні факти, діяльності Євгена Петрушевича,розкрити його роль в боротьбі за українську державність, причини поразки. Визначати своє ставлення до діяльності діяча. Мета уроку:

Народився 3 червня 1863 р. у містечку Буську на Львівщині в сім’ї священника греко-католицької церкви. Батько був знавцем історії й літератури, людиною широкого духовного світогляду, глибокої національної свідомості.

Навчання у Львівській гімназії, потім на юридичному факультеті Львівського університету. Вже в студентські роки став одним із лідерів молодіжного руху, очолював “Академічне братство”.

Отримав диплом юриста, поселився в м. Сокаль.виявив себе талановитим організатором громадсько-політичного та культурно-освітнього життя у віддаленому від галицької столиці повіті: був головою повітової «Просвіти», закладав мережу її осередків у регіоні, заснував повітову касу ощадності, бурсу для дітей «Шкільна поміч», очолював боротьбу проти москвофільства. За сприяння Е. Петрушевича було збудовано«Народний дім» у Сокалі[

1899 р. Євген Петрушевич вступив до Української національно-демократичної партії (УНДП), його однопартійцями стали М. Грушевський, К. Левицький, І. Франко, Ю. Романчук, В. Нагірний та інші відомі політики.

На виборах до парламенту у травні 1907 р. талановитого адвока- та обрали послом від виборчої округи Сокаль–Радехів–Броди. Він став одним із лідерів Українського клубу.

Діяльність в парламенті 1907-1918рр. критика політики австрійського уряду в національному питанні, захист української мови, бідноти, наполегливо вимагав впровадження реформ, насамперед щодо виборів до Галицького крайового сейму, очолював боротьбу за новий виборчий закон

У цей час багато спілкувався з наддніпрянськими політемігрантами, членами Союзу визволення України (СВУ, заснований 4 серпня 1914 р.).

Парламентську діяльність Є. Петрушевича високо оцінив К. Левицький, з яким неодноразово сперечався. “Євген Петрушевич виявляв велику енергію у важнійших хвилинах наших визвольних змагань. Поміж послами належав до діячів гострішого тону”.

23 жовтня 1916 р. Цісар видав маніфест, який надав полякам право на відновлення державності й фактично підпорядкував Галичину Польщі. З цього приводу між українськими парламентаріями, австрійськими і польськими, розгорнулася справжня війна. Є. Петрушевич провів низку зустрічей з впливовими діячами Австро-Угорщини, оприлюднив кілька аргументованих заяв , відстоюючи історичну справедливість щодо Галичини – української етнічної території та її народу, що мав право на національну державність.

Є. Петрушевич спільно з парламентаріями Чехії та Словаччини опрацював і вніс на розгляд цісаря Карла план перебудови Австро-Угорської імперії. Імперію необхідно було перетворити у федерацію вільних народів з перспективою утворення національних держав у союзі з Австрією. 16 жовтня 1918 р. цісар оприлюднив маніфест, згідно з яким Австрія проголошувалася союзною державою, а її народи отримували право на державність.

10 жовтня 1918 р. галицький політичний провід під керівництвом Є. Петрушевича ухвалив рішення скликати 18 жовтня у Львові Українську конституанту, щоб визначити долю краю. зібрання українських послів парламенту, галицького й буковинського сеймів, єпископату, представників політичних партій, організацій і товариств обрало Українську Національну Раду на чолі Є. Петрушевичем. До неї увійшли, як зауважив Л. Цегельський, “люди заслужені, розумні, світлі чесні та віддані своєму народові серцем і душею. Кожен із них був знаменитим промовцем і парламентарем”. 19 жовтня проголошено утворення на етнічних українських землях незалежної держави.

Мирним шляхом перебрати владу у Галичині не вдалося. Через реальну загрозу приєднання Галичини до Польщі провід УНРади під керівництвом К. Левицького та Військовий комітет на чолі з Дмитром Вітовським здійснили 1 листопада 1918 переможне повстання у Львові й на теренах Галичини та Буковини («Листопадовий чин»). 1 листопада проголошено утворення Української Держави колишніх австро-угорських земель (з 13 листопада 1918 р. ЗУНР), а 9 листопада сформовано її перший уряд (з 13 листопада — Державний Секретаріат).

УНРада “працювала як справжній парламент – її члени мали досвід роботи у парламенті, соймі та повітових радах ще за Австрії. Засідання Ради проводилися зазвичай відкрито, тож доступ на галерею для публіки був вільний”. Як Президент УНРадиЄ. Петрушевич виконував виконавські функції , не мав реальних прав для реалізації власних поглядів на внутрішню й зовнішню політику держави УНРада під його проводом діяла як справжній парламент, де панувала атмосфера демократизму й свободи слова. На трьох станиславівських сесіях (2–4 січня, 4–5 лютого, 25 березня – 15 квітня 1919 р.) вона опрацювала низку необхідних законів, які регламентували суспільно-політичне й економічне життя, заклали правову базу держави й відповідали прагненням народних мас, завдяки чому вдалося уникнути гострих соціальних конфліктів.

3 січня 1919 р. у театральній залі готелю “Австрія”, провів першу сесію УНРади, на якій одноголосно прийнято ухвалу про злуку з Українською Республікою (УНР): “Українська Національна Рада, виконуючи право самоозначення Українського народу, проголошує торжественно з’єдиненє з нинішнім днем Західно-Української народної республіки з Українською Народною Республікою в одну, одноцільну, суверенну Народну Республіку… До часу, коли збережуться установчі збори з’єдненої Республіки, законодавну владу на території бувшої Західної Української Народної Республіки виконує Українська Національна Рада. До того самого часу цивільну і військову адміністрацію на згаданій території веде Державний. Секретаріат, установлений Українською Національною Радою як її виконуючий орган”.

9 червня1919р Є. Петрушевичу були надані диктаторські права, які означали сумісництво обов’язків Президента й голови уряду. Це рішення було схвалено галицьким суспільством, але керівництво УНР розцінило його як недемократичне, вбачаючи у ньому сепаратистські тенденції. Тоді Є. Петрушевича усунуто із Директорії, а щоб утримувати вплив на регіон, при уряді УНР 4 липня утворено Міністерство для Галичини на чолі з соціалістом Семеном Вітиком. У результаті – взаємини Є. Петрушевича з С. Петлюрою загострилися. Президент та уповноважений Диктатор ЗУНР

Генерал М. Капустянський, який брав участь у переговорах з диктатором, зауважив: “На всіх нас зробив великий сильне враження доктор Євген Петрушевич. Велика, поважна постать, замислене обличчя, добре розвинене підборіддя – ознака сильної волі – гордий погляд. До справи ставився він з незвичайною увагою. Почувалось, що ця людина добре знає, яка величезна на ньому одному лежить відповідальність”. 16–17 липня 1919 р. урядові структури й галицькі бригади перейшли Збруч і розмістилися в районі Кам’янця.

11 серпня1919 р було створено спільне командування обох армій –Уга і Армії УНР. Об’єднана армія розгорнула бойові дії на Правобережжі й на короткий час визволила Вінницю, Житомир, Київ. 24 вересня армія билася на двох фронтах Впродовж війни керівництво УНР неодноразово вело сепаратні переговори з поляками. Знесилена жахливою епідемією тифу керівництво УГА змушено було заради порятунку 6 листопада 1919р. укласти перемир’я. 7 листопада про це телефонічно дізнався стривожений Є. Петрушевич

Прочитайте фрагмент історичного документа та виконайте завдання «Перехід Галицької Армії на сторону Денікіна поставив нашу Армію в надзвичайно тяжке стратегічне й матеріальне положення, бо, одночасно з передачею ворогові значної кількості військового майна, для його наступу була відкрита головна комунікаційна лінія... У зв’язку з цим Уряд… заявляє, що він тимчасово переходить на інші способи боротьби за нашу державність... Уряд буде керувати справами України та захищати її перед іншими державами так, як цього вимагатимуть інтереси нашої республіки...» . 1. Хто з діячів, зображених на фото, очолював Українську державу за обставин, наведених в уривку документа?

2. У результаті «надзвичайно тяжкого стратегічного й матеріального положення» «Армія» була змушена здійснити А) Перший «Зимовий похід». Б) «Чортківську офензиву». В) «Брусиловський прорив». Г «Листопадовий зрив». 3. Зазначені в уривку документа обставини спонукали «Уряд» до: А) підписання Брестського миру. Б) укладення Варшавської угоди. В) визнання умов Ризького договору. Г) підтвердження умов прелімінарного миру з радянською Росією.

Еміграція. Діяльність у Відні(1919-1923 рр.) Створення Уряду в екзилі Боротьба за відновлення незалежності ЗУНР на міжнародній арені.  Делегації на міжнародні переговори з Лігою Націй в Ригу та Женеву проект конституції Української Галицької Республіки, що була орієнтована на західні демократії й надавала широкі права й свободи усім національностям краю.  акції бойкоту виборів до польського сейму та призову до війська У квітні 1922 р. Петрушевич особисто очолив галицьку делегацію на конференцію до Генуї  рішення ради послів Антанти в  Парижі від  1923 р., за яким Галичина відійшла до Польщі. Проголошені Варшавою закони залишилися на папері. у травні 1923 р. уряд ЗУНР в екзилі розпущений, ліквідовані дипломатичні представництва та місії за кордоном. 

Уряд ЗУНР у Відні

Берлінський період 1923-1940видавав газету «Український прапор», продовжив дипломатично-пропагандистські акції на захист поневоленого народу, поширював ноти протесту проти діяльності польських окупаційних властей,  підпав під вплив ілюзій щодо зміни національної політики радянської влади в Україні в період «українізації».   Політбюро ЦК КП(б)У 1925рприйняло постанову про Є. Петрушевича; було визнано доцільним тимчасово підтримати Петрушевича з тим, щоб він письмово звернувся до РНК УСРР з викладом своєї позиції щодо ставлення до радянської влади, Погляди Петрушевича змінюються в 30 роки, коли в СРСР почались репресіїЄ. Петрушевич співпрацював з. Українським Національним Об'єднанням (УНО), іншими емігрантськими організаціями. 

Був похований на берлінському цвинтарі катедри св. Ядвіги представниками УНО, які згодом встановили на могилі пам’ятник. 1 листопада 2002 року перепохований на Личаківському кладовищі у Львові.

І. Підсумки урокуІІ. Оцінювання знань учнів.

Опрацювати: записи в зошиті вивчити терміни та поняття, скласти тестові завдання з даної теми або написати історичний портрет Євгена Петрушевича ( на вибір) Домашнє завдання:

Історичний контекст (середовище, в якому перебуває людина)Формування особистості історичного діяча. Життєвий шлях. Внутрішній світ( світогляд, моральні цінності, риси характеру, темперамент, знання, переконання, ідеали, ерудиції). Вплив особистості на хід історіїАгенти соціалізації, що суттєво впливали на становлення особистості (найближче оточення - сім’я, друзі, школа, церква, армія..) Алгоритм вивчення особистості