Поява жанру есе пов’язують із ім’ям французького філософа та письменника Мішеля Монтеня. ЕСЕЙ (ЕСЕ) (від французького Еззаі, що в перекладі означає "спроба", "начерк") - жанр художньо-публіцистичної чи науково-популярної творчості, де вільно, не обов'язково вичерпно, але виразно індивідуально трактується певна подія, явище, проблема чи тема.
Види есе: Вільне. Формальне. Ознаки:невеликий обсяг (7-10 речень);вільна форма і стиль викладу;довільна структура;обов’язкова вимога: наявність позиції автора. Ознаки:дотримання структури тексту,наявність відповідних компонентів (тези, аргументи, приклади, оцінювальні судження, висновки);обґрунтування (аргументування) тези.
Вимоги до формального есе: Обсяг – 1 – 2 сторінки тексту (120-200 слів). Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка. Кожен абзац есе розкриває одну думку. Необхідно писати стисло і ясно. Есе не повинно містити нічого зайвого, має нести лише інформацію, необхідну для розкриття ідеї есе, власної позиції автора. Есе має відрізнятися чіткою композиційною побудовою, бути логічним за структурою. В есе, як і в будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішня логіка, що визначається, з одного боку, авторським підходом до обговорюваного питання, а з іншого – самим питанням. Необхідно уникати різких стрибків від однієї ідеї до іншої, думка має розкриватися послідовно. Есе повинно засвідчити, що його автор знає й осмислено застосовує теоретичні поняття, терміни, узагальнення, ідеї. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.
Структура есе: Вступ – обґрунтування вибору теми есе. Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій. Висновок – узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо. Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній частині.