Презентація виховного заходу: "Відлуння афганської війни"

Розробка вчителя КЗ “Гімназія № 2 м. Приморськ” Горбачової І. М. Відлуння афганської війни

Брати мої І сестри мої рідні. Лишаймося людьми на все своє життя. Щоб не було смертей і похоронок. Війні "афганській" не буде вороття М.Чабан

15 лютого відзначалася 33 річниця з дня виводу військ з Афганістану. Все далі віддаляє нас час від подій афганської війни. За весь час бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан з 25 грудня 1979 року по 15 лютого 1989 року війну пройшло близько 620 тисяч радянських військовослужбовців та 21 тисяча працівників та службовців націй і народностей колишнього СРСР із яких майже 15 тисяч не повернулося до дому. Сьогодні в Україні проживає 150 тис. учасників війни в Афганістані. Із них мають поранення близько 8 тис. чол., стали інвалідами 2560 чол. Залишаються без синівської підтримки 1982 батька, 2722 матері, стали вдовами 550 молодих жінок, сиротами - 695 дітей.

Я повернуся, мамо! І побачу Зелені наші полонини! Я обніму тебе і сам заплачу. Промовлю тихо: "Я з тобою. Ніхто нас не розлучить більш Несправедливою "війною". Бог допоміг нам! Та молитва, Яка злітала з вуст твоїх, Бар’єром стала перед смертю! Сина залишила в живих! Мамо. Рідна моя, мамо. Я вже далеко від оселі. В чужій країні, за "Салангом", Де гори, спека і пустелі. Я знаю, що немає в тебе сну, Коли поїхав я "за річку". З тих пір ти посивіла враз... Не засипала кожну нічку… Щоб повернувся я додому - Ти Бога молиш... Щохвилини...

В.І. Царенко служив в бойовій охороні однієї з дивізій 40-ой армії. Перший епізод, який залишив незгладимий слід в його пам'яті, - це смерть солдата на бойовому посту, з яким він служив в одному взводі. Боєць загинув із-за власної безпечності від кулі снайпера – «дух» стріляв вночі на вогник сигарети. Лише з часом бачити смерть стало для В.І. Царенко звичною справою. А були ще випробування жарким кліматом, тропічними хворобами, ворожим відношенням з боку місцевого населення. Тому найголовніше побажання молодим людям від В.І. Царенко, щоб вони ніколи не воювали на чужій території, мужність та відвагу проявляли при захисті своєї країни в рядах АТО.

Мати, батько, дружина плаче… Навіщо вас туди відправили? За що йшла боротьба? Скалічені судьби, Залишились діти без батька, Батьки без синів посивіли…

Не заживає в серці рана   Не заживає в серці рана. Болить у матері за сина. Молитва слізна материна- Не вберегла від смерті сина.   Із ночі в ніч відлуння бою: „Мій синку, любий, я з тобою!” Пісок розпечений в пустелі, Гаряче сонце, сірі скелі.   Ось постріл, крики, лемент бою... „Мій синку, любий, я з тобою!” Знов постріл, крики, лемент, стогін... Підрублено під корінь пагін.   Той пагін був з міцного роду. Йому не було переводу. Земля йому давала сили - Всі хлібороби нею снили.   Мав чорні брови, очі сині... За що загинув на чужині? І де взялась та чорна сила, Що поламала твої крила?   Чому намарно гинуть діти? Ще довго буде лан чорніти... Кухарук В. В.

Пам'ятник воїнам в пгт Приазовське , загиблим в Афганістані і локальних війнах за кордоном.

Афганістан... Ти в наших думках, як птиця в польоті. Ти в наших серцях, затихлих в скорботі. Пролита там кров. Даремно! Безвинно! А час так летить - стрілою, невпинно. Афганістан... Там дивна краса, що була нам, як диво. Нависле те небо, що зверху давило Зірками близькими. Пустеля і спека. І завжди постійна страшна небезпека. Афганістан... Згадаймо ті дні, коли разом з світанком Вставали ми всі і мчались на танках, Або "БеТееРом", вперед на ті гори Де ворог засів, що бив по колонах. Афганістан... Згадаймо бої. Згадаймо загиблих. Шануймо батьків наших рідних. Пониклих В журбі за синочком, що смерть там знайшов... Геройски загинув! У вічність пішов!...

У цей день ми віддаємо данину пам'яті і поваги всім тим, хто брав участь у військовому конфлікті в Афганістані, схиляємо голову перед світлою пам'яттю загиблих. Провини їхньої немає, що то була чужа війна… Дай Боже, щоб в нашій країні скоріше закінчилася війна.