Презентація "ВІЛ/СНІД: проблема людини і проблема людства. Формула індивідуального захисту. Протидія дискримінації ВІЛ-позитивних людей."

ВІЛ/СНІД: проблема людини і проблема людства. Формула індивідуального захисту. Протидія дискримінації ВІЛ-позитивних людей. Рєпка Д. М.

Абревіатура ВІЛ розшифровується як вірус імунодефіциту людини. Вірус не є клітиною, це — неклітинна форма життя, інфекційний агент, паразит на молекулярному рівні. Імунодефіцитом називають такий стан організму людини, за якого імунна система втрачає можливість боротися з інфекцією і здійснювати оновлення власних органів.

Потрапивши в організм людини, ВІЛ насамперед атакує імунну систему, унаслідок чого вона перестає ефективно захищати від інфекції. Для хворої людини наявність ВІЛ є проблемою, адже призводить до тяжкого захворювання — синдрому набутого імунодефіциту (СНІДу).

* Червона стрічка — це міжнародний символ боротьби зі СНІДом, що використовують як логотип і ВООЗ, і агентства ООН, і безліч благодійних фондів

ВІЛ може передаватися від хворої людини до здорової через різні рідини організму. Ця інфекція може спричиняти епідемії, тобто масово поширюватися серед населення за короткий проміжок часу. Якщо поширення відбувається дуже швидко на значних територіях або всією планетою, такий стан називають пандемією. Пандемія — проблема не окремої людини, а всього людства. У різні часи масштабу пандемії набували такі інфекційні захворювання як чума, холера, грип, СНІД, коронавірусна хвороба. Небезпека ВІЛ-інфекції полягає в тому, що сьогодні вона невиліковна. Лікування допомагає полегшити стан хворої на СНІД людини, але повністю подолати хворобу неможливо.

Джерелом ВІЛ-інфекції є заражена людина, яка перебуває в будь-якій стадії хвороби. ВІЛ-інфекція належить до тривалих захворювань. Від моменту зараження до моменту смерті може минути від 2–3 до 10–15 років. І весь цей час людина може навіть не здогадуватися про те, що вона хвора. Але ВІЛ міститься у крові людини, спермі, багатьох біологічних рідинах її організму, грудному молоці інфікованих матерів. ВІЛ розмножується в клітинах крові, тому багато шляхів його передачі пов’язані з контактами крові хворої людини з кров’ю здорової. Передача вірусу імунодефіциту відбувається при всіх видах статевого контакту здорової людини з інфікованою. Це один з найпоширеніших шляхів передачі ВІЛ.

Ще один шлях передачі вірусу — це передача ВІЛ від матері до дитини під час вагітності, пологів або годування грудним молоком. ВІЛ-інфікована жінка може народити як здорову, так і ВІЛ-інфіковану дитину. Імовірність того, що дитина буде інфікованою, становить близько 30%. ВІЛ передається також при контактах «кров до крові», у разі наявності травмованих ділянок шкіри. Отже:

Вірус імунодефіциту людини не передається побутовим шляхом, через предмети гігієни, неможлива передача ВІЛ при рукостисканнях та поцілунках. Вірус швидко гине в навколишньому середовищі. Комарі не переносять ВІЛ, тому що вірус не може жити в організмі комара. Вірус не передається також через піт або сльози, під час кашлю й чхання, спільних занять спортом, перебування в одному приміщенні, у громадському транспорті.

Формула індивідуального захисту від ВІЛ-інфекції• знання шляхів поширення вірусу; • моральна поведінка й відсутність ранніх статевих стосунків; • відмова від наркотиків; • захищений секс (використання презерватива).

Тестування на ВІЛ-інфекцію. Тестування на наявність ВІЛ-інфекції, згідно із законодавством України, є добровільним і безкоштовним. Інформація про результати обстеження конфіденційна. У кожному обласному центрі створено центри боротьби зі СНІДом. У районних лікарнях приймають кров на аналіз на ВІЛ-інфекцію з подальшим відправленням крові для лабораторної діагностики в обласні центри. Про що свідчить результат аналізу? Негативний результат означає, що в крові людини антитіла до ВІЛ не знайдені, тобто вона не інфікована. Позитивний результат свідчить про те, що в крові людини були знайдені антитіла до ВІЛ. Це означає, що людина інфікована. Остаточний діагноз установлюють після повторних тестів.

Протидія дискримінації ВІЛ-позитивних людей. ВІЛ-інфікована людина може жити впродовж тривалого часу. Як вона має прожити ці роки і як суспільство має ставитися до ВІЛ-інфікованих людей? На жаль, такі люди можуть зазнавати дискримінації. Дискримінація — це обмеження прав частини населення за певною ознакою. Такою ознакою може бути будь-яка значуща відмінність особистості, наприклад раса, національність, стать, релігійні переконання, стан здоров’я (зокрема ВІЛ-позитивність) тощо.

Якщо людина нічого не знає про природу ВІЛ-інфекції та шляхи її поширення, то в неї виникає страх заразитися й померти. Цей страх наділяє ВІЛ-інфікованих усіма можливими негативними рисами. Наприклад, дехто вважає, що всі люди з ВІЛ є небезпечними, що ВІЛ-інфіковані хочуть заразити інших. Тобто людям, яких об’єднує лише одна якість (наявність вірусу в крові), приписують негативні риси, що з вірусом жодним чином не пов’язані. Знання про ВІЛ і СНІД допомагають людині подолати свої страхи, що не відповідають дійсності. Важливо також знати про права ВІЛ-інфікованих людей та боротися з їх дискримінацію.

Висновки. Одне з найбільш небезпечних, невиліковних інфекційних захворювань спричиняється ВІЛ. Шляхи передачі ВІЛ добре вивчені, розроблені заходи профілактики цієї хвороби. Здоровий спосіб життя істотно знижує ризик зараження ВІЛ. У цивілізованому суспільстві недопустиме таке явище, як дискримінація. Необхідно протидіяти дискримінації осіб за будь-якою ознакою.