Презентація "Вимірювання головних числових характеристик стану хворого"

Вимірювання головних числових характеристик стану хворого

Будь-який хворий потребує застосування спеціальних процедур— складових процесу лікування або здійснення контролю над його станом. Це - вимірювання температури, пульсу, тиску, частоти дихання, збирання виділень, накладання компресів, гірчичників, промивання шлунка тощо.

Температура тіла. Одним з головних показників стану людини є температура її тіла, оскільки більшість хворобливих процесів в організмі призводить до температурної реакції, що є складовою імунітету людини. Розподіл теплових потоків всередині тіла визначається його структурними особливостями. Тканини, розташовані ближче до поверхні тіла, мають нижчу температуру, ніж центральні. Найвищу температуру мають глибоко розташовані органи і тканини з інтенсивною тепло-продукцією: серце, головний мозок, органи черевної і тазової порожнин. Найнижчу — тканини кінцівок.

Вимірювання температури Для вимірювання температури використовують медичні ртутні термометри зі шкалою від 33,2 до 42 °С, які зберігають в умовах лікарні у спеціальних банках, наполовину заповнених дезінфікуючим розчином (наприклад, 2 % - вим розчином карболової кислоти). На дно банки обов'язково кладуть шар вати, а на верхній кінець термометра надягають гумовий ковпачок для того, щоб мокрий термометр випадково не вислизнув з рук. У домашніх умовах термометри зберігаються у недоступному для дітей місці у спеціальних картонних чи пластикових капсулах.

Температура тіла Протягом доби температура тіла здорової людини коливається від 36 до 37 °С (еталон — 36,6 °С). Найнижча температура спостерігається вранці (близько 36 °С), а найвища у 16— 17 год (досягає 37 °С). Тому вимірювання проводять двічі на день: о 6—7 і 17—18 годинах. Термометр повинен бути сухим, а стовпчик ртуті знаходитися нижче відмітки 35 °С. Температуру вимірюють найчастіше в пахвовій ділянці протягом 10 хв.

Пульс. Пульс — поштовхоподібні коливання стінок артерій, спричинені рухом крові, яка надходить від серця. Зміна частоти пульсу свідчить про різні захворювання і травми. Так, слабкий і прискорений пульс — супутник можливого шокового стану, внутрішнього крововиливу і перегрівання організму. Прискорений і нерівний пульс у людини, яка перебуває у стані спокою, говорить про порушення серцевої діяльності. Уповільнений пульс може вказувати на гіпотермію (переохолодження організму) і деякі інші розлади.

Вимірювання пульсу. Пульс на правій руці досліджують лівою рукою, а на лівій — правою рукою. Як правило, пульс досліджують протягом 1 хв чи 30 с. В останньому випадку результат множать на 2. Частота серцевих скорочень змінюється з віком, тому змінюється і пульс.

Нормальним вважається пульс:• у немовлят — до 140 ударів на хвилину;• у дітей — до 90 ударів на хвилину;• у чоловіків — 60—80 ударів на хвилину;• у жінок — 78—82 удари на хвилину;• у літніх людей — близько 60 ударів на хвилину.

Тиск кровіВсередині артерій існує артеріальний тиск, всередині вен — венозний, всередині капілярів — капілярний. Вимірювання кров'яного тиску в артеріях має велике практичне значення. За ним можна визначити стан серця і судин. Наприклад, підвищення тиску відносно норми свідчить про гіпертонічну хворобу, захворювання нирок. Зниження тиску може бути початком розвитку шоку чи колапсу.

Вимірювання тиску. Під час вимірювання тиску на руку на 2—3 см вище ліктьового суглоба накладають манжетку і з'єднують її за допомогою шлангів з сфігмоманометром і грушею. Далі знаходять місце пульсації ліктьової артерії і прикладають туди головку стетофонендоскопа. Потім в манжетку нагнітають повітря до тих пір, доки артерія повністю не стиснеться і пульс не перестане відчуватися. Після цього обережно відкривають кран, розташований на груші, і повільно випускають повітря. Як тільки тиск повітря знизиться і кров матиме доступ у кінцівку, почнуть прослуховуватися перші ритмічні удари пульсу (тони). Цей момент слід відмітити на шкалі сфігмоманометра. Це буде верхній (максимальний, систолічний) тиск.

Вимірювання тиску. Під час подальшого випускання повітря настає момент, коли манжетка повністю перестає здавлювати судину і кров Нормально проходить у кінцівку. Стетофонендоскопом у цей час відмічається припинення чи різке послаблення тонів, на шкалі сфігмоманометра фіксують нижній (мінімальний, діастолічний) тиск.

Частота дихальних рухів. В нормі у здорової дорослої людини частота дихальних рухів дорівнює 16—20 раз на хвилину у стані спокою. У немовлят — 40—60. Отже, відношення дихальних рухів до серцевих скорочень дорівнює 1:4. Спостереження за диханням, як правило, проводять візуально, непомітно для хворого. Слід пам'ятати, що у чоловіків переважає так зване «черевне» дихання — за рахунок скорочення діафрагми, а у жінок — «грудне» — за рахунок скорочення м'язів, прикріплених до ребер.

Частота дихальних рухів. У разі захворювання процес дихання може бути порушеним. Так, зміна частоти і ритму дихання, що супроводжується відчуттям нестачі повітря, називається задишкою. У цьому випадку необхідно забезпечити доступ свіжого повітря у кімнату, а краще подачу суміші, збагаченої на кисень. Груди і шию звільняють від здавлюючого одягу, а тілу надають напівсидячого положення.

Використані джерела:https://med-center.at.ua/publ/medichna_deontologija/vimirjuvannja_golovnikh_chislovikh_kharakteristik_stanu_khvorogo/10-1-0-52https://www.google.com/search?q=%