Причини виникнення християнства: Пригноблене населення Римської імперії не мало громадянських та політичних прав. Пригноблене населення Римської імперії нещадно грабувалося та експлуатувалося державою. Будь – які спроби невдоволення пригноблених верств населення нещадно придушувалися. Єдиним порятунком у тих умовах, що склалися в Римській імперії в І ст. н.е., для багатьох людей була ВІРА в те, що з'явиться нова надприродна сила, яка допоможе їм після смерті отримати нове життя – спокійне і щасливе. Такою надприродною силою може стати тільки один БОГ.
В останнє століття до нашої ери в Палестині було багато мандрівних проповідників та пророків, які провіщали пришестя на Землю Божого посланця — Месії , грецькою мовою — Христа. Пришестя Христа мусило ознаменуватися перемогою добра та справедливості. Саме в таких умовах в Палестині виникла віра в Ісуса Христа. Згодом вона поширилася серед багатьох людей у Римській імперії. Про народження та земне життя Ісуса Христа розповідають (від грецького — «блага звістка»). Вони були написані учнями Христа і супутниками його учнів наприкінці І — у II ст. Із часом Євангелії та інші християнські твори увійшли до Нового Заповіту — другої частини Біблії. Палестина на той час була провінцією Римської імперії. Євангелія
В Євангеліях розповідається, що приблизно 2 тисячі років тому Бог послав на Землю свого сина — Ісуса Христа, щоб показати людям кращий шлях у житті. Ісус проповідував любов до ближнього, милосердя, всепрощення, рівність усіх перед Богом. У мандрах Ісуса супроводжувало 12 учнів — апостолів, тобто посланців. У Єрусалимі одного з них — Іуду — підкупили за 30 срібних монет і він зрадив свого Вчителя. Ісуса звинуватили в заколоті проти римського імператора та засудили до страти. Його розіп'яли на хресті на схилі гори Голгофа, що поблизу Єрусалима. Через три дні Ісус Христос воскрес. Через сорок днів Ісус вознісся на небо, пообіцявши повернутися для Божого суду, і дав своїм учням Заповіт: про повідувати Євангелія всім народам.
Особливості вірування ХРИСТИЯНСТВО – одна з трьох світових релігій (поряд із буддизмом та ісламом). Основа віровчення: віра в Ісуса Христа як втілення і прояв Бога, зішестя на землю Сина Божого з метою спасіння людства від гріха. Основні положення: У людини є душа, вона безсмертна Існує потойбічне життя – рай чи пекло У залежності від того, наскільки благочесно жила людина, відповідно так вона буде жити у потойбіччі.
Хто такий Ісус Христос? У І ст. н.е. серед народів східних провінцій Римської імперії з'явилися перекази, що Спаситель людей, Божий посланець – Месія, уже приходив на Землю у вигляді людини – втілення Бога. Цим втіленням Бога був єврей на ім'я Ісус Христос. Записи про життя Ісуса Христа залишили йога найближчі соратники-учні (апостоли). Ці записи – «Євангелія» («блага звістка») поширювалися серед населення. Згодом 4 Євангелія були визнані основними та увійшли до Нового Заповіту, який є частиною Біблії. Портрет Ісуса — так Його зображали в перші століття після Розп'яття
Ісус Христос – центральна фігура у християнстві Головні тези проповіді Ісуса Христа стали основою життя християн Вони прагнули наслідувати його життя: жити просто, милосердно Ісус Христос зображувався у вигляді пастуха (пастиря), що пасе вівці (наглядає за усіма людьми) та захищає їх від усього зла Ісус Христос. Малюнок у римських катакомбах
Іхтіс — символ в ранньому християнстві Мармурова стела, поч. ІІІ ст. Ті, хто сповідував віру в Христа, поступово об’єднувалися в общини, створивши єдину організацію християн — християнську Церкву. Пізніше церквою стали також називати приміщення, у яких відбувалося богослужіння. Згодом керівниками общин стають єпископи — «наглядачі», «охоронці» громадського майна. Їм допомагали диякони — організатори повсякденного життя общини. Церква — об’єднання віруючих, які мають спільні релігійні погляди й обряди.
Перші християнські громади. Перші християнські громади виникли В Палестині. Перші громади, що визнали нового Бога – Спасителя Христа, з'явилися в Малій Азії ( Ефес, Смірна, Пергам, Тіатір, Сардах, Александрії). Громади вирізнялися простотою організації, відсутністю керівництва. Члени громад улаштовували спільні трапези – збори, на яких виголошувалися проповіді. Для раннього християнства характерна різноманітність угрупувань, течій, між якими не було згоди з найважливіших питань віровчення. Спільним було лише ненависть до Риму і надія на його швидке падіння, віра в пришестя Бога – Спасителя. Християнський символ IV ст. н.е.
Перші християнські громади. У ІІ – ІІІ ст. н.е. до християнських громад стали вступати і багаті люди. Із середини ІІ ст. н.е. відбувається утворення церковної організації громад, яка поділялася на клір ( духівництво ) і мирян. Первісні трапези перетворилися на богослужіння. Зміцнення зв'язків між громадами привело до створення єдиної християнської церкви.
Ставлення римських імператорів до християнства. В добу імперії склався культ імператора – тобто імператорів обожнювали, до них зверталися «наш пан та бог», їхнім статуям поклонялися, на них молилися і приносили жертви. Християни відмовлялися визнавати імператора богом, тому їх звинувачували в образі імператора та в усіх проблемах імперії – пожежах, посухах і т.п. Християн переслідували та знищували
Долина поблизу Учхисара з вирубаними в скелі приміщеннями Християни не закликали до відкритої боротьби проти римської влади. Проте вони не визнавали римських язичницьких богів і відмовлялися визнавати божественну владу римських імператорів. Тому римська влада і жерці переслідували їх, піддаючи тортурам.
Для того, щоб уникнути переслідувань, християни стали проводити свої зібрання у римських підземеллях ( катакомбах), що знаходились під Римом та тягнулися на багато кілометрів під землею. В основному вони були від 2,5 до 3 м шириною та 1,2 – 1,5 м висотою. Тут християни справляли свої обряди, тут переховувались від чергових репресій. Попри все, християни проявляли дивовижну мужність: вони не лише не відмовлялися від своєї віри в Ісуса Христа, а й відкрито прославляли Його. Так з’явилися християнські мученики — люди, які постраждали за свою віру.
Ставлення влади до християн змінилося У ІІІ-IV ст. до н.е. на вибір імператора впливала армія – епоха «солдатських імператорів». Імператори розуміли, щоб залишитися при владі, потрібнощоб більшість населення їх підтримало. Костянтин використав положення християн «усі влада від Бога» і визнав християнство
Константан, ставши першим імператором-християнином, розумів, що нова віра набуває все більшого авторитету серед населення і може стати опорою для зміцнення його влади. Він почав рішуче підтримувати духовенство*, звільнивши його від податків і військової служби, зобов’язав провінції передавати частину прибутків християнській Церкві. Словничок Духовенство — служителі церкви, які здійснюють релігійні обряди і служби. Символ віри — короткий і точний виклад усіх істин християнської віри. Між різними християнськими общинами на той час не було єдності. Щоб поставити крапку в цих суперечках між християнськими общинами, Константин вирішив зібрати собор (з'їзд) усіх християнських єпископів Римської імперії.
Язичникам загрожували суворі покарання. їхні святилища, храми закривали та руйнували, знищувалися статуї римських богів, героїв, імператорів. Так загинуло багато творів давньоримського мистецтва. Були заборонені навіть Олімпійські ігри, присвячені Зевсу. Відтепер долі християнської Церкви та імперії були нерозривно пов'язані. Феодосій I