Презентація "Виникнення та поширення християнства у Римській імперії"

Виникнення та поширення християнства в Римській імперії

Причини виникнення християнства: Пригноблене населення Римської імперії не мало громадянських та політичних прав. Пригноблене населення Римської імперії нещадно грабувалося та експлуатувалося державою. Будь – які спроби невдоволення пригноблених верств населення нещадно придушувалися. Єдиним порятунком у тих умовах, що склалися в Римській імперії в І ст. н.е., для багатьох людей була ВІРА в те, що з'явиться нова надприродна сила, яка допоможе їм після смерті отримати нове життя – спокійне і щасливе. Такою надприродною силою може стати тільки один БОГ.

Виникнення християнства Християнство виникло в другій половині І ст. н.е. у східних провінціях Римської імперії спочатку в середовищі євреїв, але вже в перші десятиліття набуло поширення й серед інших народностей. Палестина ( Іудея ) – район виникнення християнства.

В останнє століття до нашої ери в Палестині було багато ман­дрівних проповідників та пророків, які провіщали пришестя на Землю Божого посланця — Месії , грецькою мовою — Христа. Пришестя Христа мусило ознаменуватися перемогою добра та справедливості. Саме в таких умовах в Палестині виникла віра в Ісуса Христа. Згодом вона поширилася серед багатьох людей у Римській імперії. Про народження та земне життя Ісуса Христа розповідають (від грецького — «блага звістка»). Вони були написані учнями Христа і супутниками його учнів наприкін­ці І — у II ст. Із часом Євангелії та інші християнські твори уві­йшли до Нового Заповіту — другої частини Біблії. Палестина на той час була провінцією Римської імперії. Євангелія

В Євангеліях розповідається, що приблизно 2 тисячі років тому Бог послав на Землю свого сина — Ісуса Христа, щоб показати людям кращий шлях у житті. Ісус проповідував любов до ближнього, милосердя, всепрощення, рівність усіх перед Богом. У мандрах Ісуса супроводжувало 12 учнів — апостолів, тоб­то посланців. У Єрусалимі одного з них — Іуду — підкупили за 30 срібних монет і він зрадив свого Вчителя. Ісуса звинуватили в заколоті проти римського імператора та засудили до страти. Його розіп'яли на хресті на схилі гори Голгофа, що поблизу Єрусалима. Через три дні Ісус Христос воскрес. Через сорок днів Ісус возніс­ся на небо, пообіцявши повернутися для Божого суду, і дав своїм учням Заповіт: про повідувати Євангелія всім народам.

Особливості вірування ХРИСТИЯНСТВО – одна з трьох світових релігій (поряд із буддиз­мом та ісламом). Основа віровчення: віра в Ісуса Христа як втілення і прояв Бога, зішестя на землю Сина Божого з метою спасіння людства від гріха. Основні положення: У людини є душа, вона безсмертна Існує потойбічне життя – рай чи пекло У залежності від того, наскільки благочесно жила людина, відповідно так вона буде жити у потойбіччі.

У чому були переваги (привабливість) християнства для населення Римської імперії?

Хто такий Ісус Христос? У І ст. н.е. серед народів східних провінцій Римської імперії з'явилися перекази, що Спаситель людей, Божий посланець – Месія, уже приходив на Землю у вигляді людини – втілення Бога. Цим втіленням Бога був єврей на ім'я Ісус Христос. Записи про життя Ісуса Христа залишили йога найближчі соратники-учні (апостоли). Ці записи – «Євангелія» («блага звістка») поширювалися серед населення. Згодом 4 Євангелія були визнані основними та увійшли до Нового Заповіту, який є частиною Біблії. Портрет Ісуса — так Його зображали в перші століття після Розп'яття

Життя Ісуса Христа за Біблією

Народження. Побиття немовлят

Дитинство

Хрещення та проповідування

Ісус творить дива

Нагорна проповідь

Прибуття в Єрусалим. Вечеря з апостолами

Зрада Ісуса Юдою. Страта через розп'яття

Воскресіння Христа. Засвідчення Фомою

Вознесіння

Проповідування апостолів

Ісус Христос – центральна фігура у християнстві Головні тези проповіді Ісуса Христа стали основою життя християн Вони прагнули наслідувати його життя: жити просто, милосердно Ісус Христос зображувався у вигляді пастуха (пастиря), що пасе вівці (наглядає за усіма людьми) та захищає їх від усього зла Ісус Христос. Малюнок у римських катакомбах

Іхтіс — символ в ранньому християнстві Мармурова стела, поч. ІІІ ст. Ті, хто сповідував віру в Христа, поступово об’єднувалися в общини, створивши єдину організацію християн — християнську Церкву. Пізніше церквою стали також називати приміщення, у яких відбувалося богослужіння. Згодом керівниками общин стають єпископи — «наглядачі», «охоронці» громадського майна. Їм допомагали диякони — організатори повсякденного життя общини. Церква — об’єднання віруючих, які мають спільні релігійні погляди й обряди.

Перші християнські громади. Перші християнські громади виникли В Палестині. Перші громади, що визнали нового Бога – Спасителя Христа, з'явилися в Малій Азії ( Ефес, Смірна, Пергам, Тіатір, Сардах, Александрії). Громади вирізнялися простотою організації, відсутністю керівництва. Члени громад улаштовували спільні трапези – збори, на яких виголошувалися проповіді. Для раннього християнства характерна різноманітність угрупувань, течій, між якими не було згоди з найважливіших питань віровчення. Спільним було лише ненависть до Риму і надія на його швидке падіння, віра в пришестя Бога – Спасителя. Християнський символ IV ст. н.е.

Перші християнські громади. У ІІ – ІІІ ст. н.е. до християнських громад стали вступати і багаті люди. Із середини ІІ ст. н.е. відбувається утворення церковної організації громад, яка поділялася на клір ( духівництво ) і мирян. Первісні трапези перетворилися на богослужіння. Зміцнення зв'язків між громадами привело до створення єдиної християнської церкви.

Ставлення римських імператорів до християнства. В добу імперії склався культ імператора – тобто імператорів обожнювали, до них зверталися «наш пан та бог», їхнім статуям поклонялися, на них молилися і приносили жертви. Християни відмовлялися визнавати імператора богом, тому їх звинувачували в образі імператора та в усіх проблемах імперії – пожежах, посухах і т.п. Християн переслідували та знищували

Долина поблизу Учхисара з вирубаними в скелі приміщеннями Християни не закликали до відкритої боротьби проти римської влади. Проте вони не визнавали римських язичницьких богів і від­мовлялися визнавати божественну владу римських імператорів. Тому римська влада і жерці переслідували їх, піддаючи тортурам.

Келії вирубані в вулканічних нагромадженнях Чернечі келії в скелях Гереме

Катакомби святого Калліста Ранньохристиянське богослужіння в катакомбах святого Калліста (гравюра XIX століття).

Адам і Єва з синами. Катакомби на Віа Латіна Апостол Павло (фреска IV століття)

Для того, щоб уникнути переслідувань, християни стали проводити свої зібрання у римських підземеллях ( катакомбах), що знаходились під Римом та тягнулися на багато кілометрів під землею. В основному вони були від 2,5 до 3 м шириною та 1,2 – 1,5 м висотою. Тут християни справляли свої обряди, тут переховувались від чергових репресій. Попри все, християни проявляли дивовижну мужність: вони не лише не відмовлялися від своєї віри в Ісуса Христа, а й відкри­то прославляли Його. Так з’явилися християнські мученики — люди, які постраждали за свою віру.

Ставлення влади до християн змінилося У ІІІ-IV ст. до н.е. на вибір імператора впливала армія – епоха «солдатських імператорів». Імператори розуміли, щоб залишитися при владі, потрібнощоб більшість населення їх підтримало. Костянтин використав положення християн «усі влада від Бога» і визнав християнство

Константан, ставши першим імператором-християнином, розумів, що нова віра набуває все більшого авторитету серед населення і може стати опорою для зміцнення його влади. Він по­чав рішуче підтримувати духовенство*, звільнивши його від по­датків і військової служби, зобов’язав провінції передавати части­ну прибутків християнській Церкві. Словничок Духовенство — служителі церкви, які здійснюють релігійні обряди і служби. Символ віри — короткий і точний виклад усіх істин християнської віри. Між різними християнськими об­щинами на той час не було єдності. Щоб поставити крапку в цих супе­речках між християнськими общи­нами, Константин вирішив зібрати собор (з'їзд) усіх християнських єпископів Римської імперії.

Церковний собор 325 р. – Нікейський собор прийняв символ віри (короткий виклад основних християнських істин): Бог єдиний, але має три іпостасі (Бог-Отець, Бог-Син, Бог-Дух Святий) = Свята Трійця Утверджена Євангелія у складі Біблії 7-денний тиждень, 7-ий день –для молитов та зібрань

Християнство-державна релігія 380 р. – імператор Феодосій проголосив християнство державною релігією Закриття язичницьких храмів, знесення статуй язичницьких богів Феодосій I

Язичникам загрожували суворі покарання. їхні святилища, храми закривали та руйнували, знищувалися статуї римських богів, героїв, імпера­торів. Так загинуло багато творів давньоримського мистецтва. Були заборонені навіть Олімпійські ігри, присвячені Зевсу. Відтепер долі християнської Церкви та імперії були нерозривно пов'язані. Феодосій I