Дитячі роки хлопчика були непростими, він бачив сльози матері, яка залишилась одна з дитиною в роки Другої світової війни, голод та людські страждання. До школи малому приходилося ходити пішки більше 9 км, але закінчив її з золотою медаллю. Він був обдарованою дитиною, любив читати, мав гарну пам’ять та гострий розум.“Доки дійду до школи, то всі уроки повторю, а як назад вертаюся, товсі пісні переспіваю”. В. Симоненко
У 1952 році вирішує пов’язати своє життя з журналістикою. Вступив до Київського університету ім. Т. Шевченка де навчався разом з Б. Олійником, Т. Коломієць та Б. Рогозою та А. Москаленком. Саме в студентські роки в нього загорається іскра до творчості та поезії зокрема. Працював у редакціях трьох газет: «Черкаська правда», «Молодь Черкащини» та «Робітнича газета» в якості кореспондента.
З історії написання твору Казку «Цар Плаксій та Лоскотон» Василь Симоненко створив дуже швидко – за одну ніч, а вже наступного дня читав своєму синочкові, першому „критикові“. В. Симоненко був люблячим батьком. Син Олесь згадував, як батько грався з дітьми, розповідав їм казки, читав вірші. Багато він міг ще створити, але не судилося. Твір був опублікований у 1936 році і здобув популярність.
Віршована мова(від лат. versus - вірш) - ритмічно організована мова з метою посилення її виразності й емоційності. Особливості віршованого тексту. Теорія літератури{08 FB837 D-C827-4 EFA-A057-4 D05807 E0 F7 C}1. Поділ на частини (строфи)Але в тому диво-царстві,Зневажаючи закон,Жив у мандрах і митарствіДобрий дядько Лоскотон.2, Наявність рими (співзвучного закінчення строфи)царстві - митарствізакон - Лоскотон3. Наявність ритму (чергування наголошених і ненаголошених складів)Ритм створюється завдяки чергуванню наголошених і ненаголошених складів.
Цар Плаксій та Лоскотон. Василь Симоненко. Цареве сімейство. Там, де гори і долини,Де гуляє вітровій, —Там цвіте краса-країна. З дивним ім'ям Сльозолий.І колись в країні тій. Був па троні цар Плаксій,Голова його мов бочка,Очі — ніби кавуни. В Плаксія було три дочкиІ плаксивих три сини. Старша звалася Нудота,Середульшенька — Вай-Вай,Третя донечка — Плакота,Всі сльозливі через край. А цареві три сини. Так і звались — Плаксуни. Отака була сім'я. У царя у Плаксія. Цілі дні вони сиділи,Голосили, та сопіли,Та стогнали, та ревли,Сльози відрами лили. Цар Плаксій велів сердито:"Хай із ними день при дніПлачуть всі в країні діти,Бо сміятись і радіти. У моєму царстві — ні!Хто всміхнеться — в часі тім. Я того негайно з'їм!"Ще була у Плаксія. Грізна гвардія своя: В ній служили молодціЗабіяки-сльозівці. Хто сміявсь — вони хапалиІ нагайками шмагали,Так що в царстві тому скрізь. Вистачало плачу й сліз. Цар любив, як плачуть діти,Бо любив їх сльози пити. Отакий був цар Плаксій. Україні Сльозолий.
Таблиця-характеристика. Виписати з казки цитати-характеристики царя Плаксія{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Плаксій. Лоскотон. Голова його мов бочка,Очі — ніби кавуни. В Плаксія було три дочкиІ плаксивих три сини. Цар Плаксій велів сердито:…Цар любив, як плачуть діти,Бо любив їх сльози пити.
Дядько Лоскотон. Але в тому диво-царстві,Зневажаючи закон,Жив у мандрах і митарствіДобрий дядько Лоскотон. Він приходив кожний вечір —Хай чи дощ іде, чи сніг —До голодної малечіІ усім приносив сміх. Мав він вдачу теплу й щиру,Ще й лукавинку в очах.І була накидка сіра. В Лоскотана на плечах. Лоскотливі мав він вусаІ м'якенькі, наче пух.І м'яке волосся русе. Розсипалося до вух. Він як прийде, залоскоче,То сміється, хто й не хоче. Тільки де він появлявся,Зразу плач там припинявся,І приходив до усіх. Голосний та щирий сміх. Не любили Лоскотона. Цар Плаксій і Плаксуни,Видавали заборони. Проти лоскоту вони.І за дядьком ЛоскотономІз нагайками в руках. Охоронці злих законів. Полювали по хатах. Але дядько Лоскотон. Не боявся цих заслон: Він ходив по всій країніІ носив з собою сміх. В розмальованій торбині,В пальцях лагідних своїх.
Таблиця-характеристика. Виписати з казки цитати-характеристики дядька Лоскотона{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Плаксій. Лоскотон. Голова його мов бочка,Очі — ніби кавуни. Жив у мандрах і митарствіДобрий дядько Лоскотон. В Плаксія було три дочкиІ плаксивих три сини.І усім приносив сміх. Мав він вдачу теплу й щиру,Ще й лукавинку в очах. Цар Плаксій велів сердито:…І була накидка сіра. В Лоскотана на плечах. Лоскотливі мав він вусаІ м'якенькі, наче пух.І м'яке волосся русе. Розсипалося до вух. Цар любив, як плачуть діти,Бо любив їх сльози пити. Але дядько Лоскотон. Не боявся цих заслон
{08 FB837 D-C827-4 EFA-A057-4 D05807 E0 F7 C}Мова автора (авторська мова) - розповідь автора про вчинки, настрої, почуття, характери персонажів, описи подій, картин природи тощо. Мова персонажів - висловлювання дійових осіб у художньому творі. Персонажі висловлюють власні думки, почуття, настрої, ставлення до різних подій, явищ, інколи герої самі розповідають про свої пригоди. Увага!Мову автора та мову персонажів слід читати по-різному, добираючи відповідну інтонацію, тон, темп, гучність тощо. Теорія літератури
Арешт Лоскотона. Розізливсь тоді Плаксій —Цар країни Сльозолий. Гнівно він гукнув із трону:"Гей, ледачі сльозівці!Хто впіймає Лоскотона,Буде муж моїй дочці!Хто його посадить в льох —Вибирай одну із трьох!Бо уже цей Лоскотон. Скоро нам розвалить трон: Що тоді ми будем пити,Як не будуть плакать діти!"І завзяті сльозівціПонеслись у всі кінці,Щоб скарати по закону. Баламута Лоскотона. Довго скрізь його шукали,У всі шпари заглядали,Перерили всі двори,Обходили всі бори,Час потратили дарма: Лоскотона скрізь нема,Бо його завжди і всюди. Од ловців ховали люди. Опівночі Лоскотон,Коли всіх колише сон,Йшов собі в бідняцькі хатиЇхніх діток розважати. Був тоді у Плаксія. Лютий посіпака,Віроломний, як змія,Капітан Макака. Так хотілося йому. Царським зятем стати,Що ні разу в ту зиму. Не лягав і спати. Все ходив, усе він слухавІ нарешті все рознюхав. На світанку Лоскотон,Насмішивши діток,У міцний поринув сон. Між кленових віток. А лукавий капітан. Підікрався змієм. Й Лоскотонові аркан. Зашморгнув на шиї. Руки вивернув назад,Міцно спутав ногиІ мерщій у Плаксоград. Рушив у дорогу... Робота з текстом. Знайти слова персонажа. Прочитати, передаючи характер і емоції героя