"Мавка Вербинка" Василь Королів-Старий

У лісі знявся переляк: прийшли мисливці. Чорновухий Заєць бігав лісом і усіх попереджав про цю біду. Мешканці лісу тікали й ховалися. Мавка-Вербинка, що жила у великому дуплі старої верби, прокинулась й стала прислухатися. А коли почула собаче гавкання та постріли, заплакала. Вона знала, що таке мисливські лови і що буде після них багато поранених звірів. Вона спочатку побігла до сусіднього лісу, щоб покликати на поміч своїх подруг – мавок та хух, а потім полинула невидимою за мисливцями, щоб першою, аніж собаки, знаходити поранених зайчиків та куріпок, і допомагати їм сховатися. Зустріла свого батька Лісовика, той був дуже сердитий на мисливців і помчав кликати на допомогу ще Водяника і Русалок. Раптом Вербинка почула, як жалібно плаче поранений Зайчик. Вона полікувала йому рану на ніжці листом подорожника і зробила з гілляк для нього схованку. Ще наказала сойкам пильнувати її від собак, якщо ті прийдуть. Багато клопоту було для мавок того дня у лісі, бо поранених зайчиків й куріпок знайшлося чимало. А Вербинці довелося вперше в житті стати видимою перед людиною. Це трапилося, коли вона знайшла дику Кізочку, що стояла на трьох ніжках й не могла тікати. Терновий кущ, у який вона скочила, сильно пороздирав її ніжку своїми колючками. Вербинка перев’язала їй рани і повела у кущі. У цей момент на галявину вийшов лісник. Мавка знала, що на полюванні й добрі люди стають жорстокими, тому заступила собою тваринку і об’явилася перед ним. Лісник аж завмер, побачивши перед собою прекрасну дівчину. А вона простягнула до нього ніжні руки й голосом, як дзвіночок, попросила врятувати Кізочку. Лісник здогадався, що бачить мавку, дав їй слово, що сховає тваринку у своєму хліву, вилікує її, а потім випустить у ліс, на волю. Після ловів до лісника в двір посходились пани-мисливці. Один багатій угледів Кізочку й хотів її купити за великі гроші. Але лісник не погодився. Він виконав свою обіцянку. Якось до лісу забігло кілька Вовків й почали нищити зайчиків та кізочок. Лісник підстрелив трьох, але інші і не думали тікати. Тоді лісник зробив для них пастку – «вовчу яму». Одного вечора він почув, що виє вовк. Взяв рушницю та й пішов подивитися. А вже було темно, то сам і впав у яму, де сидів вовк. Лісник стріляти у вовка не став, боявся, що не влучить у темряві, і тоді вовк точно на нього кинеться. Вистрілив у повітря, щоб просто настрашити його і привернути до себе увагу людей. Постріл почула Вербинка. Вона покликала на поміч свого батька Лісовика. Лісовик прибіг і повалив дерево, що росло близько ями. Віти дерева попали в її глибінь, і лісник по них вибрався з ями. Він зрозумів, що врятувала його Мавка Вербинка, за те, що колись захистив її Кізоньку.