Презентація "Війна УНР в союзі з Польщею проти більшовицької Росії. Повстанський рух 1920–1921 рр. Другий Зимовий похід Армії УНР. Поразка УНР"

Війна УНР в союзі з Польщею проти більшовицької Росії. Повстанський рух 1920–1921 рр. Другий Зимовий похід Армії УНР. Поразка УНРРозділ 3. У БОРОТЬБІ ЗА УКРАЇНСЬКУ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

У результаті навчально-пізнавальної діяльності учні/учениці зможуть: Знати:–– хронологічні межі, перебіг та результати Другого Зимового походу Армії УНР;–– центри та ідейні течії української еміграції. Розуміти:–– зміст понять: «воєнний комунізм», «Директорія», «націонал-комунізм», «політична еміграція», «продовольча розкладка», «реімперіалізація», «реквізиція», «терор», «червоний імперіалізм»;–– створення УСРР як один із результатів більшовицької реімперіалізації, особливості статусу УСРР у 1919–1920 рр.;–– вплив рішень Варшавської угоди на перебіг боротьби за українську незалежність; Уміти:–– встановити послідовність і синхронність подій Української революції та боротьби за українську незалежність (на національному, регіональному і локальному рівнях);–– показувати на карті території УНР, держави з центрами української політичної еміграції;–– пояснити причини політичної еміграції українців; особливості ставлення різних груп населення до революційних процесів та боротьби за українську незалежність;–– арґументовано оцінювати діяльність визначних персоналій (Марко Безручко, Михайло Омелянович-Павленко, Нестор Махно, Олександр Удовиченко, Симон Петлюра).

Україна в 1920 р.

Українав 1920 р.

Україна в 1920 р.

Реставрація УСРР / УССР19 листопада 1919 р. X. Раковський передав В. Леніну «Тези з українського питання». У цьому документі йшлося про потребу відновлення УСРР з конституційним статусом незалежного державного утворення, але на засадах «воєнно-політичного союзу». 21 листопада політбюро ЦК схвалило їх, поклавши в основу резолюції «Про Радянську владу на Україні». Відродження рад в Україні знову почалося зі створення ревкомів. 11 грудня 1919 р. в Москві відбулося засідання членів президії ВУЦВК і Раднаркому УСРР, на якому був затверджений склад Всеукраїнського революційного комітету (Всеукрревкому) – центрального тимчасового надзвичайного органу радянської влади в Україні. Наприкінці лютого 1920 р. Всеукрревком припинив існування. Влада перейшла до Раднаркому на чолі з Х. Раковським і ВУЦВК на чолі з Г. Петровським. Вибори до рад проходили за вже апробованою процедурою, яка забезпечила абсолютну перевагу більшовикам. Скликанням у травні Четвертого Всеукраїнського з’їзду рад завершилася побудова радянського, цілком підконтрольного КП(б)У апарату державної влади. З’їзд відбувся в Харкові, який став столицею УСРР.

Реставрація УСРР / УССРДля остаточного контролю над радами, державним апаратом, армією, профспілками, громадськими організаціями, пресою, економікою і суспільно-політичним життям більшовикам треба було усунути конкурентні політичні організації й утвердити однопартійність. Найбільшу загрозу для більшовиків становив український націонал-комунізм, зокрема Українська комуністична партія боротьбистів (УКП(б)) (лідери – Г. Гринько, В. Блакитний, О. Шумський, П. Любченко). Українські націонал-комуністи здебільшого висували вимоги створення незалежної української радянської республіки з окремою Червоною армією і під керівництвом організаційно самостійної комуністичної партії. З огляду на вплив боротьбистів серед селянства В. Ленін, обіцяючи «незалежність» УСРР, у березні 1920 р. змусив УКП(б) до саморозпуску і злиття з КП(б)У.

Реставрація УСРР / УССРУслід за боротьбистами КП(б)У поглинула борьбистську партію. Останньою легальною опозицією з комуністичною програмою була Українська комуністична партія (укапісти) - УКП, що проіснувала до 1925 р. Основу її становила менша частина представників соціал-демократів незалежних після їх розколу. Укапісти вважали, що Україна повинна бути самостійною державою. Але ця партія, яка мала кілька сотень членів та була відірвана від села, не могла реально впливати на політичне життя в суспільстві. Отже, вже в 1920 р. в Україні в цілому утвердилася однопартійна система. Її уособлювала КП(б)У, яка була не самостійною партією, а філією РКП(б) зі статутними правами на рівні обласної організації. Тому вона не могла відображати інтереси всіх трудящих України.

Будівництво більшовицькоїдержави-комуни в УСРР у 1920 р. Потреба Червоної армії та промислових центрів у продуктах харчування змусила радянську владу вдатися до надзвичайних заходів. 11 січня 1920 р. наказом Всеукрревкому відновлювалися державна монополія на хліб. 26 лютого Раднарком УСРР прийняв закон про хлібну розкладку. Оцінюючи хлібні «надлишки» в 600 млн пудів, влада передбачала вилучити у селян 160 млн пудів збіжжя. Продрозкладці підлягали господарства, які мали понад 3 десятини орної землі. На кінець 1920 р. У такий спосіб було заготовлено 65 млн пудів зерна проти 10,5 млн у 1919 р. Насильницькі методи, якими здійснювалося вилучення хлібних запасів, викликали опір селян. Знову, як і попереднього року, продрозкладка поєднувалася з боротьбою проти ворогів радянської влади. Жертвами цієї боротьби стали тисячі селян, які не погоджувалися з діями влади були засуджені як «контрреволюціонери» або «куркулі».

Будівництво більшовицькоїдержави-комуни в УСРР у 1920 р. Після відновлення більшовиками радянської влади в Україні процес одержавлення промисловості набув подальшого розвитку. На початку січня 1920 р. було створено Промбюро з відбудови промисловості України на чолі з В. Чубарем. Воно мало виконувати функції Ради народного господарства й проводити роботу з націоналізації. У 1920 р. було націоналізовано понад 11 тис. підприємств, насамперед великі заводи і фабрики, на яких працювали 83 % робітників України. Одночасно більшовики розпочали мілітаризацію (тобто організацію на військовий лад) української промисловості. У січні 1920 р., за ініціативою РИК РСФРР, було створено Українську трудову армію та її Раду (Укррадтрударм) на правах обласного органу Ради праці й оборони Російської Федерації. Укррадтрударм здійснював контроль за заготівлею сировини, продовольства, пального, постачанням підприємств робочою силою. Наприкінці 1920 р. в Українській і Донецькій трудових арміях налічувалося 60 тис. чол., які працювали переважно у вугільній промисловості. Особлива увага приділялася відбудові залізниць.

Будівництво більшовицькоїдержави-комуни в УСРР у 1920 р. Для керівництва державною економікою в УСРР запроваджувалася система виробничих управлінь та главків (їх налічувалося 45). У квітні 1920 р. за російським зразком було створено Всеукраїнський комітет з проведення загальної трудової повинності. Насамперед це стосувалося чоловічого населення віком від 18 до 45 років (для технічних фахівців -до 65 років). Мілітаризація виробництва здійснювалася шляхом закріплення робітників за певним підприємством, встановлення норм виробітку, запровадженням військової дисципліни й ревтрибуналів, створення концентраційних таборів для порушників трудової дисципліни і дезертирів. Такі заходи спричинили руйнацію промисловості й сільського господарства, підірвали матеріальну зацікавленість виробників у результатах своєї праці.

Варшавський договір УНР і ПольщіПольська держава відновила незалежність восени 1918 р. після поразки Німеччини та її союзників у Першій світовій війні. Правлячі кола Польщі мали два погляди щодо майбутнього держави. Політичні сили, які стояли на боці Р. Дмовського, прагнули розширити її межі в кордонах Речі Посполитої XVIII ст.: претендували на всю Литву, Білорусь і Правобережну Україну. Табір Ю. Пілсудського також не відмовлявся від просування на схід, але допускав появу національних держав, які могли б мати з Польщею федеративні або союзницькі зв’язки. Він розумів, що Росія матиме вирішальний голос при визначенні напряму й характеру міждержавних відносин у регіоні і втрата України, на його погляд, мала ослабити військово-економічний потенціал Росії. У той час як С. Петлюра за пропозицією поляків пішов на співпрацю з ними, командири УГА спочатку домовилися про спільні дії з денікінцями, а потім перейшли па бік більшовиків. Директорія УНР вбачала в Польщі єдиного союзника Української держави. Не бажаючи перемоги А. Денікіна, який вів боротьбу за відновлення імперії, Ю. Пілсудський наприкінці серпня 1919 р. припинив просування польської армії на схід. Це стало однією з причин поразки Добровольчої армії.

Варшавський договір УНР і ПольщіДиректорія шукала з польським командуванням компромісів, аби спрямовувати спільні зусилля па боротьбу з більшовиками. 21 квітня 1920 р. у Варшаві між УНР і Польщею були підписані загальна й торговельно-економічна конвенції. В договорі, зокрема, зазначалося, що польський уряд визнає Українську Народну Республіку у межах, які визначатимуться спеціальними угодами з її сусідами. До Польщі мали відійти Холмщина, Підляшшя, Посяння та Лемківщина (зайняті з 1918 р.), п’ять повітів Західної Волині й частина Полісся (окуповані в травні 1919 р.), а також Галичина (окупована у липні 1919 р.). Поступкою з боку поляків була відмова від поновлення кордонів Речі Посполитої станом на 1772 р., тобто до її поділів. Внаслідок Варшавської угоди близько 10 млн етнічних українців опинилися в межах Польської держави. Згідно з воєнною конвенцією, підписаною 24 квітня 1920 р., українська армія переходила в підпорядкування польського командування. Польща забезпечувала озброєнням три дивізії УНР. На український уряд покладалося утримання польських військ па території України, а поляки брали на себе управління залізницями й фінансами.

Воєнні дії на теренах України в 1920 р.25 квітня 1920 р. польське командування несподівано для радянських військ розпочало наступ. За чисельної переваги (40 тис. польських та 15 тис. українських вояків проти 16 тис. радянських), застосовуючи ефект раптовості, війська під командуванням маршала Ю. Пілсудського за перший тиждень боїв оволоділи Житомиром, Бердичевом, Козятином, а 7 травня - Києвом. Однак радянські війська (12-та і 14-та армії) зберегли боєздатність та зайняли оборону на схід і південь від Києва. Успіх польської армії виявився тимчасовим. Інтервенція викликала обурення населення України. Польські вояки займалися грабунками й реквізиціями, проводили репресії проти невдоволених, зокрема, православних священиків, вчиняли єврейські погроми.

Воєнні дії на теренах України в 1920 р. Після підписання Варшавського договору 1920 р. дивізії Марка Безручка та Олександра Удовиченка спільно з польською армією розпочали наступ на Київ. 6 травня 1920 року підрозділи 6-ї дивізії зайняли станцію Боярка. 7 травня — дивізія Безручка в авангарді польсько-українських військ зайняла Київ. У червні Безручко очолив 6-у дивізію, яка завдасть смертоносного удару більшовицьким військам під командуванням Михайла Тухачевського. Очолював героїчну оборону міста Замостя. 28 серпня — 2 вересня та вийшов переможцем у запеклих боях союзних польсько-українських військ (6-та січова стрілецька дивізія УНР і 31-й польський полк) проти першої кінної армії Будьонного. Після виснажливих боїв українські війська, покинуті союзниками, відступили за ріку Збруч (21 листопада 1920) і були інтерновані Польщею. Безручко перебував у таборі в Александруві Куявському та в Щипйорні під Калішем. З 23 травня по 5 серпня 1921 року керував військовим міністерством уряду Української Народної Республіки за кордоном (в екзилі), член Вищої Військової Ради УНР.

Воєнні дії на теренах України в 1920 р.5 червня 1920 р. навальною кавалерійською атакою 1-ша кінна армія під проводом М. Будьонного прорвала фронт і вдарила по тилах польської армії, відбивши Житомир та Бердичів. 12 червня до Києва вступила Червона армія. Війська Західного фронту під командуванням М. Тухачевського розпочали наступ на Варшаву. Війська Південно-Західного фронту на чолі з О. Єгоровим пішли на Львів. Керівники Польщі звернулися до держав Антанти. Англія та Франція пообіцяли допомогу, але Польща в обмін на це мала обмежитися на сході лінією кордону, накресленою в декларації Антанти від 8 грудня 1919 р. Отримавши згоду поляків, міністр закордонних справ Великої Британії лорд Дж. Керзон звернувся з нотою до Росії і запропонував їй зупинити свої війська за 50 км від лінії, визначеної Антантою як східний кордон Польщі. Однак Раднарком РСФРР відмовився від посередництва.

Воєнні дії на теренах України в 1920 р. У Східній Галичині, у Тернополі, очільники Кремля заснували Галицький ревком на чолі з В. Затонським. Це був тимчасовий уряд терміново проголошеної Галицької Соціалістичної Радянської Республіки. Ревком одразу почав видавати декрети про конфіскацію помiщицьких та церковних земель, відокремлення школи від церкви і церкви від держави тощо.13 серпня радянські війська підійшли до варшавської фортеці Модлін. Наступного дня поляки здійснили контрудар і завдали їм поразки. За десять днів основна частина червоних військ опинилася аж за Бугом. Наприкінці вересня фронт знову перемістився в район Житомира й Бердичева. Перемога поляків над Червоною армією була названа «дивом на Віслі».

Ризький мирний договір 1921 р. У серпні 1920 р. обидві сторони розпочали в Мінську переговори про перемир’я. На початку вересня їх було перенесено до Риги, де вони тривали аж до весни наступного року. У березні 1921 р. Польща, з однієї сторони, і РСФРР та УСРР – з другої підписали Ризький мир. За умовами Ризького мирного договору українські етнічні землі площею 122 тис. кв. км (Східна Галичина, Західна Волинь, Західне Полісся, Підляшшя, Надсяння, Лемківщина, Холмщина) ввійшли до складу Польщі. Польща визнала радянські республіки Україну та Білорусію.

Воєнні дії на теренах України в 1920 р. Після розгрому Денікіна 3 квітня 1920 р. головнокомандувачем Добровольчої армії став генерал П. Врангель. За підтримки Антанти почалася організація нової російської армії. На початку травня на озброєнні військ Врангеля налічувалося понад 27 тис.шабель,108 гармат, 630 кулеметів, 24 бронемобілі,12 танків, 4 бронепоїзди. П. Врангель запропонував низку заходів для забезпечення підтримки населення у боротьбі з більшовиками:— «Закон про землю» (частина поміщицьких земель передавалася селянам за викуп);— «Закон про волосні земства та сільські общини» (такі органи селянського самоврядування повинні були замінити сільські ради);— надання обласної автономії козацьким землям; — розробка нового фабричного законодавства, яке б реально захищало права робітників. За підтримку Антанти Врангель обіцяв передати Франції в концесію всі залізниці Півдня,75% видобутку нафти, 25% видобутку вугілля Донбасу.

Воєнні дії на теренах України в 1920 р. Барон Врангель вів таємні переговори з представниками Директорії про укладення воєнно-політичного союзу проти більшовиків. Але швидкий наступ більшовиків зруйнував плани сторін. Не знайшовши політичних союзників у Криму і намагаючись використати ситуацію, що склалася під час битви за Київ з військами Ю. Пілсудського, у червні 1920 р. врангелівці вийшли з Криму і розпочали наступ на материковій Україні, з кровопролитними боями відтіснивши радянські війська на правий берег Дніпра. Втім, за відсутності резервів та підтримки населення закріплення результату вже не мало перспектив. (Врангелівці жорстоко тероризували місцеве населення, особливо лихої слави зажила їхня контррозвідка.)У середині серпня Врангель кинув у бій усі наявні сили і захопив Олександрівськ. Однак через брак кількості військ він не зміг розширити фронт і взяти Катеринослав.

Воєнні дії на теренах України в 1920 р. Радянське керівництво провело додаткову мобілізацію й створило окремий Південний фронт, який очолив М. Фрунзе. Фрунзе мав майже 200 тис. бійців, найбоєздатнішими з-поміж них були махновські частини (Н. Махно уклав у жовтні угоду про спільні дії). Крим було зайнято внаслідок Перекопсько-Чонгарської операції, яка розпочалася 8 листопада. Ціною колосальних жертв червоноармійці прорвали Перекопські укріплення й увійшли на півострів. Це знаменувало ліквідацію Південного фронту. Після 12 жовтня, коли на радянсько-польському фронті було оголошено перемир’я, ситуація на Правобережжі для Армії УНР стала безнадійною. 18 листопада Червонокозача дивізія В. Примакова й бригада Г. Котовського увірвалися у прикордонний Волочиськ. Залишки військ С. Петлюри перейшли через Збруч на територію Польщі, де були інтерновані.

Другий Зимовий похід Армії УНРДругий Зимовий похід Армії УНР/Листопадовий рейд – партизансько-повстанська операція Армії УНР у жовтні–грудні 1921 року, організована, щоб підняти збройне повстання проти більшовицької влади та відновити українську державність. Українська повстанча армія – так називалася армія, що здійснила похід трьома групами (Подільською, Південною та Волинською) під командуванням генерал-хорунжого Юрка Тютюнника. Під час рейду більшовики захопили в полон частину Волинської групи та розстріляли під Базаром 361 її вояка. Ця страта стала першою масовою позасудовою розправою радянських каральних органів над українцями в часи революції. Подільська група після трагедії під Базаром продовжила рейд до радянсько-польського кордону і перетнула його 6 грудня. Так закінчився похід, який став заключним акордом Української революції 1917–1921 років.

Другий Зимовий похід Армії УНРДругий Зимовий похід не виконав свого завдання через низку внутрішніх і зовнішніх чинників. Несприятливими були зовнішньополітичні обставини, зокрема, невиконання Польщею обіцянки надати широку підтримку повстанському центрові. Передусім через те, що її руки були зв’язані Ризьким мирним договором і внутрішньою політичною ситуацією в самій Польщі. Також істотно вплинули внутрішні чинники – через запровадження непу й оголошення амністії більшовиками селяни відійшли від масового повстанського руху, притік добровольців до партизанських лав під час Другого Зимового походу був дуже слабким. Тоді як Червона армія мала суттєву перевагу в живій силі та кількості озброєння. Похід вважається останньою звитяжною спробою відвоювати самостійність України зі зброєю в руках.

Домашнє завдання. Опрацювати §15 Скласти словник історичних термінів та постатей доби визвольних змагань: боротьбисти, комнезами, «диво на Віслі», дезертир трудового фронту, лінія Керзона, «політична еміграція», «продовольча розкладка», «реімперіалізація», «реквізиція», табори примусових робіт, «терор», троди, український націонал-комунізм, «червоний імперіалізм»; М. Безручко, П. Врангель, В. Затонський, Ю. Пілсудський, М. Тухачевський, Ю. Тютюнник, М. Фрунзе, О. Шумський.