Презентація "Влада і лідерство"

Презентація з дисципліни «Менеджмент”на тему : “Влада та Лідерство ”.

ПЛАН:1. Поняття влади ;2. Типи влади ;3. Поняття лідерства ;4. Функції лідерства ;5. Стилі керівництва ;6. Прийоми і методи ефективного керівництва ;

Влада в менеджменті — реальна можливість впливати на поведінку інших, змінювати їх у визначеному напрямі. Влада є необхідною умовою успішної діяльності організації.

Влада - здатність і можливість втілювати свою волю, справляти визначальний вплив на діяльність, поведінку і загалом долю інших людей за допомогою авторитету, права, шляхом насилля (державна, економічна, політична, сімейна); центральна, організаційна та регулятивно-контрольна засада політики; одна з найвагоміших та найдавніших проблем суспільно-політичного знання; проблема культури суспільства й життя конкретної людиниr

Основні форми влади: Влада, яка базується на примушенні Влада, яка базується на винагороді Експертна влада Еталонна влада. Традиційна влада

Влада може сприймати різні форми, в тому числі утилітарну, авторитарно-нормативну і об'єднану. Утилітарна влада - це вплив на людину за допомогою сильних мотивів. Виконавець завдання знає, що при його виконанні він отримає певну винагороду. Авторитарно-нормативна влада - це законна влада і виконавець розуміє що його обов'язком є визнання вказівок керівника. Об'єднана влада - це влада, яка встановлюється групою, може бути великою і неусвідомленою, але поведінка працюючих повинна вписуватися в норми і культуру організації. Фахівці розробили декілька підходів до класифікації типів влади. Останні наукові джерела виділяють десять типів влади, які поділені на дві групи і мають особисту та організаційну основу. Типи влади

Особистісну основу влади складають такі джерела: 1. Експертна влада ґрунтується на здатності керівника в силу своєї підготовки і рівня освіти оцінити знання, майстерність, талант, навички підлеглих, що допомагає досягти успіху, оскільки підлеглі вірять у високий професіоналізм керівника. 2. Еталонна влада полягає у використанні впливу лідера завдяки наявності у нього привабливості і захоплюючих характеристик (сила особистих якостей, стиль керівництва), які охоче наслідуються підлеглими. При наявності почуття поваги до керівника підлеглі з ентузіазмом виконують розпорядження і більш лояльно ставляться до нього. Еталонну владу іноді називають харизматичним впливом, характеристиками якого є: обмін енергією; вражаюча зовнішність; незалежність характеру і висока самостійність; добрі ораторські здібності; захопленість своєю особою; впевнена манера триматися і висока зібраність.3. Правова влада полягає в тому, що кожний керівник використовує надане йому право в межах своїх здібностей. Підлеглі відіграють важливу роль у використанні цього типу влади. Важливо від них здобути визнання право на владу, яке має чіткі межі застосування.4. Інформаційна влада - це влада, яка базується на можливостях доступу до необхідної і важливої інформації, умінні її використання на підлеглих. Інформація дозволяє керівнику приймати оптимальні рішення і тим самим здійснювати владні повноваження. Координація інформаційних потоків і контроль за комунікаційною мережею роблять людину владною. 5. Потреба у владі полягає у бажанні мати вплив на підлеглих. Це джерело влади проявляється у наступному: наполегливої поради і бажання надати допомогу; виклик емоцій у підлеглих, а також укріплення своєї репутації.

Організаційну основу влади складають такі джерела:1. Прийняття рішення як джерело влади проявляється в тій мірі, в якій носій влади може впливати на конкретне рішення. Це джерело влади зв'язано не тільки з особою, яка приймає рішення. 2. Влада винагород передбачає вплив позитивних емоцій, що дає змогу досягнення і розвитку бажаних або усунення небажаних рис у поведінці підлеглих. Винагорода є одним із самих давніх і широко використовуваних джерел влади. В значній мірі влада винагородження визначається рівнем формального права на владу. Для активного впливу на поведінку і діяльність підлеглих треба знати їх потреби, ціннісні орієнтації, а також ставлення до окремих видів винагород і стягнень. На практиці використовуються різні форми доплат до основної ставки, моральне стимулювання, підвищення кваліфікації, просування по службі, представлення до державних нагород, винесення подяки, вручення грамоти та інше.3. Влада примусу - це застосування керівником різних форм стягнень до осіб, що допускають порушення встановлених правил, норм і нормативів. Для здійснення цієї влади використовуються такі форми: критика наодинці, зауваження, обговорення на зборах колективу, попередження, догана, штраф, пониження в посаді, звільнення та ін. В основі цього джерела влади лежить страх. 4. Влада над ресурсами полягає в регулюванні доступності до ресурсів у зв'язку з їх об'єктивною обмеженістю. Організація має потребу у визначених об'ємах різних ресурсів: сировини і матеріалах, робочий силі, фінансових коштах, устаткуванні, техніці та ін. 5. Влада зв'язків будується на здатності особи впливати на інших людей через його зв'язки з впливовими особами. При цьому мова йде не про реальні зв'язки, а лише про віру в реальність їх існування у тих, на кого здійснюється вплив. Нерідко окремі особи, які хочуть влади такого роду, звертаються до створення легенд і чуток про себе.

Основними формами влади є: заснована на примусі, заснована на винагороді, експертна, еталонна (харизма), законна (традиційна) тощо. Заснована на примусі, якщо підлеглий відчуває, що керівник може його позбавити певних ресурсів, благ або звільнити з роботи тощо. Заснована на винагороді, якщо підлеглий відчуває, що керівник може задовольнити ті чи інші його потреби. Експертна, якщо підлеглий вірить у достатні знання керівника для прийняття ефективних рішень. Еталонна (харизма), якщо підлеглий сприймає поведінку керівника як приклад для себе. Законна (традиційна), якщо підлеглий вірить у законність рішень вищого за рівнем керівника і тому підкоряється безпосередньому керівнику.

Міцність влади залежить від багатьох обставин, але в цілому має тенденцію до послаблення. Розвиток ситуації в умовах безвладдя залежить від компетентності, грамотності, професіоналізму, цілей, цінностей колективу, бажанням неформального лідера направити дії людей в позитивне русло. Якщо такий лідер є, ситуація може бути взята під контроль керівництвом більш високого рангу і приведена в норму. Якщо серед підлеглих лідера не має, безвладдя набуває рис анархії, що є небезпечним. Для ефективного функціонування організації необхідно додержуватися оптимального співвідношення залежностей двох видів: підлеглих від керівника і керівника від підлеглих. Це називається балансом влади.

Поняття лідерства Проблема лідерства ще з початку ХХ ст. дедалі частіше почала привертати до себе увагу, особливо в нестабільні періоди  соціального розвитку. Проте, систематичне, цілеспрямоване і широке вивчення лідерства почалось тільки за часів Ф. Тейлора. Разом з тим, до сьогоднішнього часу так і не досягнуто повної згоди, щодо поняття лідерства і методів його вивчення.  

Лідерство (англ. Leadership) — реалізація організаційного керівництва, яка реалізується топ-менеджментом. Лідерство охоплює (але не обмежується тільки цим) розробку бачення,планування, прийняття рішень, мотивування, організацію, розвиток, наділення повноваженнями і спрямування діяльності людей на досягнення конкретних цілей. Лідерство — це різновид влади, специфікою якої є спрямованість зверху вниз, а також те, що її носієм виступає не більшість, а одна людина або група осіб. Лідерство — це управлінський статус, соціальна позиція, пов'язана із прийняттям рішень, це керівна посада. Така інтерпретація лідерства випливає зі структурно-функціонального підходу, що припускає розгляд суспільства як складної, ієрархічно організованої системи соціальних позицій і ролей. Заняття в цій системі позицій, пов'язаних з виконанням управлінських функцій (ролей), і дає людині статус лідера. Іншими словами, як відзначає Даунтон, лідерство — це «становище в суспільстві, що характеризується здатністю особи, що це становище займає, скеровувати й організовувати колективну поведінку деяких або всіх його членів». Лідерство — це вплив на інших людей. Поняття лідерства

Лідерство - це тип управлінської взаємодії, який ґрунтується на більш ефективному для даної ситуації поєднанні різних джерел влади і спрямований на спонукання людей до досягнення загальних цілей. Лідер - особа, що має загальне визнання групи, до якої прислухаються і яка здатна вести за собою людей. Вплив лідера має, як правило, два джерела:особистий авторитет (члени групи визнають лідера завдяки його положенню, досвіду, майстерності, освіті тощо);харизматичні властивості (людяність, ввічливість, моральність тощо). Лідерство в організації проявляється через особливі типи взаємостосунків.

{775 DCB02-9 BB8-47 FD-8907-85 C794 F793 BA}Тип взаємостосунків. Характеристика"Майстер - раб"Влада лідера абсолютна, змінити рішення лідера послідовники не в змозі (неефективне лідерство)"Начальник - підлеглий"Власне управління, ґрунтується на владі посади"Учасник - учасник"Самоуправління"Лідер - послідовник"Ефективне лідерство, ґрунтується на авторитеті лідера. ТИПИ ВЗАЄМОСТОСУНКІВ У ЛІДЕРСТВІ

Лідерство за своїм характером виявляється по-різному, Так розрізняють таких лідерів:1. «бунтарів», що здатні організувати бунт, голосно протестувати, але повести за собою далі не можуть, бо угасають;2. емоційних лідерів – що спираються на симпатії колективу;3. «тактиків», які володіють стратегією і тактикою для одержання влади і реалізації її в дії. Це дуже небезпечні лідери, адже їхня діяльність часто носить опозиційну спрямованість і такі ватажки здатні не просто підняти й емоційно запалити інших, але і повести їх за собою. Вони зазвичай є ідеалом для тих, хто слідує за ними;4. «організатори» – раціональні, розумні, поєднують у собі всі кращі властивості інших типів. Вони здатні управляти великою кількістю людей раціонально й ефективно.

характеристики лідера;позицію, потреби й інші характеристики його послідовників; характеристику організації — її мету, структуру, природу завдань, котрі має бути виконано; соціальне, економічне і політичне середовище. Лідерство включає:

мистецтво бути рівним, тобто здатність налагоджувати й підтримувати систему відносин з рівними собі людьми;мистецтво бути керівником, тобто здатність керувати підлеглими, долати труднощі та вирішувати всі проблеми, що приходять до керівника разом з владою та відповідальністю;Головні риси, які мають бути властиві лідерові в сучасній діловій організації, такі: 

захист підприємця — здатність іти на виправданий ризик і впровадження інновацій в організації;мистецтво самоаналізу — здатність розуміти позицію лідера, його роль в організації, вміння бачити те, як він впливає на організацію;

мистецтво обробляти інформацію — здатність побудувати систему комунікацій в організації, одержувати надійну інформацію та ефективно її оцінювати;мистецтво приймати нестандартні управлінські рішення - здатність знаходити проблеми та рішення в умовах, коли альтернативні варіанти, дії, інформація та цілі незрозумілі або викликають сумнів;

мистецтво розподіляти ресурси в організації — здатність вибрати потрібну альтернативу, знайти оптимальний варіант умов обмеженості часу та недоступності інших видів ресурсів;мистецтво розв'язувати конфлікти — здатність виступати в ролі посередника між двома сторонами в конфлікті, врегульовувати неприємності, пов'язані з психологічними стресами;

Особисті риси лідерабачення ситуації, проблемицілісність характерубезкорисливістьприхильність до організаціїтворчі здібності 

уміння спілкуватися уміння ризикуватиуміння знаходити прості рішення складних проблемурівноваженістьвисока вимогливість

1) повноваження;2) вплив;3) влада. Категорії лідерства:

формально санкціоноване право впливати на поведінку підлеглих. Повноваження

Така поведінка однієї особи, яка вносить зміни в поведінку іншої. З точки зору управління важливим є не вплив взагалі, а такий вплив, який забезпечує досягнення цілей організації. Вплив

Основні форми впливу: Переконанняефективна передача своєї точки зору. Базується на владі прикладу чи владі експерта, але відрізняється тим, що виконавець повністю розуміє, що він робить і навіщо. Вплив через участьменеджер залучає підлеглого до прийняття рішень і сприяє вільному обміну інформацією

Результативність управління залежить від способу реалізації менеджером наданих йому повноважень для досягнення цілей організації

ФУНКЦІЇ ЛІДЕРСТВА

1 . Лідер створює середовище для реалізації певної мети. 2 . Об'єднання членів групи.3 . Формування групи та індивідів в ній. 4 . Управління психологічним кліматом колективу . 5 . Створення синергетичного ефекту. 6 . Лідер, як представник групи . 7 . Лідер, як символ групи . 8 . Лідер, як провідник світогляду . 9 . Мотивація . 10 . Цілеспрямованість. 11 . Розподіл повноважень. 12 . Захист членів групи. 13 . Прийняття рішень. 14 . Контроль. Функції лідера

ФУНКЦІЇ ЛІДЕРСТВА – визначаються цілями, які ставлять перед собою лідери, та ситуацією, в якій вони діють. Найбільш загальними з них є функції вираження соціальних інтересів, новаторська, інтегративна, організаторська й комунікативна. Функції лідерства

Особа може стати лідером лише тоді, коли виражає інтереси тієї спільності людей, на лідерство в якій вона претендує. Це може бути як відносно невелика група людей, так і соціальна спільність – класова, етнічна, демографічна, професійна чи територіальна.1. Функція Вираження соціальних інтересів

Для того щоб стати лідером, обійняти певну керівну посаду, претендент на лідерство має запропонувати щось нове порівняно з попереднім керівником. Ця функція означає, що лідер свідомо вносить нові, конструктивні ідеї соціального устрою. Він формулює нові соціальні цілі й завдання, обґрунтовує стратегічні пріоритети й тактичні засоби їх досягнення і розв’язання.2. Новаторська функція

Підтримка соціальної цілісності суспільства неможлива без цілеспрямованих зусиль щодо згуртування всіх соціальних спільностей. Інтегративна функція спрямована на підтримку цілісності і стабільності суспільства, громадянського миру і злагоди. Подолання кризових явищ і своєчасне розв’язання суперечностей сприяють розвитку інтегративних суспільних процесів і підтримці цілісності соціальної системи.3. Інтегративна функція

Полягає у втіленні цілей і завдань, які стоять перед суспільством і відображені у програмі лідера, в конкретні дії. 4. Організаторська функція

Полягає в забезпеченні лідерами зв’язку як між масами й політичними інститутами, так і між самими політичними інститутами.5. Комунікативна функція

Особливості виконання лідером названих функцій залежать від типу групи й характеру її діяльності. Типова для лідера манера поведінки називається стилем лідерства. Існує три стилі: — авторитарний — система твердих прийомів управління (впливу), припинення ініціативи, підлеглих, одноосібне прийняття рішень і деталізований контроль за виконанням;

— демократичний — заохочення ініціативи підлеглих, спільне обговорення проблем, колегіальне прийняття рішень, загальний контроль за виконанням, м’які прийоми управління; — стиль потурання — відмова від управління й втручання в дії підлеглих, повна передача їм ініціативи й відповідальності.

Стиль керівництва Стиль керівництва – це звична манера поведінки керівника щодо підлеглих. Автократичний стиль – це поведінка керівника, який має достатній обсяг влади для нав’язування своєї волі підлеглим.  Основними позитивними характеристиками керівника-автократа є: відданість, ризикованість, оперативність, настирливість тощо. Негативним у керівника-автократа є: надмірна централізація влади, свідоме обмеження контактів з підлеглими, нетерпимість до заперечень, формальне проведення нарад, перевищення меж законів, часте застосування адміністративних стягнень тощо.

Демократичний стиль – це поведінка керівника, який намагається не нав’язувати свою волю підлеглим, а створює клімат у колективі, де працівники мотивують себе самі до праці через потреби вищого рівня.  Основними позитивними характеристиками керівника-демократа є справедливість, повага до підлеглих, турбота про них, делегування другорядних питань підлеглим, прислуховування до думок підлеглих, доведення вказівок підлеглим у вигляді пропозицій, порад і навіть прохань, інформування колективу про стан справ та перспективи розвитку організації тощо. Ліберальний стиль – це поведінка керівника, який надає своїм підлеглим майже повну волю у виборі завдань та контролю за ними. Основними позитивними характеристиками керівника-ліберала є: ввічливість, добродушність до підлеглих, готовність вислуховувати пропозиції і навіть критику підлеглих тощо. Негативним у керівника-ліберала є: відсутність ініціативи, очікування вказівок зверху, невпевненість, легкість впливу оточуючих, невимогливість до підлеглих, легко роздає нереальні обіцянки, безконтрольність, якщо вказівка не виконується підлеглим, може виконувати її сам тощо.

Методи управління персоналом – це конкретні способи та прийоми здійснення управлінської діяльності. Залежно від міри примусовості методи управління персоналом можна поділити на:І. Силові методи: ІІ. Економічні методи: ІІІ. Соціально-психологічні та виховні методи:

 Силові методифізичний примус;правові методи:система законодавчих актів країни та регіону;система нормативно-директивних документів фірми та контролюючої організації;адміністративні – система планів, програм, завдань організації – стандарти, інструкції, регламенти, делегування повноважень і відповідальності.

Економічні методиметоди, врегульовані на макрорівні – податкова система та фінансово-кредитний механізм держави;2) методи, що регулюються на макрорівні: система матеріального стимулювання, система відповідальності за якість та ефективність роботи.

Соціально-психологічні та виховні методи виявлення і врахування психологічних особливостейкожного члена трудового колективу (анкетування, спостереження, фотографія робочого дня);2) мотивація трудової діяльності;3) формування організаційної культури підприємства;4) встановлення сприятливої психологічної атмосфери;5) забезпечення можливостей для самореалізації.

Дякую за увагу.