Презентація "Внесок українців в перемогу над нацизмом. Друга Світова війна

Внесок українців в перемогу над нацизмом. Друга Світова війна

Окупувавши Україну, гітлерівці встановили на її території режим кривавого терору. Згідно зі своїми цілями вони поділили Україну на окремі адміністративні одиниці. У липні 1941 р. Чернівецька та Ізмаїльська області, захоплені румунськими військами, з дозволу Гітлера були включені до складу Румунії. Їй були віддані також землі між Бугом і Дністром, вся Одеська, південні райони Вінницької, західні райони Миколаївської областей, лівобережні райони Молдавської РСР. Ці території увійшли до так званої "Трансністрії", створеної румунами.

Отже, за Україною нацисти не визнавали права на будь-яке державне існування, а її територію розглядали як "німецький простір". Видаючи себе за представників "нордичної раси", гітлерівці називали окуповані райони України "німецькою Індією", а український народ — білими рабами. Українська нація була оголошена "неповноцінною".

Магазини, ресторани, перукарні обслуговували тільки окупантів та їхніх посіпак. Населенню міст заборонялося користуватися залізничним і комунальним транспортом, поштою, аптеками тощо. Увесь час окупації в містах і селах діяла комендантська година. За її порушення мирних людей розстрілювали . Було заборонено слово "Україна". Населення позбавлене прав, власної історії та культури. Українська земля вкрилася згарищами і руїнами, шибеницями та кладовищами.

Вагомий внесок у перемогу над нацизмом здійснили і мої діди: Марущак Андрій Якович. Гаєвський Григорій Іванович. Чабанов Григорій Кузьмович.

Чабанов Григорій Кузьмович. Народився 20 березня 1901 року в с. Кумари Врадіївської волості, Ананьївського повіту, Херсонської губернії.

Григорій Кузьмович закінчив 4 класи церковно – приходської школи. Вільно володів чотирьома мовами : українською, російською, молдавською, румунською.

В роки Громадянської війни, у віці 17 років, під час втечі від денікінських військ, втратив зір. Тому не був призваний в діючу Червону Армію в 1941 році.

На території с. Кумари був табір військовополонених. Мій дід, Григорій Кузьмович, знаючи румунську мову, звільнив декількох полонених. Він видавав їх за своїх чи сусідських родичів,кумів, знайомих. Він, також, звільнив з полону молоду єврейську дівчину, вночі допоміг їй втекти. Вона вижила, і після війни неодноразово приїжджала до діда.

Гаєвський Григорій Іванович. Народився в с. Кумари в 1922 р. Був призваний до лав Червоної Армії восени 1941 року.

Григорій Іванович воював за територію - «Мала земля», також Південно-Озереївська десантна операція Оборона цього клаптика землі тривала 225 днів і завершилася вранці 16 вересня 1943 року звільненням Новоросійська

Дід Григорій героїчно відзначився в битві.

В квітні 1943 року, противник вів безперервний артобстріл «малої землі», було пошкоджено комунікації. Командир батальону, в якому служив дід, декілька раз відправляв солдат відновити зв’язок, але жоден з них не повернувся. Командир наказав Григорію відновити пошкоджений кабель. Через декілька годин зв’язок був відновлений, ворог відбитий, але Григорій не повернувся. Його знайшли товариші, після бою, прикиданого землею та важко пораненого в праве плече, а в зубах Гриша тримав кабель, зв’язок проходив через нього. В 1944 році після госпіталю, Григорій повернувся в рідне село.

Марущак Андрій Якович. Народився в грудні 1914 року в с. Кумари Врадіївської волості, Ананьївського повіту, Херсонської губернії.

В грудні 1939 був мобілізований до лав Червоної Армії, та відправлений на війну з Фінляндією. Воював на території півострова Ханко, де його тяжко поранили в ліве передпліччя. Був врятований поляком, якого звали Владислав, та евакуйований додому.

В березні 1941 року у Андрія та його молодої дружини Ольги народився син, якого назвали на честь рятівника – Владиславом.

Влітку 1941 року Андрія Яковича було знову мобілізовано до Червоної Армії. Він говорив своїй дружині, що з німцем воювати важко, бо той дуже хитрий. Влітку 1942 року Андрій писав своїй старшій сестрі Ірині, що Сталін його одягнув у теплий одяг, дав гарні хромові чоботи.

Старший лейтенант Андрій Якович був відправлений на фронт, до передмістя Сталінграда, станція Калач, де і загинув. У 1982 році його внучка Вікторія відвідала Мамаїв курган у Волгограді, віддавши шану своєму діду.

Його син Владислав у 1964 році пройшов маршем по Червоній площі в Москві

Поряд з цими страхітливими наслідками війни український народ мав і позитивні результати: - всі українці об´єдналися в межах одної держави- Україна визнана однією із переможців у війні - членом ООН. - Українець генерал – лейтенант Дерев’янко К. М. підписав акт капітуляції Японії.