Презентація "Внутрішня та зовнішня політика Данила Романовича"

Внутрішня та зовнішня політика. Данила Романовича

«Сей король… був князем добрим, хоробрим і мудрим, який городи многі, і церкви поставив, і оздобив їх різноманітними прикрасами, і братолюбством він світився був із братом своїм Васильком. Сей же князь був другим по Соломоні.» Галицько-Волинський літопис

Князь Данило Романович Галицький. Один із найвидатніших князів української історії, мудрий, талановитий, далекоглядний правитель, хоробрий воїн і здібний полководець, мужній лицар, залишив добру славу для нащадків. Сильна особистість, високоосвічена людина свого часу. Знав німецьку, угорську, польську, литовську, грецьку й латинську мови. "Мудрий як Соломон", — так літописець називав Данила Галицького. Данило гідно продовжував справу свого батька Романа, який об'єднав Галицьке і Волинське князівства. "Працею свого життя він відбудував державу свого батька Романа і заклав основи її подальшого розвитку"

У 1211 р. Данило був  поставлений боярами на князювання в Галичі, але у 1212 р. вигнаний. У 1221 р. почав княжити на Волині й до 1229 р. завершив об’єднання волинських земель. У 1223 р.  відзначився у  битві русичів на річці Калці проти монголо-татар. Данило Романович у 1238 р. за підтримки городян оволодів Галичем. Згодом передав Волинь Васильку Романовичу, а сам зайняв Київ. Після загибелі Романа Мстиславича роз-почався майже 40-річний період міжусобних війн та іноземного вртучання у справи галицьких та волинських земель. Упродовж понад 10 років молоді Романовичі не відігравали майже ніякої ролі в бурхливих подіях, що розгорталися у їхній вотчині. До 1215 р. княгиня Анна стала регентшею при малолітстві дітей, але бояри воліли позбавитися вдови й синів Романа. Данило й Василько із матір`ю з 1206 р. йдуть у вигнання (Польща, Угорщина). Галицько – Волинське князівствов 1 пол. ХІІІ ст.

1238 р. — битва під Дорогичином. Данило Галицький і Василько розбили німецьких лицарів Добжинського ордена. Це одна з перших битв, яка зупинила наступ німецьких хрестоносців на Схід . Данило напередодні битви виголосив: «Не личить держати нашу батьківщину крижевникам (хрестоносцям)».

1240 р. — оволодіння Києвом, доручення управляти містом воєводі Дмитру, якому довелося керувати обороною столиці від монгольської навали. Данило Романович 1238 – 1264 роки правління

ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА КНЯЗЯ Серед пріоритетів внутрішньої політики князя стало приборкання галицьких бояр, які намагалися не допустити зміцнення влади Данила і його брата Василька в Галицько-Волинському князівстві. У цій боротьбі Данило спирався на підтримку дрібних і середніх феодалів та міщан, зацікавлених у зміцненні княжої влади. Він вгамував бунтівних бояр та вигнав з території краю болохівських князів, що нападали на ті землі, і чернігівського князя Ростислава Михайловича, який прагнув відібрати в Данила Галич і Бакоту. Заснував у Галичі церковну митрополію, що перебрала на себе функцію загальноруської.   Заохочував німецьких колоністів, караїмів і вірмен оселятися в спустошених і новозаснованих містах, надав переселенцям привілеї та дозволив їм відкривати свої молитовні споруди. 

ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА Напруженою для Данила виявилася боротьба за відновлення його влади в Перемишльському князівстві, землі якого були багаті покладами солі й славилися родовищами болотної руди, що слугувала сировинною базою для виготовлення зброї та господарського реманенту. Водночас через Перемишль проходив міжнародний торговий шлях: Київ — Галич — Перемишль — Краків — Прага — Регенсбург — Трір, та численні його відгалуження — на Угорщину, Австрію, польські князівства тощо. У місцевого боярства не було потреби зміцнювати владу князя, воно прагнуло перетворити й утвердити свої земельні маєтки на спадкові володіння. Бояри також намагалися зберегти контроль над соляними копальнями та продажем солі. Боротьба Данила Романовича із галицьким боярством, яке противилось об'єднавчим державотворчим заходам, змусила князя перенести столицю із Галича до створеного за його розпорядженням (на початку 40-х років XIII ст.) міста Холм.

Вів боротьбу з, галицьким боярством. Опирався на підтримку дрібних і середніх феодалів та міщан, зацікавлених у зміцненні княжої влади.1237 р. - князь Данило Романович будує нову столицю своєї держави — Холм.1256 р. - Львів

Для того щоб дати відсіч монголам наступного разу, Данило Романович мав зібрати всі свої розорені землі та реорганізувати військо. Ударною силою в ньому стала важко озброєна князівська кінна дружина зі спеціальними захисними обладунками для коней, піше ополчення, а також стрільці з надійним бронюванням зі складу селян і міщан. Князь також почав закріплювати за кожним воїном по декілька коней. Водночас у князівському війську почали використовувати метальні машини, а також на озброєнні війська з'явились арбалети. Вони дали змогу досягати більшої ефективності за умов зменшення часу тренувань. Аби вдало протистояти монголам, окрім удосконалення озброєння, постійно підвищувався військовий вишкіл дружинників і стрільців. Проти них не могли встояти ані легка татарська кіннота, ані європейські рицарі. Сучасна реконструкція: 1 — переозброєний кінний дружинник; 2 — галицький піхотинець; 3 — галицький арбалетник

Данило застосовував нову тактику бою Посередині йшла важкоозброєна піхота зі щитами й списами, по боках – стрільці з луками. З літописів дізнаємося, що раніше битва складалася з двох частин: початковий бій легкої кінноти, стрільців та головний удар важкоозброєних полків. Коли стрільці вели бій і обстрілювали ворога, кіннота стояла здалеку і стежила за їх успіхами. Потім списники йшли у бій і стрільці поступалися їм місцем. Уперше спробу об’єднання двох військових підрозділів та застосування одночасно стрільців і дружинників бачимо саме у військах Данила Галицького.

1245 р. — Ярославська битва, у якій Данило Галицький переміг об’єднані сили поляків, угорців і галицьких бояр, що прагнули повернути Галичину.

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ДАНИЛА РОМАНОВИЧАДанило Романович здійснював успішні походи на Чехію і Польщу (відвойовує Люблінські землі),, Литву і землю ятвягів, виступав посередником у міжусобицях польських і литовських князів, брав участь у війні за австрійський престол 1252—1253 рр., посадивши у Відні свого сина Романа Даниловича.

Щоб уберегти свої землі від спустошення монголо-татар, Данило змушений був поїхати в 1245 році на переговори до хана Батия в його столицю м. Сарай, що стояло поблизу гирла Волги. Батий, поважаючи Данила за мужність і почуття власної гідності, прийняв князя досить прихильно, підтвердив його княжіння, а Данило визнав свою васальну залежність: він зобов’язувався висилати своє військо для участі в походах монгольської армії, але данини не сплачував.

ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА. МОНГОЛЬСЬКА НАВАЛА

Продовжуючи династичні традиції правителів Русі, Данило Романович був спочатку одружений з Анною Мстиславною Смоленською, дочкою князя Мстислава II Удатного, а з 1252 р. — із племінницею литовського короля Міндовга. Він також вдало одружив і видав заміж своїх дітей, закріплюючи міжнародний статус держави через династичні зв’язки. Шварно Данилович одружений на дочці литовського князя Міндовга; Лев Данилович — на дочці угорського короля Бели IV Констанції; Роман Данилович — на спадкоємиці престолу Австрії Гертруді; Мстислав Данилович — на дочці половецького хана Тегака; Переяслава Данилівна вийшла заміж за польського князя Земовита І Мазовецького; Устина Данилівна — за Великого князя Володимирського Андрія Ярославича; Софія Данилівна — за графа Генріха V Шварцбург-Бланкенбурзького.

1253 р.

Коронація Данила Галицького. Дорогочин (сучасний вид)Митра, перероблена з корони Данила Галицького

МЕТА КОРОНАЦІЇ: насамперед князь прагнув порозумівся з угорським королем, шукав спосіб заручитися підтримкою польських князів і хрестоносців Тевтонського ордену з метою створення антимонгольської коаліції. Князь проводив переговори з Папою Римським Інокентієм IV, щоб організувати хрестовий похід проти Золотої Орди. НАСЛІДКИ КОРОНАЦІЇ:оголошений папою у тому році хрестовий похід не знайшов підтримки серед європейських монархів. Папа Римський не надав реальної допомоги Данилові в боротьбі проти орди, тому взаємини між Данилом і Римом не переросли у стійкий союз.

Галицько-Волинська держава за князя Данила Галицького

Пам'ятник Данилу Галицькому у ХолміПам'ятник королю Данилу у ЛьвовіПам'ятник Данилу Галицькому у ТернополіПам'ятник Данилу Галицькому у Івано-Франківську

Орден Данила Галицького Указом Президента України від 30 липня 2003 року для нагородження військовослужбовців Збройних Сил України встановлено орден Данила Галицького.