#

Природнича газета

“Вода — джерело життя”

Планета Земля – це вода

  Ми живемо на планеті Земля. Як відомо на Землі більше води ніж суходолу. Ми, люди, теж, практично, складаємося з води. Адже це речовина , без якої не можливе життя на Землі. Вчені дослідили, що вода з’явилася на нашій планеті завдяки  «мокрим» астероїдам.

  Світовий океан займає близько 70% поверхні Землі. Океанів на нашій планеті є чотири. Найбільший – Тихий океан. А ще є Індійський, Атлантичний та Північний Льодовитий, що рахується найменшим океаном. Вчені досліджують п’ятий океан – це Антарктичний – біля берегів Антарктиди.

  До складу океанів входять моря, яких є дуже багато. Найбільше – Філіпінське море, а ще є Аравійське, Середземне, Каспійське, Червоне, Південнокитайське, Охотське, Карське, Японське, Жовте, Берингове та ін..Територію України омивають Чорне та Азовське моря.

  Мешканці Світового океану дуже різноманітні. Найшвидша риба – парусник, який мешкає в Індійському океані. Найдосконаліші морські хижаки – акули. Зустрічаються акули-карлики, трохи довші за олівець, що мають масу 200 г. Є акули-велетні довжиною 20 м із  масою 20 т.Косатка – ссавець,родич дельфінів Виринаючи, може підняти двометровий фонтан води.

Найслухнянішими дитинчатами серед тварин Тихого океану є дельфінатка. Найдивовижнішою жителькою Тихого океану вчені вважають рибу-місяць або опах, яка є єдиною теплокровною рибою у світі.   

             22 березня – це Всесвітній день води.

(Складено за дослідженнями та малюнками учнів 4 класу НВК «ЗОШ І-ІІ ст. – ДНЗ» с. Калагарівка)

Коли заводяться крокодили у воді

(Природоохоронна казка)

Настали теплі літні дні. Олеся Степанівна, вчителька Дитячого центру творчості, за-пропонувала своїй групі здійснити подорож, щоб відпочити і показати дітям і Стобід- ку дуже чудову річку.

Декілька слів про Стобідка. Це маленький, силіконовий, з електронним розумом, хлопчик. Дуже схожий на Буратіно чи Піннокіо з казок. Школярі,

що займаються у гуртку «Умілі ручки», змайстрували його самі. Хлоп’я вже декілька років живе у Центрі творчості і вчиться бути звичайною дитиною. Йому все цікаво, але з ним завжди щось стається.

Автобус приїхав на берег тихої, світлої річки. Її дно було пісчаним, золотистим, а вода така прозора, що було видно, як між прибережними водоростями швидкими тінями гасали* малесенькі рибки.

-              Давайте скоріше купатися! – зрадів Стобідко.

-              Ні, спочатку треба відпочити, - відповіла Олеся Степанівна. –Ось тут у мене є дещо у сумці...

Діти закінчили снідати і ввічливо попросили вчительку:

-              Можна ми трішки пограємось із Стобідком? Ми знаємо чудову гру на увагу!

-              Ви пограйтесь, а я посиджу трішки в тіньочку. – відповіла Олеся Степанівна.

-              А як це грати на увагу? – здивувався Стобідко.

-              А ось так, - сказала Оленка. – Я буду говорити: «Пташка летить! Муха летить! Комар летить!» - і кожен раз підніматиму руки, ти піднімай разом зі мною. А потім раптом скажу: «Каструля летить!» І теж підніму руки. Ну, я буду обманювати, а ти не піддавайся!

Зрозумів?

-              Ну, це дурниці, - сказав Стобідко. – Я страшенно уважний, я нізащо не програю…

-              Метелик летить! Літак летить! Бджілка летить! – дзвінко кричала дівчинка.

-              Летить! Летить! – повторяв Стобідко і піднімав руки як крила.

-              Пляшка летить! – крикнула дівчинка. Стобідко, не роздумуючи, вслід за нею теж крикнув «летить» і підняв руки.

-              Гей, роззяво, програв! – засміялись діти.

Стобідку теж треба було розсміятись і всі далі продовжували б грати. А він чомусь розсердився, нахмурився і давай сперечатись:

Зовсім я не програв! Бувають літаючі пляшки! А покажи! – насмішкувато сказав Сергійко.

2 І покажу!

#

-              І покажу!

Стобідко швидко відкрив сумку, витяг порожню пляшку з-під соку і жбурнув з усієї сили вгору. Пляшка блиснула на сонці, вдарилась об дерево і, розлетівшись на дрібні скалки , посипалась у воду.

Ти не тільки неуважний, а ще й дуже впертий – засмутились діти і розійшлись по бережку.Розпашілий Стобідко підбіг до Олесі Степанівни і закричав:

Хочу купатися! – І почав знімати з себе футболку.

-              Не поспішай, почекай мене, - зупиняла його Олеся Степанівна, - дітям у воду самим заходити не можна.

-              А що буде? – зацікавився Стобідко.

-              Крокодил вкусить, - пожартувала вчителька.

Стобідко, звичайно, не злякався. Він кинувся у воду, аж бризки полетіли. І раптом закричав:

-              Рятуйте! Мене кусає крокодил!

-              Ти чого балуєшся? – строго запитала Олеся Степанівна, підійшовши до нього. І тут сама зойкнула:

-              Ой! Та що ж це таке?

Криваючи, обоє вийшли на берег. Стобідко не міг наступити на праву ногу, а Олеся Степанівна – на ліву. Вслід за ними по жовтому пісочку, по зеленій траві тяглась червона стрічечка кровІ.            - Що за безлад! – не могла заспокоїтись Олеся Степанівна, - така чудова, чиста річка була. Хто ж це посмів накидати в неї скла?

Стобідко низько опустив голову і тихенько заплакав. Олесі Степанівні стало дуже жаль його.

-              Не плач, потерпи, - приказувала вона, перев’язуючи йому ніжку чистою  носовою хустинкою. – Зараз поглянемо, може у нас залишилось трішки соку…

Вона розкрила сумку, заглянула туди і здивовано підняла брови.

-              Де ж пляшка? – запитала вона. – Ніхто не знає?

-              Я знаю, - тихо прошепотів Стобідко.

-              Я, здається, тепер теж знаю. – важко зітхнула Олеся Степанівна.

-              Пробачте, будь ласка, - захлипав Стобідко.

-              Ну, припустімо, я тобі вибачу – відповіла вчителька, - але ти завинив і перед цією чистою річкою, і перед тими дітьми, які прийдуть сюди купатися і теж можуть поранитися. Але ж вони, напевно, тобі не пробачать! Бачиш, як ти погано вчинив!

-              Я буду це пам’ятати, - запевняв Стобідко, - чесне-пречесне слово, я тепер  ніколи нічого не буду кидати ні в річку, ні в озеро, ні в море, ні в океан, навіть в калюжу на нашій вулиці! Гасали* - тут, швидко плавали.

2003 рік був проголошений ООН роком прісної води.

                                           Як народжується річка?

        Річки, як правило, починаються з малих струмків чи джерела, що б’є з-під землі. Рухаючись униз, річка вбирає  у себе інші менші струмки й річки, які називаються притоками. Вода несе із собою тверді 3 часточки, які труться об дно і стінки русла. Так річка стає ширшою і