Презентація "Водосховища та канали України. Підземні води"

ВОДОСХОВИЩА ТА КАНАЛИ. ПІДЗЕМНІ ВОДИ Підручник з Географії. 8 клас. Пестушко - Нова програма

 Водосховища.  Ці штучні водойми споруджують для зберігання води, звідки вона забирається в потрібній кількості і в потрібний час на найрізноманітніші потреби. Усього в Україні споруджено понад 1103 водосховища.

Вони утримують 55315,8 млн мі води (величина повного об'єму). В цілому, всі водосховища утримують об'єм води, що перевищує середній річний стік Дніпра. Найбільші водосховища (загалом шість — Київське, Канівське, Кременчуцьке, Кам'янське, Дніпровське, Каховське) створено на Дніпрі з 30-х по 70-і роки ХХ ст. На початку 80-х років було створено Дністровське водосховище. Значно меншими є водосховища у басейнах річок Південний Буг, Сіверський Донець та інші.

Половина загальної кількості водосховищ знаходиться в басейні Дніпра. Саме на Дніпрі розташована найбільша в країні група водосховищ, що належить до однієї річки. Це величезні сховища води, що за розмірами нагадують моря. Довжина їх понад сотні кілометрів, а ширина найбільших сягає 25-28 км. Нині від кордону з Білоруссю майже до гирла Дніпра таких морів-водосховищ аж шість.

Кожне з водосховищ, наче водна сходинка вниз, якими Дніпро «крокує» до Чорного моря. Завдяки їм тепер водою дніпровських водосховищ у будь-яку пору року може користуватися більш як половина населення нашої країни. Дніпровська вода напуває також понад половину зрошуваних у нас земель, а це майже 15 тис. км2.

Завдяки морям на Дніпрі його вода виробляє ще й електроенергію. А сам Славутич тепер судноплавний на всьому протязі. Зрештою, дніпровські водосховища - це величезні «рибні квартири», де безліч смачних мешканців. Не випадково ж тут так полюбляють відпочивати жителі і гості України.

НАУКОВІ ДИСКУСІЇ Існують думки щодо необхідності ліквідувати дніпровські водосховища. Адже спорудження гігантської дніпровської «драбини» спричинило серйозні небажані зміни в природі. Було затоплено близько 300 населених пунктів і чимало родючих земель та луків. Помітно змінився клімат прилеглих до водосховищ територій, виявилися підтопленими ґрунти, подекуди почали зникати звичні тварини і рослини. Вода водосховищ через бурхливе розмноження водоростей «цвіте», зменшуються рибні запаси. До того ж неабиякі хвилі, які здіймаються на рукотворних морях, продовжують руйнувати крутосхилі береги, і у водосховища щорічно змиваються тонни родючого ґрунту.

Київське водосховище, відоме ще як Київське море, утворено греблею Київської ГЕС в межах Київської та Чернігівської областей. Київське водосховище, об’єм якого становить 3,73 кмі, заповнено водою у 1964-1966 роках. Площа за умов — 922 кмІ, довжина — 110 км, найбільша ширина — 20 км.

Канівське водосховище утворилося під час спорудження Канівської ГЕС та заповнено водою у 1974-1976 роках. Канівське водосховище, із загальним об’ємом 2,63 кмі, є наймолодшим у каскаді водосховищ на річці Дніпро. Площа 675 кмІ Його довжина становить приблизно 123 км, максимальна ширина — 8 км. Найбільша глибина 21 м.

Кременчуцьке водосховище – найбільше водосховище України, загальним об’ємом 13,5 кмі. Водосховище було створено греблею Кременчуцької ГЕС  та заповнено водою у 1959–1961 роках. Площа — 2 252 кмІ . Довжина — 185 км, найбільша ширина — 30 км, найбільша глибина — 28 м. Довжина берегової лінії — 800 км.

Розташування сіл до затоплення на військовій мапі армії США 1953 року

Кам’янське водосховище розташоване частково на територіях Кіровоградської, Полтавської та Дніпропетровської областей в результаті будівництва Середньодніпровської ГЕС у 1963-1964 роках. Об’єм Кам'янського водосховища становить 2,45 кмі. До 2017 року Кам’янське водосховище мало назву Дніпродзержинське. Площа Кам'янського водосховища 567 кмІ. Довжина 114 км, ширина не більше 8 км, максимальна глибина — 16 м.

Дніпровське водосховище, об’єм якого становить об'єм 3,3 кмі, утворилося у 1932 році внаслідок будівництва Дніпровської ГЕС на річці Дніпро в межах Запорізької та Дніпропетровської областей. Під час Другої світової війни протягом певного часу водосховища не існувало, через руйнування греблі Дніпровської ГЕС. Повністю відновилось водосховище у 1948 році після відбудови греблі. Спорудження Дніпровського водосховища дозволило створити умови для судноплавства по Дніпру від гирла до Києва і вищею Площа 410 кмІ, довжина 129 км, ширина 3,2 км (максимальна — 7 км), середня глибина 8,2 м, найбільша — 62 м. Довжина берегової лінії 550 км.

Каховське водосховище створено греблею Каховської ГЕС на річці Дніпро в Запорізькій, Дніпропетровській та Херсонській областях. Водосховище, об’ємом  18,2 кмі, було заповнено в 1955-1958 роках. Каховське водосховище є другим по величині в Україні. Довжина водосховища 230 км, пересічна ширина 9,4 (максимальна — 24 км). Площа 2155 кмІ.

На початку 80-х років на річці Дністер у Чернівецькій, Хмельницькій і Вінницькій областях греблею Дністровської ГЕС було створено Дністровське водосховище, об’єм якого становить 2,0 кмі. Площа дзеркала — 142 кмІ; Довжина — 194 км; Середня глибина — 21,0 м; Максимальна глибина — 54 м.

Канали.  Ці «штучні річки» також створюють для рівномірного розподілу внутрішніх вод по території країни. Призначення каналів відрізняється в різних регіонах України. Так, якщо в перезволоженому Поліссі та передгір’ях Карпат вони використовуються для штучного водовідведення, то на півдні вони, навпаки, постачають воду - як для населених пунктів, так і для зрошування сільськогосподарських угідь.

Півні́чно-Кри́мський кана́л  — колишня іригаційна споруда, зрошувально-обводнювальний канал на півдні України (Херсонська область і АР Крим). Одна з найбільших іригаційних споруд колишнього СРСР. Бере води в річці Дніпро (Каховське водосховище). До 2014 року канал забезпечував до 85 % потреб Криму в прісній воді. Зараз відключений. Не судноплавний. Починається Північно-Кримський канал з Каховського водосховища (витрати води 294 мі/с) і тече на південь, через до Криму. Довжина каналу становить 402,6 км, ширина від 110—120 м (до Олександрівського каналу) до 25-30 м (поблизу міста Джанкой), середня глибина 4,6м. 

З Каховського водосховища розпочинається і Каховський канал. Упродовж 130 км він несе воду через посушливі землі Херсонської і Запорізької областей на південний схід України. 

Ще один велетенський канал - Дніпро-Донбас простягнувся більш як на 260 км від Дніпродзержинського водосховища до Сіверського Дінця. Його воду споживають у Харкові і на Донбасі.

У західному напрямку головна ріка України надсилає свої води, наприклад, у Кіровоградську область, через канал Дніпро-Інгулець ( 150 км ), що з’єднує два водосховища - Кременчуцьке на Дніпрі і Олександрійське на Інгульці. Дніпропетровська область одержує воду з Каховського водосховища каналом Дніпро-Кривий Ріг ( 41,3 км ).

Крім дніпровської води, канали на півдні України переносять води й інших річок. Таким є зокрема канал Сіверський Донець-Донбас та Інгулецький канал - між р. Інгулець і Бузьким лиманом.

Підземні води. Вони розподілені по території України дуже нерівномірно, утворюючи кілька підземних басейнів. Особливу цінність мають артезіанські води.

Дніпровсько-Донецький артезіанський басейн – басейн артезіанських вод розташований на території Чернігівської, Київської, Сумської, Харківської, Полтавської, Дніпропетровської, Донецької і Луганської областей України, а також на Слобожанщині (Білгородська, Воронезька обл. ) та в Ростовській і Волгоградській обл. РФ. Площа 300 тис. кмІ. Приурочений до однойменної тектоніч. западини, заповненої потужною (до 11-18 км) товщею осадових порід девонської-четвертинної доби. Найперспективніші для водопостачання водоносні горизонти і комплекси  залягають на глибині 300-800 (1000)м. На нього припадає ледь не половина (49 %) усіх ресурсів підземних вод країни. Він має прісні води, які самостійно підіймаються на поверхню з глибини подекуди 500-600 м. Води цього басейну використовуються, зокрема, для водопостачання Києва, Чернігова, Сум, Харкова, Полтави, Луганська та прилеглих територій.

Волино-Подільський артезіанський басейн розташований на заході України в межах Волино-Подільської плити, і охоплює Волинську, Рівненську, Тернопільську, західну половину Хмельницької, північно-східні частини Львівської, Івано-Франківської і Чернівецької областей та незначну частину Вінницької області. У гідрогеологічному плані басейн характеризується сприятливими умовами формування прогнозних ресурсів підземних вод і наявністю в ньому водозбагачених прісних водоносних горизонтів, які складають потужну зону (на півночі і сході до 1 км і більше. Особливою відзнакою басейну є наявність широко розвинутої системи водоносних горизонтів, які практично не відокремлені один від одного потужними водотривами і утворюють єдиний водоносний комплекс. Зона інтенсивного водообміну в регіоні обмежується глибиною розвитку тріщинуватості порід, яка складає 100-110 м у західній та центральній частинах басейну і 300-350 м — у північно-східній частині.

Причорноморський артезіанський басейн розташований в південній частині України і охоплює території Одеської, Миколаївської, Херсонської областей, західної половини Запорізької області та частину Рівнинного Криму. Більша частина басейну приурочена до Причорноморської западини, степової частини Кримського півострова, яка розташована на північ від Гірського Криму — до Скіфської платформи. Гідрогеологічні умови в регіоні складні, внаслідок різноманітності та невитриманості поширення водоносних горизонтів і слабопроникних порід, фаціальної мінливості літологічного складу водовміщуючих відкладів, строкатості якісного складу підземних вод. Регіон належить до зони недостатньої зволоженості і живлення підземних вод. Зона активного водообміну збільшується з півночі на південь від 50 до 300 м.