Вступ Для початку ознайомимось з самим поняттям волейболу. То що ж таке волейбол? Це складна у техніко-тактичному відношенні спортивна гра, яка потребує повної віддачі як від гравця, так і від тренера: надважливо знати базові поняття та новітні тактики гри, аби зростала тактична майстерність та професіоналізм. Батьківщиною цієї гри є місто Голіок (штат Массачусетс, США). Саме там викладач фізичної культури Вільям Джон Морган створив нову гру, яка швидко почала набирати популярність. У наступному слайді ви трохи дізнаєтеся про розвиток волейболу в Україні.
Історія розвитку волейболу в Україні Колискою українського волейболу справедливо можна вважати Харків – колишню столицю України, адже саме там ця гра отримала найбільшу популярність та розвиток у 30-ті роки ХХ століття. Волейбольні команди тогочасного Харкова вдало брали участь у товариських зустрічах, першостях України та СССР, а також на Всесоюзних волейбольних святах.
У той самий час волейбол починає розвиватися у Києві, Дніпрі та Сумах. Зростання волейболу, як виду спорту, стає все більш помітним: і за масовістю, і за технікою, і за тактикою гри; весною 1932 року навіть створюється волейбольна секція при ВСФК СРСР. Впроваджуються нові, невідомі до того часу, обманні дії, нападаючий удар «на взльоті» та удар зі стрибка.
Основні умови для гри: майданчик, обладнання та інвентар Почнемо з першого та основного пункту нашого плану, а саме – майданчик. Він обмежується лініями: лицьовими (короткими) та боковими (довгими). Середини бокових ліній з’єднуються прямою, яка називається середня лінія. Вона поділяє майданчик на дві рівні частини. На відстані 3 метрів від лінії середини розташовані лінії нападу, які з’єднують бокові лінії. Також ці лінії задають площину нападу.
Розстановка та пересування гравців Перейдемо до розстановки гравців на майданчику. У момент подачі гравці обох команд розташовуються на своїх сторонах у дві лінії по три людини. Гравцями передньої лінії є гравці, що стоять ближче до сітки, а ті, що стоятимуть далі – гравцями задньої лінії. Місце кожного гравця визначається тим, яку функцію він буде виконувати (це також залежить від його фізичних можливостей). Тепер поговоримо про види пересування гравців. Основна схема розташування гравців
Перш за все треба знати, що будь-яке пересування починається з вихідного положення – стійки волейболіста (перенос ваги тіла не передню частину ступні з виконанням м’яких пружних кроків). Під час виконання захисних дій гравець пересувається приставним кроком, подвійним кроком, скачком, стрибком; приставний крок також використовується при прийомі м’яча, що летить збоку від гравця, а також для здійснення блокування; при нападі використовуються біг та стрибки. Ось декілька прикладів пересування гравців.
Передача м’яча – це важливий технічний прийом. З його допомогою здійснюються дії в нападі та захисті. Також під час прийому та передачі м’яча важлива стійка: ноги нарізно, одна трохи попереду, ноги трохи зігнуті у колінних суглобах, тулуб злегка нахилений уперед, руки перед тулубом. Всього у волейболі розрізняють верхні та нижні передачі, а також прямий нападаючий удар. Передачі та прийом м’яча
Передача та прийом м’яча двома руками зверху У виконанні верхньої передачі м'яча двома руками беруть участь ноги, руки і тулуб. Всі рухи повинні бути спрямовані прямолінійно, щоб м'яч після торкання дотримував заданого напрямку польоту. Руки, тулуб і ноги діють послідовно. Починають рух ноги, продовжує тулуб, закінчують передачу руки. В завершальній частині передачі ступні ніг відриваються від підлоги, а руки випрямляються повністю.
Для прийому м'яча важливе значення має траєкторія і швидкість його польоту: чим нижче траєкторія і більше швидкість, тим нижче стійка для прийому м'яча. Передавати і приймати м'яч можна на місці і після пересування. Передавати м'яч після пересування краще в статичному положенні, стоячи обличчям до напрямку передачі. Ось декілька схем та прикладів виконання верхньої передачі.
Передача та прийом м’яча двома руками знизу Прийом м'яча двома руками знизу застосовують для прийому подачi, пiд час гри в захисті, страховки чи перебивання через сітку м'ячiв, якi летять далеко за межами майданчика. Перебуваючи в положенні готовності, гравець виконує випад i одночасно виставляє руки під м'яч. Руки в цей час випрямлені i напружені, кисті стиснуті та відведені донизу. М'яч приймають на з'єднані і розвернуті назовні передпліччя.
Запам’ятайте! М’яч, що спрямований сильним ударом, передають без замаху, зведеними руками, підставляючи їх підм м’яч. Перед прийомом м’яча, що спрямований слабким ударом, необхідно зробити руками зустрічний рух, а в момент удару руки супроводжують м’яч у політ. Отже, розглянемо приклади передачі та прийому м’яча знизу.
Прямий нападаючий удар Прямий нападаючий удар виконують після розбігу та в стрибку з місця. Розбіг складається з 2-3 кроків, але найважливішим з них є останній, який виконують стрибком. Чим довший останній крок, тим вища швидкість розбігу. Цей крок виконують широким стопорним рухом за рахунок різкої постави стопи на носок. Під час розбігу, починаючи з другого кроку, обидві руки підводяться назад, а на останньому кроці серед. При стрибку ноги розташовані на ширині 20-30 см одна від одної.
Висновок. Отже, які можна зробити висновки? Волейбол – це командна гра, де кожен учасник має певну роль, що має її виконувати, а злагодженість та вправність рухів – те, що дає перевагу над командою суперника. Також це є спорт, що у подальшому може стати способом, або навіть справою усього життя! Також, як і будь-який спорт, волейбол допомагає тримати тіло у формі і бути здоровим.