Презентація "Володимир Дрозд "Білий кінь Шептало""

Володимир Дрозд«Білий кінь Шептало»

Портфоліо письменника: Прізвище при народженні: Дрозд Володимир Григорович. Дата народження: 25 серпня 1939 Місце народження: с. Петрушин Чернігівської області Дата смерті: 23 жовтня 2003р. Місце смерті: Київ. Національність: українець. Мова творів: українська. Рід діяльності: письменник. Роки активності: 1959 –2003 Жанри: оповідання, новели, повісті

Біографія Володимира Дрозда

Володимир Дрозд народився 25 серпня 1939 року в селі Петрушин на Чернігівщині в хліборобській сім'ї. Коли хлопчикові було два роки батька забрали у сталінську армію. Мати тяжко бідувала з трьома дітьми. Володимир Дрозд двадцятитрирічним юнаком видав першу книжку новел та оповідань («Люблю сині зорі», 1962) і одразу був прийнятий до Спілки письменників України у 1962 році. Розпочавши літературну працю як новеліст і продовжуючи вряди-годи друкувати новели, Дрозд поступово утверджується як автор повісті й роману.

Син колгоспника з глухого поліського села» відразу після школи став журналістом у районній газеті,закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка, факультет журналістики (1968). Працював у редакціях Олишівської районної газети, обласної молодіжної газети "Комсомолець Чернігівщини", республіканських газет "Літературна Україна", "Молодь України", у видавництві "Радянський письменник". Член Спілки письменників України (з 1962). У 1982-85 роках - головний редактор журналу "Київ".

Основні твори — повісті й романи «Маслини» (1967), «Семирозум» (1967), «Ирій» (1974), «Катастрофа» (1968), «Спектакль» (1985), «Листя землі» (1985-1990 рр.; роман нагороджений Шевченківською премією у 1992 році.

Письменник Володимир Дрозд із дружиною Іриною Жиленко - відомою українською поетесою та сином Павликом. Фото 1980-х років. Із родинного архіву

Письменник Володимир Дрозд із дружиною Іриною Жиленко (відома українська поетеса) з донькою Орисею та сином Павликом. Із родинного архіву. Фото 1980-х років.

23 жовтня 2003 року після важкої хвороби пішла із життя ця неповторна сильна творча особистість. Похований письменник на Байковому цвинтарі в Києві

Білий кінь Шептало

Життя закоротке для щастя, а задовге для терпіння. Народна мудрість

Епіграф до твору: ...сутеніє; раптомна галявині - кінь – самотній. Р. М. Рільке

Тема: розповідь про буденне життя коня Шептала.

Ідея: возвеличення гармонії, яка простежується у взаємостосунках людини із світом тварин.

Основна думка: людина і природа — взаємопов’язані, бо становлять єдине ціле.

Жанр: оповідання. Проблематика:- людина в суспільстві;- свобода і неволя;- особистість і натовп;- дійсність і мрія.

Композиція: Експозиція: знайомство читача з конем. Зав’язка: Степан з конем Шепталом вирушив за зеленим харчем для свиней. Кульмінація: Шептало на волі, насолодження нею. Розв’язка: повернення коня додому.

Лейтмотив твору: краса природи належить тому, хто її розуміє, цінує, вшановує.

Головні герої оповідання«Білий кінь Шептало»: кінь Шепталоконюх Степан

Білий кінь: Наші предки вірили в те, що колісницю Сонця возять білі коні. При арконському храмі пошановували білого коня, присвяченого Світовиду. Кельтську богиню творення Епону часто зображували верхи на білому коні. Отже, образ білого коня асоціюється з благородством, вищістю, обраністю.

Образ білого коня Шептала: Образ білого коня Шептала — алегоричний. Він уособлює яскраву людську особистість, яка під впливом повсякденного життя втрачає свою індивідуальність, губить кращі риси свого характеру, пристосовується, починає діяти, «як усі». Лише на мить вирвавшись із неволі, кінь відчув себе щасливим, але потім усе ж дійшов висновку, що краще бути покірним та слухняним під захистом сильнішого, надавати перевагу реальності, а не мрії.

Дякую за увагу!!!