Мета: розкрити основні віхи творчого шляху поета-новатора, простежити його становлення, з’ясувати масштабний ліризм віршів Маяковського, осягнути сутність та особливості його футуристичної поезії. Володимир Маяковський – поет-новатор, лідер російського футуризму. Вірші «А ви змогли б?..», «Послухайте!», «Борг Україні»
На початку XX ст. у російській поезії потужного розвитку набула футуристська течія, серед представників якої особливе місце посідають Володимир Маяковський та Борис Пастернак. Навіть на етапі свого «офіційного» перебування у лавах футуристів вони виходили за межі цієї течії, а згодом і зовсім від неї відійшли. Однак досвід засвоєння футуристських ідей та естетичних принципів, безперечно, суттєво вплинув на поетичний почерк кожного з них. Футуризм. Маяковський увійшов у літературу як учасник угрупування поетів-футуристів.
Футуризм. Футуризм — (від лат. Futurum - майбутнє) авангардний напрям у літературі й мистецтві, що розвинувся на початку XX століття здебільшого в Італії та Росії. Футуризм заперечує художню і моральну спадщину, проповідує розрив з традиційною культурою. Представники «майбутнього» пропонували: мистецтво «винести на вулиці»; слово націлити на читання вголос; змусити мистецтво «будити і розбурхувати» публіку.
Футуризм у Росії складався з чотирьох угруповань: 1. «Гілея», або кубофутуристи, — В. Хлєбников, Д. і М. Бурлюки, В. Маяковський, В. Каменський, О. Гуро, О. Кручених, Б. Лівшиць.2. «Асоціація егофутуристів» — І. Сєвєрянін, І. Ігнатьєв, К. Олімпов, В. Гнєдов. 3. «Мезонін поезії» — В. Шершеневич, Р. Івнєв, С. Третьяков, Б. Лавреньов.4. «Центрифуга» — С. Бобров, Б. Пастернак, М. Асєєв, Божидар.
Було дві сестри – Людмила і Ольга, та два брати, що не дожили до трьох років. В. В. Маяковський народився в селі Багдаді (Грузія) 7 липня 1893 року. У родині був останньою третьою дитиною. Батько — дворянин, служив лісничим, предки були — з козаків Запорізької Січі. Мати, Олександра Олексіївна, походила із роду Кубанських козаків. Хоча у школі та із друзями хлопчик спілкувався грузинською, удома всі один до одного зверталися лише російською. Ранні роки життя На фото сім’я В. Маяковського
Прадід поета по батькові – Маяковський Костянтин Кирилович служив у м. Бериславі Херсонської губернії; його син – Костянтин Костянтинович, народився в Бериславі, служив у Грузії. Бабуся поета по батькові – Данилевська Єфросинія Йосипівна, походила з козацького роду (Подольська губернія – нині Вінницька область), була двоюрідною сестрою відомого українського письменника Г. Данилевського. Мати поета – Павленко Олександра Олексіївна, також була донькою українця, штабс-капітана Павленко Олексія Івановича. УКРАЇНСЬКЕ КОРІННЯ ПОЕТА
Ще з дитячих років Володя виявив здібності до віршування та малярства. Його малюнки викликали щире захоплення в однокласників і привертали увагу професійних художників. Деякий час саме з розвитком малярського таланту Маяковський пов'язував реалізацію свого мистецького «я». У Москві родині довелося боротися із суворими матеріальними нестатками. До цієї боротьби долучився і юний Володимир: використовуючи свої малярські здібності, він допомагав сестрі розписувати шкатулки, коробочки, писанки. Усе це, відволікало від уроків та домашніх завдань, звісно, заважало успішному навчанню в гімназії. В. Маяковський - гімназист 2-го класу. Фото 1904 р.
Ще у віці 14 років (1907 року) Маяковський уперше взяв участь у соціалістичній демонстрації в Кутаїсі. У Москві ж юнак ще більше захоплюється ідеями марксизму. Коли 1908 його відраховують із гімназії через неспроможність матері далі сплачувати за навчання, він радо пристає до революційної діяльності. Того ж 1908 року вступає до РСДРП, його тричі заарештовують та Маяковський уникає покарання через неповнолітність.
ПОЧАТОК ТВОРЧОСТІ В училищі знайомиться з Давидом Бурлюком (у 1914 році обох виключили), уходить до кола поетів та зближується із кубофутуристами. БУрлюк відразу ж збагнув, що доля звела його з неординарною і художньо обдарованою людиною. А тому - як старший за віком і досвідченіший щодо мистецьких питань - вирішив узяти цього «дикого самородка» під свою опіку. Згодом Маяковський згадував його турботу з великою теплотою.
Давид Бурлюк і В. Маяковський Давид Бурлюк познайомив молодого поета з поезією Рембо, Бодлера, Верлена, Верхарна, але вирішальний вплив справив вільний вірш американця Вітмена. Давид Бурлюк — одна із найяскравіших постатей ХХ століття. Його називають одним із засновників російського футуризму - лівої течії в мистецтві початку ХХ століття, яка декларувала кінець старого і створення мистецтва майбутнього (звідки і пішла назва напрямку), підтримку технічному прогресу.
В автобіографії Маяковський розповів, як саме Бурлюк відкрив у ньому поета. «Удень у мене вийшов вірш. Точніше - шматки. Погані. Ніде не надруковані. Ніч. Стрітенський бульвар. Читаю рядки Бурлюкові. Додаю - це один мій знайомий. Давид зупинився. Зміряв мене поглядом. Гаркнув: «Та це ж ви самі написали! Та ви ж геніальний поет!» Уживання щодо мене епітета такого грандіозного і незаслуженого потішило мене. Я весь поринув у вірші. Того вечора несподівано я став поетом». В. Маяковський. Фото 1912 р. Давид Бурлюк і В. Маяковський
Жовта кофта (з автобіографії “Я сам”)«Костюмов у меня не было никогда. Были две блузы — гнуснейшего вида. Испытанный способ — украшаться галстуком. Нет денег. Взял у сестры кусок жёлтой ленты. Обвязался. Фурор. Значит, самое заметное и красивое в человеке — галстук. Очевидно — увеличишь галстук, увеличится и фурор. А так как размеры галстука ограничены, я пошёл на хитрость: сделал галстуковую рубашку и рубашковый галстук. Впечатление неотразимое».
Маяковський закохався в Лілю Брік. Саме їй присвячено поему «Флейта-хребет». Чоловіком Лілі був видавець поета – Осип Брік. Кохання, поруч із враженнями від революції та війни, уплинули на поезію Маяковського наступних років. Поеми «Війна и мир» і «Людина» (1916 р.) змалювали жахи Першої світової війни, та насправді вони стали вираженням болю, що спричиняє кохання.
Від 1917 р. розпочалася нова епоха в житті митця. Жовтневу революцію він сприйняв із захватом - як великий прорив у справі здійснення «будетлянської» утопії. В автобіографії Маяковський так описував свої тодішні почуття: «Приймати чи не приймати? Такого питання для мене (як і для багатьох москвичів-футуристів) не було. Моя революція. Пішов до Смольного. Працював. Усе, що доводилося». Як поет і художник робив агітаційно-сатиричні плакати для «Вікон РОСТА». Як діяч нової культури виступив організатором ряду «лівих» літературних об'єднань та угруповань: «Комфут» («Комуністичний футуризм»), ЛЄФ («Лівий фронт мистецтв»), РЄФ («Революційний фронт мистецтв»). А як митець, він підкорив власну творчість служінню революції та розбудові соціалістичного суспільства. (Поема «150 000 000»). “Моя революція”
П О Д О Р О Ж І Досить швидко В. Маяковський став лідером молодої радянської поезії. Тому влада тривалий час охоче випускала цього «лицаря революції» за кордон, використовуючи його як свою пропагандистську рекламу - яскраву, талановиту, здатну впливати на широку аудиторію. Протягом 1922-1929 pp. поет відвідав Латвію, Німеччину, Францію, Мексику, США. Утім, 1930 р. Маяковському було відмовлено у проханні виїхати до Парижа, де жила його нова любов - Тетяна Яковлєва, з якою він пов'язував надії на сімейне життя. Вимушена розлука з коханою стала для поета ще однією ланкою у ланцюзі внутрішніх поразок, пережитих на тлі зовнішніх тріумфів.
Попри численні знаки широкого визнання, в останні роки життя поет дедалі глибше відчував невдоволеність і тим, що писав, і тим, що бачив навколо себе (радянська дійсність здавалася далекою від ідеалістичних уявлень футуристів про новий світ). Його виснажували постійні конфлікти з літературним світом - з відвертими ворогами, які дошкуляли тим, що він, мовляв, списався, та випадковими приятелями, котрі у власних інтересах використовували його авторитет, дар переконання і натиск енергії. Усе це спричинило глибоку душевну кризу, наслідком якої стало самогубство Маяковського. 14 квітня 1930 р. він вистрілив собі в серце.
Самогубство Маяковського. Самогубство 37-річного поета, який, здавалося, був у зеніті слави і випромінював у своїх творах величезну життєствердну енергію, стало для суспільства справжнім потрясінням. Передсмертна записка«В том, что умираю, не вините никого, и, пожалуйста, не сплетничайте, покойник этого ужасно не любил…»
Ось як поет В. Маяковський підбив підсумки свого життя: Все, як кажуть, «інцидент поперчений», Об побут розбився любові баркас. Життя, сподіваюсь з тобою ми квити, До біса рахунки мук, болей й образ. Щасливо залишатися. Похорон поета. Після смерті В. Маяковського сталінський уряд оголосив його “найкращим поетом епохи”, а справжнє новаторство і сатиричні твори митця замовчували
У 1912–1914 pp. В. Маяковський тричі відвідував Україну, а з 1924 р. — щороку. Тут він виступав у цілому ряді міст, оспівав столицю (вірш «Київ», 1924), присвятив Україні теплі рядки у віршах «Борг Україні» (1926), «Нашому юнацтву» (1927), «Три тисячі і три сестри» (1928) й ін. Відвідав Київ, де виступав із літературними концертами у 1913, 1914, 1924 рр. Маяковський і Україна
Знаете ли вы украинскую ночь?Нет, вы не знаете украинской ночи!Здесь небо от дыма становится черно,И герб звездой пятиконечной вточен. Где горилкой, удалью и кровью. Запорожская бурлила Сечь,Проводов уздой смирив Днепровье,Днепр заставят на турбины течь. И Днипро по проволокам-усам. Электричеством течет по корпусам. Небось, рафинада и Гоголю надо!Мы знаем, курит ли, пьет ли Чаплин;Мы знаем Италии безрукие руины;Мы знаем, как Дугласа галстук краплен... А что мы знаем о лице Украины?Знаний груз у русского тощ -Тем, кто рядом, почета мало. Знают вот украинский борщ,Знают вот украинское сало. И с культуры поснимали пенку: Кроме двух прославленных Тарасов -Бульбы и известного Шевченка, -Ничего не выжмешь, сколько ни старайся. А если прижмут - зардеется розой. И выдвинет аргумент новый: Возьмет и расскажет пару курьезов -Анекдотов украинской мовы. Говорю себе: товарищ москаль,На Украину шуток не скаль. Разучите эту мову на знаменах-лексиконах алых,- Эта мова величава и проста:„Чуешь, сурмы загралы, час расплаты настав..."Разве может быть затрепанней да тише. Слова поистасканного „Слышишь"?!Я немало слов придумал вам,Взвешивая их, одно хочу лишь, -Чтобы стали всех моих стихов слова. Полновесными, как слово „чуешь". Трудно людей в одно истолочь,Собой кичись не очень. Знаем ли мы украинскую ночь?Нет, мы не знаем украинской ночи. В. Маяковский «Долг Украине» (1926)
А ВЫ МОГЛИ БЫ?Я сразу смазал карту будня,Плеснувши краску из стакана;Я показал на блюде студня. Косые скулы океана. На чешуе жестяной рыбы. Прочёл я зовы новых губ. А вы ноктюрн сыграть могли бы. На флейте водосточных труб?А ВИ ЗМОГЛИ Б?Я вмить закреслив карту буднів,хлюпнувши фарбами зі склянок. Відкрив я в холодці на блюдівилицюватість океану. З рибин на вивісках строкатихчитав я губ нових порив. А ви ноктюрн змогли б загратина флейті заржавілих ринв? (Переклад П. Воронька)Читаємо та аналізуємо вірші
{93296810-A885-4 BE3-A3 E7-6 D5 BEEA58 F35}Назва“А ви змогли б?..” (1913)Автор. В. Маяковський. Жанр. Громадянська лірика. Стиль Футуризм. Тема. Прагнення до перетворення світу, пошуки духовного ідеалу в життіІдея Людина сама вирішує, як їй сприймати світ: як сірі будні або як яскраву реальність. Мотив прагнення до перетворення світу, пошуки духовного ідеалу в життіКонфліктдвох світів — бездуховного і духовного. Провідні образифарба, склянка, жерстяна риба, будень, ноктюрн, флейта, океан. Художні засобиметафори та епітети («змазав карту будня», «вилиці океану»), контраст (займенники «я» та «ви»), антитеза «поет — юрба», риторичне питання:“А ви змогли б?..”Особливості вірша“драбинка”, немає строф, розмір - чотиристопний ямб, римування - перехресне.
А потімходить ззовні спокійний,та весь тривожний. Говорить комусь:«Адже тепер тобі нічого?Не страшно?Без ліхтаря?!»Послухайте!Адже, якщо зіркизасвічують —виходить — без них комусь не можна?Виходить — це необхідно,щоб кожного вечорапонад дахамизагорялась хоча б одна зоря?! Переклала К. Шахова. Якщо зірки засвічують —виходить — це комусь треба?Виходить — хтось хоче, щоб вони бyли?Виходить — хтось називає ці плювочкиперлинами неба?І, надриваючись,у заметілях полуденного пилу,ввірвається до Бога,спізниться боїться,плаче гірко,цілує йому жилясту руку,просить —щоб неодмінно була зірка! —присягається —не витрима цю беззоряну муку!ПОСЛУХАЙТЕ!
{93296810-A885-4 BE3-A3 E7-6 D5 BEEA58 F35}Назва“Послухайте!” (1914)Автор. В. Маяковський. Жанр. Елегія з елементами послання. Стиль Футуризм. Тема. Призначення людини, сенсу її земного існування Ідея Особистість не проживе без краси, яку створюють диваки-поети, без, мрії, високих духовних почуттів. Мотив Самотність, беззахисність, непорозуміння, гостра потреба у мрії, красі, зірках. Конфлікт Бажання ліричного героя звернути увагу міщан, які живуть марним, одноманітним життям на красу безмежного нічного неба, Усесвіту. Провідні образи. Зірки, плювочки, перлини, жилава рука, Бог, полуденний пил, ліхтар, беззоряна мука. Художні засоби. Метафори, порівняння, епітети, звукопис, алітерація, риторичне питання, риторичний вигук, анафора (повторення слів на початку рядків – значить…) Особливості вірша Вірш “драбинкою”, розмір - різностопний ямб, на строфи твір не ділиться, тонічна система віршування, більша частина рядків не римується, деякі об’єднані перехресним римуванням, кільцева композиція.