Фундатори Української державної академії мистецтв Засновники Української академії мистецтв. Сидять (зліва направо): Абрам Маневич, Олександр Мурашко, Федір Кричевський, Михайло Грушевський, Іван Стешенко, Микола Бурачек; стоять: Георгій Нарбут, Василь Кричевський, Михайло Бойчук. Листопад 1917 р., Київ.
Миха́йло Льво́вич Бойчу́к (30 жовтня 1882, Романівка, Теребовлянський повіт, Королівство Галичини та Володимирії — 13 липня 1937, Київ) український художник, маляр-монументаліст, засновник самобутньої школи українського мистецтва «бойчукізм», лідер групи «бойчукістів». Член НТШ (1912), УНТ (1917). Один із засновників монументального мистецтва України 20 ст. Представник Розстріляного відродження.
Навчаючись на початку 1920-х років в Одеському художньому інституті, Григорій часто їздив до Києва. Познайомився з творчою практикою монументальної майстерні професора Михайла Бойчука. У 1925 році вступив до Асоціації революційного мистецтва України. Це було творче об’єднання радянських художників, у якому провідне місце займали прихильники та учні Бойчука. Вони обстоювали перевагу монументального мистецтва на станковим. Академія Революційного Мистецтва України мала свої філії, студії і гуртки на місцях, влаштовувала художні виставки. До Асоціації раніше входив Давид Бурлюк – поет і художник, якого називали «батьком російського футуризму». Його родина до революції жила у Чорнянці Каховського району. Давид Бурлюк – поет і художник, якого називали «батьком російського футуризму»
Винайшов оригінальний рецепт тиньку Здобувши перемогу в конкурсі ескізів, молодий художник, разом із професором Г. Комарем, взяв участь у розписах Східної торгової палати в Одесі (1927). Орнаментально-декоративні композиції та вісім сюжетних панно було виконано у техніці яєчної темпери по сухому тиньку. Графічна чіткість постатей вирізнялись барвистою колористикою українського народного мистецтва, вдало поєднаної з ритмікою східної мініатюри.
Був звільнений з роботи за «бойчукізм» У 1930 році художника запросили на викладацьку роботу до Києва - проводити заняття по малюнку і живопису на архітектурному факультеті Київського художнього інституту. Невдовзі почалося гоніння на «бойчукістів». У інституті створилася напружена атмосфера. У 1936 році Довженка звільнили з посади. Група скульпторів Григорія Довженка