Презентація: "ЄВРОПЕЙСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ"

ЄВРОПЕЙСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Варварське завоювання Римської імперії в V ст. призвело до занепаду античної культури. Криза античного суспільства сприяла посиленню ролі християнства, яке з IV ст. стало державною релігією та справляло великий вплив на ідейне життя суспільства. Особливо сильним був вплив церкви в ранньому Середньовіччі (V-VIII ст.).

На межі V-VI ст. центром культурного та духовного піднесення стало Остготське королівство в Італії. Видатною постаттю «остготського відродження» був письменник і філософ, перекладач творів грецьких авторів Северин Боецій (бл. 480-525). Він належить до найшанованіших учителів середньовіччя, є автором посібників з арифметики та музики, якими в школах Європи послуговувалися не одне століття. Боецій був першим міністром остготського короля Теодоріха Великого. Северин Боецій

Іншим визначним діячем «остготського відродження» був Флавій Кассіодор (бл. 490 — бл. 585). Потрапивши в немилість до короля, він заснував монастир під назвою Віварій, при якому виник один із ранніх скрипторіїв. Вестготську Іспанію уславив єпископ Ісидор Севільський (бл. 570-636), який уклав першу середньовічну енциклопедію. Флавій КассіодорІсидор Севільський

Із другої половини VII ст. культурне життя в Західній Європі зосереджувалося переважно в монастирях. Так, ірландські ченці збирали античні та християнські рукописи, тому в них були найбагатші в тогочасній Європі бібліотеки. У скрипторіях розвинулося мистецтво прикрашати рукописи мініатюрами, різнобарвними великими літерами-ініціалами, орнаментом, коштовним камінням. Ірландські ченці нерідко вирушали в мандри по Європі, беручи в дорогу найдорожче — книги.

У VIII ст. розпочалося культурне відродження Західної Європи. Нова хвиля культурного піднесення, відома як «каролінзьке відродження», виникла в державі Карла Великого. Карл потребував освічених людей, тому вимагав, щоб у кожному монастирі та єпископстві були засновані школи для навчання світських осіб. Карл Великий

Духовенство мало виховувати народ у дусі покірності владі. Було розроблено єдиний текст Біблії, при дворі Карла створене літературне коло "Палацова академія". При монастирях відкривалися школи для поширення християнських текстів. Підручники написав відомий автор богословських творів і віршів англосакс Алкуїн. Алкуїн

При дворі Карл зібрав учений гурток, який назвали Академією. До нього входили найосвіченіші люди, запрошені Карлом Великим із різних куточків Європи. Академію очолював Алкуїн. Один із учасників гуртка — молодий абат Ейнгард — написав твір «Життя Карла Великого». Ейнгард

Імператор і його академіки вели наукові диспути, розгадували інтелектуальні загадки, складали вірші латиною тощо. Вони називали себе уславленими іменами минулого: Карл — Давидом, Алкуїн — Флакком (Горацієм), Ангільберт — Гомером. У цьому поєднанні біблійних і античних імен яскраво виявилась суть Академії: її діячі були освіченими людьми, які зналися на античності й водночас були християнами.

Розвивалася архітектура, насамперед церковна. Стіни багато прикрашалися зображеннями королів та єпископів, прославляючи світську та церковну владу. Зусиллями Карла здійснювалося будівництво палаців і храмів. Вони зводилися у візантійському стилі. Яскравим зразком каролінзької архітектури є капела (каплиця) в Аахені, яка збереглася до наших часів.

Невдовзі після смерті Карла Великого двір короля перестав бути культурним центром держави. Розпочалася доба "культурного мовчання".

Світлана ІЛЬЧЕНКОДякую за увагу!