Презентація "Все про хортинг"

Презентація на тему: «Хортинг»

Система підготовки, виховання характеру козаків в найжорсткіших рукопашних двобоях, в яких дозволялася вся можлива техніка самооборони, і лягла в основу хортингу. Минули століття, світ дещо змінився. Останнім часом все більшої популярності набирають змішані єдиноборства. Одними голими руками чи лише кидками не будеш готовий реагувати на виклики сьогодення. А хортинг як українське національне бойове мистецтво, за задумом засновника, повинен готувати спортсмена до будь-яких, навіть найжорстокіших викликів життя. Тож у 2008 році було засноване універсальне бойове мистецтво хортинг, а вже 9 лютого 2010 року Міністерством у справах сім’ї, молоді та спорту хортинг було внесено до переліку визнаних видів спорту в Україні. В 2011 році хортинг вводиться в якості варіативної частини у програму фізичної культури для 5-11 класів у загальноосвітні навчальні заклади Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України.

Хортинг – повноконтактне комплексне єдиноборство, з універсальним набором ударів та прийомів, максимально наближене до змішаних єдиноборств ММА (Mixed Martial Arts). В хортингу є три основні удари руками – прямий, збоку і знизу. І немає жодних умовностей, оцінки ступеня дотику чи жодної градації контакту – легкий, середній чи повний. Бал, а значить перемогу в хортингу, приносить лише результативний удар, який наніс видиму шкоду супернику. Робота в партері (на землі) дозволяє достроково завершити поєдинок больовим чи задушливим прийомом. Різнопланові два раунди основного розділу хортингу "Двобій" суттєво відрізняють хортинг від інших бойових мистецтв. В змішаних єдиноборствах всі раунди проводяться за єдиною схемою. А в хортингу перший і другий раунди різняться за екіпіруванням та арсеналом прийомів.

Перший обов'язковий раунд має назву "Сила" і проводиться у спортсменів до 14 років у рукавицях, а після 14-ти років у 10-ти унцових боксерських рукавицях. Дозволяються удари ногами по ногах, руках, тулубу та голові. Дозволена боротьба в стійці та партері. Двобій спортсменів проходить у високому темпі з ударами руками в голову, короткочасними захватами рук, ніг, дозволені будь-які збивання суперника з ніг.

Другий обов'язковий раунд має назву "Честь" і проводиться без рукавиць. Дозволені удари ногами у голову, тулуб, по ногах, по руках. Голими руками, кулаками, у голову удари заборонені. Дозволена боротьба в стійці та партері, захвати, кидки, больові та задушливі прийоми і в стійці, і у партері, утримання суперника на підлозі хорту (змагального майданчика) за шию, тулуб та кінцівки.

В розділі «Сутичка» в хортингу дозволені лише кидки, больові та удушливі прийоми, ударів тут немає зовсім. Розділ покликаний дати змогу реалізувати свої здібності, природні задатки людям з розвиненою статичною силою, які не мають достатньо динамічного потенціалу ганяти суперника по хорту руками та ногами, але мають доволі багато енергії для боротьби в партері. Хортинг прекрасний тим, що в ньому можуть знайти себе як шукачі гострих відчуттів та адреналіну контактного двобою, так і поціновувачі концентрації та майстри акробатики, як хлопці, так і дівчата.

Адже крім контактних розділів "Двобій" і "Сутичка" в хортингу також є розділ "Форма" та "Показовий виступ". «Форма» – це канони хортингу, вони сформовані на базі основних стійок, переміщень, блоків та ударів руками і ногами, які виконують як навчально-тренувальну так і демонстраційну функцію. Форми поділяються на захисні та атакувальні й виконуються без музики. На хорті лише спортсмен з демонстрацією техніки хортингу та сили духу.

Хортинг не був би універсальною комплексною бойовою та виховною системою без розділу "Показовий виступ". Композиція в цьому розділі – це цілісна, добре продумана міні-вистава. Окрасою демонстрації вважається вдале поєднання ударної техніки з виконанням акробатичних елементів: статичних вправ, перекидів, перевертань, сальто, рандатів, фляків та кульбітів. При підготовці та демонстрації показових виступів дозволяється розбивання твердих предметів, використовувати не бойову вогнепальну та незагострену імітаційну холодну зброю – ножі, шаблі тощо. І все це під спеціально підібрану українську музику.

В хортингу є три основні удари руками – прямий, збоку і знизу .

Другий обов'язковий раунд має назву «Честь» і проводиться без рукавиць

В кінці 1980-х рр., у Львові Володимир Пилат найняв Мирослава Шиха (танцюрист) для розшифрування бойових рухів закодованих у народному танці «Гопак» предками, після чого згрупував разом ентузіастів, які займалися українськими народними танцями та цікавилися різноманітними єдиноборствами. Так утворився бойовий гопак. Вже в середині 1990-х рр. сформувалося коло людей, які розвивали й розповсюджували це бойове мистецтво, виховували молодь в українському дусі й формували покоління свідомих українців.

Внаслідок розбіжності в поглядах стосовно подальшого розвитку українського бойового мистецтва виник Рукопаш гопак. Започаткував його Микола Величкович, колишній учень Володимира Пилата. Згодом, з тих же причин, з Бойового Гопака до Рукопашу Гопак прийшло ще кілька людей, зокрема Валерій Чоботарь (Гатило) та Валерій Одайський (ними заснована Червонодібровська Січ). Рукопаш гопак існував на засадах громадської організації до 21 листопада 2003 року, саме тоді була зареєстрована Федерація Українського Рукопашу Гопак. Перший чемпіонат, в якому брали участь вихованці Рукопашу гопак, було проведено в серпні 1998 року, в рамках ІІ Всеукраїнського фестивалю козацьких бойових мистецтв. З вересня 1999 року у Львівському державному інституті фізичної культури (ЛДІФК), при кафедрі теорії і методики фехтування, боксу та національних одноборств відкрито спортивну спеціалізацію Рукопашу гопак, з метою підготовки спортсменів та фахових тренерів. З 1998 року відкривається секція Рукопашу гопак в Києві, а згодом в Кіровограді та Івано-Франківську. В Україні щорічно проводяться обласні та Всеукраїнські чемпіонати з Рукопашу гопак. Участь у них беруть команди з Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської, Волинської, Чернівецької областей, а також Києва та Кіровограда.

Спортсмени змагаються на килимі (татамі) три раунди по три хвилини (для юнаків — два раунди по три хвилини, для дівчат — два раунди по дві хвилини). Серед обладунків представників повного контакту (юнаки та дівчата змагаються у категорії легкий контакт) — шолом на голову, щитки на ноги, та «мушля» на пах. Рукавички, бинти, капа.

Техніка Рукопаш – гопак застосовується також і при підготовці військових ЗСУ

Дякую за увагу