Презентація: "Всеукраїнський урок про права жінок"

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ УРОК ПРО ПРАВА ЖІНОК«Саша шукає відповіді»Виконала:вчитель історіїМаксименко Аліна Олексіївна

Права жінок в період Античності

Почнемо з того, що жінкам в Стародавній Греції заборонялося брати участь в громадських справах. Жінка навіть не мала право захищати себе на суді. Давньогрецькі жінки не могли також успадковувати власність. Афінянки із заможних будинків рідко покидали будинок, а якщо і виходили в місто, щоб зробити дрібні покупки (вартість яких не повинна була перевищувати певну суму), то їх завжди супроводжував раб. У бідних сім’ях жінки самі виконували всю домашню роботу. Так само вони могли самі ходити до крамниці або до джерела за водою. Гетери. Ну і нарешті, кажучи про жінок Давньої Греції не можна не сказати про існування групи жінок, які на відміну від звичайних, користувалися великими свободами і могли дозволити собі розмовляти на рівних з чоловіками. Це – гетери. Гетерами були незаміжні жінки, які збирали в своїх будинках людей мистецтва і політичних діячів. Вони не були повіями в звичному розумінні цього слова, так як самі вирішували з ким вони будуть вступати в статеві стосунки. Гетери також могли виходити заміж. Грецьке суспільство не ставилося до них зневажливо, а вважало їх частиною сучасного культурного способу життя. Багато з них були поруч з відомими чоловіками минулого, такими, як Олександр Македонський і міцно увійшли в історію.

Грецькі жінки мали право на розлучення. В давні часи жінки в Греції не вважалися повноцінними громадянами, тому не володіли повними правами і свободами. Але процедура розлучення була їм все ж доступна. Якщо жінка хотіла розвестися з своїм чоловіком, їй потрібен був будь-який представник чоловічої статі, який зміг би оформити угоду від її імені. Але якщо розлучитися хотів чоловік, йому було необхідно виставити жінку зі свого будинку. Жінки в Греції любили проводити час за різними іграми, але найбільш популярною серед них була гра knucklebone, що в відома під назвою "камінчики". Дівчата брали кілька фігурок (зазвичай 5-6) і підкидали в повітря. Потім потрібно було зловити їх, поки вони не торкнулися землі. У грецьких "камінцях" фігури виготовлялися у вигляді тварин і були виконані зі слонової кістки або бронзи

У римських дівчат була своя версія ляльки Barbie. У Стародавньому Римі дівчата виходили заміж, коли їм було всього 12. Хоча їх дитинство тривало недовго, вони як і раніше гралися іграшками. Одна з них була виявлена на розкопках в кінці 19-го століття. Дерев'яна лялька знайдена в саркофазі, який належав дівчині по імені Crepereia Tryphaena. Вчені з'ясували, що вона жила у 2-му столітті н. е. в Римі. Лялька має певну схожість з сучасною Барбі, але в той же час вона далека від ідеальних розмірів - має занадто округлий живіт і широкі стегна. У саркофазі також був знайдений маленький ящик, повний одягу для цієї ляльки. Римські жінки були освіченіОсвіта жінок в Стародавньому Римі залишається досить спірним питанням. Більшість дівчат вчили тільки основам читання і письма. І все ж деякі сім'ї хотіли, щоб їх дочки отримали більш широкі знання, тому вони наймали приватних репетиторів для поглиблених уроків. Вважалося, що грамотна і цікава дружина згодом зможе домогтися більшого впливу в суспільстві.римлянки любили займатися спортом. Мозаїки доводять, що римські жінки також захоплювалися спортом. Прототип сучасних гантелей, зображений на них, виглядає дійсно вражаюче. Таким чином, у жінки в Древньому Римі була маса варіантів для проведення часу і дозвілля. У Римі жінки не мали громадянських прав і були формально відсторонені від участі в державних справах. Їхнє становище не було таким приниженим, як в Греції. Римлянки користувалися відносною свободою – могли з'являтися в суспільстві, їздити в гості, відвідувати прийоми.

Давньоєгипетські жінки мали рівне право на престолЄгипет був більш демократичним, ніж багато інші стародавні царства. Головним доказом цього є той факт, що будь-яка дитина правителя могла успадковувати престол. Права чоловіків і жінок були майже рівні, хоча в інших державах зазвичай домінували саме перші. Більш того, сімейна лінія в Стародавньому Єгипті за традицією велася від матері, а не від батька. Так було прийнято, бо довести материнство було набагато простіше, ніж батьківство, адже тести ДНК в ті часи були недоступні.стародавні єгиптянки займали високі релігійні посади. Жінки зазвичай ніколи не брали участь в релігійному управлінні. І все ж Стародавній Єгипет був винятком. Жінки тут могли займати посаду "Божої дружини", яка була пов'язана з різними божествами. При цьому найпрестижнішої з них була "дружина" бога Амона-Ра. Це був почесний титул, присвоєний жінці, яка допомагала первосвященику у церемоніях. Спочатку отримати його дівчина могла будь-якого стану, але пізніше подібний привілей став доступна тільки знатним особам. Крім того, ці жінки не були звичайними домогосподарками, вони нерідко проводили час серед знаті. Є артефакти, зображують їх професійними музикантами або танцівницями.

Китаянку міг кинути чоловік, якщо вона забагато говорила. Мешканки Стародавнього Китаю майже не мали прав і зазвичай вважалися власністю свого чоловіка. Шлюби влаштовували професійні свати, тому жінка зазвичай вперше бачила свого чоловіка тільки під час весілля. На традиційній церемонії батьки нареченого зазвичай сиділи, а наречена була одягнена в червону сукню і синю хустку, який подарувала їй свекруха. Чоловік міг розлучитися зі своєю дружиною через нездатність народити сина, невірності, відсутності батьківського благословення, крадіжки, інфекційної хвороби і навіть з-за багатослівних розмов

Індійські жінки могли самі вибирати собі чоловіків. У наші дні в Індії до цих пір широко поширені шлюби, укладені за домовленістю. Але в стародавні часи жінка мала рівні права з чоловіком. Наприклад, вона могла не тільки вибирати чоловіка, але і виходити заміж, коли захоче. Індійські жінки також отримували хорошу освіту, в тому числі могли вивчати священні Веди.

Часи Київської РусіУ часи Київської Русі панувало патріархальне суспільство. Чоловіки вирішували усівагомі для сім’ї питання. Проте водночас становище жінки-матері чи вдови також булозначущим у суспільстві. Якщо чоловік був відсутній або хворів, то жінка могла переймати його роль. Якщо жінка лишалась удовою з дітьми, то до їхнього повноліття керувала справами сім’ї,вирішувала питання щодо приватної власності тощо. Якщо це була жінка з княжого абобоярського роду, вона також мала право керувати князівством, спілкуватися з послами йзахищати інтереси своїх земель на з’їздах. Серед князів існувала практика надання матерістатусу радниці.

Часи Київської Русі

Права жінок в Литовсько-польський період. У Литовсько-польському періоді статус жінки був унормований на законодавчомурівні. Головою сім’ї був чоловік, жінка знаходилась під його опікою. До заміжжя нею опікувавсябатько, після заміжжя – чоловік. Якщо жінка овдовіє, то інтереси її та дітей захищали новіопікуни з сім’ї чоловіка. Якщо жінка виходила заміж без згоди батьків чи опікунів або зачоловіка іншого стану, то втрачала своє придане та спадкове майно. Хоча якщо простадівчина вийде заміж за шляхтича, то стане рівна за статусом чоловікові. Водночас жінка сама могла обрати собі нареченого, але мусила погодити йогокандидатуру з сім’єю. Також жінки могли необмежено купувати, продавати будь-яке майно;могли судитися, виступати в залі судових засідань, маючи необхідні юридичні знання на рівні зчоловіками. Після заміжжя змінювати прізвище на прізвище чоловіка жінка могла забажанням. Нерідко жінки лишали своє дівоче прізвище і підписувались ним у документах. Жінки як вищих станів, так і середніх мали добру освіту, більшість міщанок були писемні, добрезнали релігійні тексти. Часто жінки ставали меценатками, займалися розвитком культури таосвіти. Вони засновували школи, монастирі, займалися книгодрукарством.

Литовсько-польський період

Права жінок у козацький період. У козацький період жінок не допускали на Запорізьку Січ. Також і одружені чоловікижили окремо у «зимівниках», де займалися господарством, а на Січ приходили тільки завійськової потреби. Жінки заможних козаків та полкової старшини на час відсутності чоловіківопікувалися господарством. У разі небезпеки чи нападу сусідніх поміщиків жінка моглаочолити збройний спротив, щоб захистити своє майно. Подекуди є згадки, що жінки вищихстанів могли брати участь у бойових діях на рівні з чоловіками, очолюючи загони. Але більшпоширеною під час бойових дій була роль жінки-лікарки. Жінки всіх станів були захищені законодавством. Якщо жінку поранили чи вбили, то назловмисника чекали вдвічі більші штраф та ув’язнення, ніж за вбивство чи пораненнячоловіка. За зґвалтування винуватця вішали. Придане та спадкова власність жінки були тільки в її розпорядженні. Тобто сім’я чоловікамогла користуватися майном жінки, але продавати чи шкодити права не мали. Батьківськийспадок жінка могла отримати або одразу після одруження, або вже після смерті батька. Посмерті чоловіка жінка самостійно надалі розпоряджалась своїм майном, могла лишати його успадок своїм дітям або рідним, якщо ж дружина помирала раніше за чоловіка, то її майноповертали її сім’ї.

Доба козацтва. Якщо чоловік ставав державним зрадником, його дітей позбавляли батьківського майна. Проте жінка, за умови, що вона не брала участі у змові чоловіка, зберігала за собою всі своїмаєтки та придане. Вдова могла вільно розпоряджатися як своїм майном, так і майномчоловіка, самостійно за бажання могла керувати господарством. Розлучення відбувалися зазгодою обох сторін, передбачалося збереження власного майна за кожним. Причиноюрозлучення могло бути і просте «не зійшлися характерами», і довга відсутність одного зподружжя, і бажання когось піти до монастир я тощо.

Часи після Переяславської ради 1654 р. Після Переяславської ради 1654 року в сімейний устрій Гетьманщини почалипоступово проникати Московські звичаї. Наприклад, жінки почали втрачати право вільновиступати в судах, а свідчення чоловіків стали важливішими за свідчення жінок. Коли у XVIIIстолітті Гетьманщина стала частиною Російської імперії, було остаточно запровадженоцерковну форму шлюбу. Процес розлучення став майже неможливим. У селах громада всечастіше почала вмішуватися у справи подружжя. Майнові права жінки також усе більшеобмежували, уподібнюючи до російських, де придане дружини ставало власністю чоловіка. Ізтого часу в документах почали з’являтися згадки про тиранство чоловіка над дружиною.

Роль жінки в 18 ст.Із XVIII століття бере початок боротьба за гендерну рівність у Російській імперії черезвпливи Французької революції та Просвітництва. Зростає жіноча самосвідомість: жінки стаютьписьменницями, активними діячками суспільного життя.

ХІХ ст. і права жінок. У ХІХ столітті правовий статус української жінки регулювався сімейним законодавством. Російської імперії. Чоловік визнавався головою родини, дружина у правовому сенсі булапідлеглою свого чоловіка. Водночас жінка не втрачала свого права на володіння ірозпоряджання приданим. На Лівобережжі, Півдні, Слобожанщині розподіл батьківськогомайна в сім’ї, включно з дочками дочок, був майже рівномірний, щоправда, розмір спадщинидочок залежав від багатьох причин і в різних місцевостях становив від однієї третини дочотирнадцяти відсотків батьківського майна. Існувало явище материзни. Це була нерухомість,частіше наділ землі, що входила до посагу чи була отримана у спадок від матері. Материзна неналежала до загальносімейного майна, передавалася по жіночій лінії. Попри те, щоздебільшого жінка не була власницею житла і землі, її матеріальна частка в родинному майнімогла бути доволі вагомою: худоба, предмети інтер’єру, прикраси, одяг тощо. Одруження було необхідною передумовою успішності жінки. Лише заміжня жінкаотримувала визнання суспільством своєї соціальної повноцінності. Інакше жінкаперетворювалась на певну маргіналку зі значним майновим та соціальним обмеженням.

ХІХ ст. Стиль взаємин і головування в сім’ї залежали від того, кому належав будинок, демешкало подружжя. Автономність жінок у сфері домашнього господарства, змогарозпоряджатись певними грошовими сумами зумовлювали набуття жінкою статусу партнеркичоловіка в усіх родинних справах. Проте, говорити про цілковиту рівність подружжя все ж недоводиться, адже сфера діяльності та відповідальності чоловіка (рільництво, скотарство,промисли) була пріоритетною. Чоловік формально і фактично діяв як голова сім’ї, власник ірозпорядник основного майна родини.

ХІХ ст. Упродовж ХІХ століття жінки в Російській імперії виборюють право на вищу освіту. Поступово жінки, які володіли майновим цензом могли брати участь у міськомусамоуправлінні.

Жінка в ХІХ ст.

Часи революції 1917р. Під час революції 1917 року жінки отримали виборче право на всіх теренах колишньоїРосійської імперії. Конституція УНР 1918 року надавала жінкам однакові політичні права ізчоловіками. Жінки були у складі Української Центральної ради, займалися освітою такультурою. Такі самі права мали жінки і в Західноукраїнській Народній Республіці. Жінки бралиучасть до виборів у парламент, займали владні та судові посади, були воячками Галицькоїармії, після Злуки УНР та ЗУНР разом із жінками Української Народної Республіки створили в. Кам’янці-Подільському об’єднану українську жіночу організацію та спільно включились уміжнародний жіночий Рух, брали участь у міжнародних з’їздах Міжнародної жіночої ради,Міжнародного суфражистського союзу та Міжнародної жіночої ліги за мир та свободу». Післяприєднання Західної України до Польщі політична діяльність українських парламентаристок у. Другій Речі Посполитій (1922-1935 рр.) зі захисту національних та соціально - політичнихінтересів була досить значною.

Із приходом радянської влади права жінок у повному обсязі були визначеніКонституцією аж 1936 року. У другій половині 1950-х – на початку 1960-х років обмежена лібералізаціясуспільства і «приватизація» особистого життя поступово послабили дію більшовицькогогендерного кодексу й підштовхнули до появи альтернативної інтерпретації жіночності йчоловічності в СРСР. Радянська пропаганда завжди пишалась тим, що жінки вперше в історіїбули залучені до суспільно-політичного і культурного життя країни. Дійсно, до часузавершення радянської історії, жінки становили 51 відсоток всієї робочої сили. Дев’ятьдесятих жінок працездатного віку працювали або вчилися. За своїм освітнім рівнем радянськіжінки практично зрівнялися з чоловіками. Завдяки державній політиці щодо пропорційногопредставництва жінок у владних структурах відсоток жінок-депутатів у місцевих органах владистановив 50%, а у Верховній Раді – більше третини.

Наприкінці 1980-х років кожен другий чоловік з вищою освітою займав якийсьадміністративний пост, а серед жінок таких було тільки 7 %. Така ж ситуація склалась і вполітиці. З проголошення Української Незалежності ситуація із правами жінок поступовозмінюється, але історія нашої країни однозначно демонструє повагу до прав жінки, правлюдини і дає основу прагнути їхнього вдосконалення.

Яким є дотримання прав жінок в Україні сьогодні? Як це впливає на чоловіків?Україна – на 69 місці зі 144 країн у світовому рейтингу з дотримання гендерної рівності. Найкраща ситуація в країні у сфері освіти, найгірша – в політиці. Сучасне становище жінок в. Україні характеризується нерівністю у всіх сферах життя – і насправді йдеться не про вимогижінок, а про права людини. У Верховній Раді наразі близько 12% жінок серед депутатів. Це найбільша цифра за періоднезалежності. У Європейському Союзі цей показник у середньому 23%. Сьогодні в лавах ЗСУ 8% – це жінки-військовослужбовиці. Після того, як відбулася мобілізаціяпереважно чоловіків, а жінки йшли добровольцями, відсоток жінок від загальної кількості арміїзменшився. На березень 2023 року на керівних посадах в армії частка жінок становила 11%. В Україні відчутна дискримінація щодо жінок в оплаті праці. Відповідно до даних Міністерстваекономіки за 2021 рік, жінки отримують на 18% меншу зарплатню, ніж чоловіки при рівнихпосадах та навичках.

Покладання турботи про дітей та домашньої роботи лише на жінок теж є ознакою, якувизначають як дискримінацію щодо прав жінок. Оскільки це неоплачувана праця, яку частодоводиться поєднувати з повною зайнятість на роботі.

Майкл Кіммел, відомий американський соціолог, автор численних робіт присвяченихгендерній рівності, наголошує, що як тільки жінки отримають рівні права із чоловіками,вигоду відчує весь світ. Життя чоловіків також стане кращим, особливо якщо домашняробота буде поділена між чоловіком і жінкою рівномірно.«Коли чоловіки поділяють домашню роботу та виховання, їхні дружини щасливіші. Їхнідружини здоровіші. Їхні дружини рідше відвідують терапевта, рідше потерпають віддепресії, рідше потребують тривалих прийомів ліків, частіше відвідують спортивні зали,повідомляють про вищий рівень задоволеності подружнім життям. Коли чоловікиподіляють домашню роботу та виховання, самі чоловіки здоровіші. Вони менше палять,менше п'ють, рідше приймають психоактивні препарати. Коли чоловіки поділяютьдомашню роботу та виховання, самі чоловіки щасливіші та здоровіші. І хто б цього нехотів?», – наголошує він.

Якщо суспільство дотримується прав жінок на 100%, це призводить до численних вигод длячоловіків та самого суспільства загалом. Ось декілька із них:● Сприяння економічному розвитку: захист прав жінок у сфері праці допомагає ефективновикористовувати людський ресурс, що допомагає економічному зростанню.● Поліпшення родинних стосунків: рівноправ'я вдома сприяє створенню більш здоровихта щасливих сімей. Коли жінки мають право на освіту, самореалізацію та доступ доконтролю народжуваності, це сприяє зміцненню родинних відносин.● Поліпшення громадського управління: рівноправ'я у політиці та управлінні суспільствомробить представництво інтересів різних груп більш об'єктивним. Це допомагаєефективніше вирішувати проблеми й застосовувати різні підходи до прийняття рішень.● Підвищення якості життя: коли жінки мають рівні можливості у всіх сферах життя, цепризводить до покращення загальної якості життя у суспільстві. Рівноправ'я сприяєрозвитку освіти, охорони здоров'я, культури та інших сфер.● Зниження насильства та конфліктів: рівноправ'я зменшує насильство та конфлікти всуспільстві, оскільки створює умови для більшого співрозуміння та співпраці міжрізними групами, зокрема гарантує відсутність толерантності до насилля незалежно відстаті та гендеру. Отже, суспільство, яке дотримується прав жінок, стає більш справедливим, прогресивним тагармонійним. Вигоди від цього відчувають не тільки жінки, але й чоловіки.

«Книга про град жіночий», «Скарб граду жіночого» Христина Пізанська

Зародження фемінізму. Витоки йдуть з США другої половини ХІХ століття, що швидко перейшло і на європейські терена. Мова йде про суфражизм (від фр. suffrage — виборче право), часто можна зустріти як “перша хвиля фемінізму” — рух жінок за право голосу та рівні з чоловіками політичні права.

Чоловіки! Поважайте права жінок, чи то мати, чи сестра, чи дружина, чи однокласниця……