Гра «Упізнай героя» 1. «Противнюча й плямиста, як географічна карта»2. « Мисливець завзятий, коли стріляє, ліве око онучею зав’язує»3. «На голові був крислатий дамський капелюшок»4. «Завзятий рибалка,що жив одинаком»5. «Доводилось однією рукою піддержувати штани»6. «він не міг допустити, щоб кавун упав на землю й розбився»7. «Опозогив! …Загаза чогтова!»
«Друзі - це ті люди, без яких багато в твоєму житті було б не так.»«Умій цінувати того, хто без тебе не може, і не женись за тим, хто щасливий і без тебе.» «Друг - дорогоцінний камінь, який дуже важко знайти і дуже легко втратити.»Ще багато приказок є про дружбу та про друзів. І ми сьогодні на уроці поговоримо про веселих друзів, які весь час вигадують різні авантюри й потрапляють у пригоди, охарактеризуємо героїв твору, розкриємо риси їх вдачі.
Робота з текстом. Коли ми знайомимося з головними героями твору?Чим пояснити благородність ідеї проведення хлопцями метро під свинарником?Чому хлопці вирішили стати тореадорами? Чим закінчилася ця історія?Як поставилися хлопці до злочинця,який кинув щеня до колодязя?Чому Павлуша спочатку дружив з Антончиком, а Яву недолюблював?Чи зрозумів Павло, чим вимірюється справжня дружба?
цитатна характеристика Яви та Павлуші“Мабуть, вам дивно, що то за ім’я таке — Ява? То він сам себе так назвав, коли йому лише років півтора було. Чи то воно, пискля мале, хотіло сказати: “Я — Ваня”, а вийшло “Ява”, чи то “Іван” у нього так прозвучало (бо насправді його Іваном звати), але причепилось оте “Ява” до нього, як реп’ях до собачого хвоста. Навіть міліціонер товариш Валігура, що живе у нашому селі, так його зве.”“Павлуша ж змалечку мріє стати льотчиком, ми тих зміїв з ним попоробили — ого-го. І потім Павлуша його розмалював фарбами. Всю душу льотчика і художника вклав він у того змія” Дід Салимон про Павлушу та Яву казав: “Ондо, каже, Ява і Павлуша пішли. От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні”. Бажання прославитись: “слава… гриміла на всю Васюківку, як радіо на Перше травня”. Сварки із друзями: “Ми не раз, бувало, сварилися з Павлушею, але через день, найбільше два хтось із нас перший заговорював, і сварка вмить забувалася”.
Хлопчики – ваші однолітки. Вони здатні на вигадки, бешкетують, завдають клопотів оточуючим. Але ми розуміємо, що все це вони роблять не зо зла, це – так би мовити, плоди їхньої бурхливої фантазії. Вони мріють, пізнають життя, і ми, читаючи твір, не засуджуємо їх, а сміємося і захоплюємося їхніми пригодами, бо у пригодах, у різноманітних приємних і неприємних ситуаціях гартується воля, характер людини і справжня дружба.