Усна народна творчість

Календарно-обрядові пісні зимового циклу. Мета дослідження - опрацювати літературу з теми роботи, дослідити особливості колядок і щедрівок, простежити загальну динаміку та основні тенденції розвитку колядок і щедрівок. Зимовий цикл українського фольклору найповніше представлений і найбільш вживаний у сучасності. Розпочиналося виконання зимового циклу пісень із зимового рівнодення (кінець грудня) і закінчувалося з появою перших ознак наближення весни (кінець лютого) проводами зими - святом Мясниці.

Колядки - це обрядові пісні, які виконуються в усіх регіонах України напередодні Різдва. Кожен регіон накладає свій відбиток, але в цьому і багатство народної традиції, що в кожному селі можна записати щось цікаве, нове й особливе. Колядки з'явилися ще у календарі за язичницькі часи і пов'язані з днем зимового сонцестояння, яке називали святом Коляди, або Коротуна, перемоги світла і життя над зимовим мороком і змертвінням у природі, пов’язані з давнім арійським культом Сонця. Досі подекуди збереглася традиція колядувати в цей день, а самі свята називаються «колядки». КОЛЯДКИ

Ім'я Коляди і по сей день постійно звучить у колядках, які містять старовинні магічні закляття: побажання благополуччя дому і сім'ї, вимога подарунків від господарів - інакше скупим предрікалося розорення. Іноді самі подарунки: печиво, коровай - називали Колядою. Супроводжувалося все це ряженням у коня, козу, корову, ведмедя і інших тварин, які втілювали родючість.

Колядники ходили від хати до хати. Заходили у двір, співали величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називати колядами або колядками. Згодом, із запровадженням на Русі християнської релігії як державної обряд колядування був пристосований до святкування Різдва Христового.

Колядувати ходять і великі, і малі, тому їхні гурти можна поділити на три види:- гурт малих колядників;- пастирі;- церковна коляда.

Перші формуються, переважно, школярами 1-4 класів. Діти, часто без допомоги дорослих, готуються до колядування. Передусім, майструють шестикутну зірку, яку потім обклеюють всілякими прикрасами. Зірка, що крутиться – невід’ємний атрибут. Коли він готовий, діти збираються вдома в одного з членів гурту і проводять репетицію різдвяних пісень, яких вони навчені ще з раннього дитинства.    Пастирі – колядники віком від 12 до 17 років. Такий гурт складається з п’яти чоловік, кожен з яких має свою роль. Вони демонструють своєрідну театралізовану дію, дійовими особами якої є три пастирі, дід та чорт.

Гурт церковних колядників – це люди, яких місцева церковна громада уповноважила нести добру новину про Різдво Христове. Члени гурту, переважно, дорослі, які співають під супровід баяну.

Згодом, із появою християнської релігії обряд колядування був приурочений до Різдва Христового.

Народні співаються лише під час колядних обходів, під хатою і в хаті, а церковно-релігійні стали також часткою різдвяних церковних відправ і богослужінь. Народні і церковні колядки чітко розділялися в народі:перші називалися "старосвітськими","сусідськими", "ґаздівськими", "людськими", "притчами", другі – "церковними", "христосанками". Така понятійна диференціація колядок і нині ще подекуди зустрічається в народній традиції. Відмінність між давніми народними і церковно-релігійними колядками

Дідух, встановлений на покуті, символізує предків-покровителів роду — «дідів». За повір'ям, вони відвідують живих членів родини від 24 грудня до 1 січня щовечора і в цей час не можна виконувати іншої роботи, крім догляду за худобою. Гуцули вважали присутність духів такою близькою, що навіть обдмухували лавки, перед тим, як сісти, щоб не зайняти місце, де сидить чиясь душа. Склад куті повинен був засвідчити багатство господарства та слугувати жертвою богові Велесу, щоб той дав наступного року щедрий врожай. Різні місцевості мали свій традиційний порядок подачі страв. Страви мають свій символізм кожна, наприклад, мед — життя, мак — сон-смерть. СВЯТИЙ ВЕЧІР

У колядках, за традицією,вшановували всіх членів родини:- господаря,- господиню,- хлопця,- дівчину.

Традиційні структурні елементи: заспів (основна частина колядки),приспів (рефрен),поколядь (або поспів),десятискладова і восьмискладова (в щедрівках) метрична будова вірша. Поколяді – це своєрідне резюме змісту колядки з обов'язковим побажанням: А за сим словом бувай же здоров,Бувай же здоров, пан-господарю... Дай же ти, Боже, в полі урожай. В полі урожай – а гумно звожай. А в гумні хлібно, в оборі – вбійно,В дому весільно, на славу втішно. Структура колядок

Основні групи народних колядок за їх хронологічними ознаками. Перша - найстаріші колядки. В колядках яскраво виражене обожествлення небесних світил, сил природи, наголошується залежність добробуту людини від цих сил, тісного органічного співжиття природою, чітко проступає ритуально-магічна спрямованість колядних обрядів і колядкового співу.

Друга група – пізніша верства колядок, в яких відлунює епоха Давньої Русі з дружинно-князівським побутом, з походами "хлопців-молодців" на Чорномор'я, "У край Дуная", до Царгорода, з облогами міст, полюванням на "грубого звір'є", "чорного тур'є", "сиве оленє" тощо. Значне місце займають у них мотиви і образи, властиві для героїчного епосу.

Третю часову групу складають колядки, в яких певною мірою позначилися історичні події і суспільні відносини періоду боротьби українського народу проти татаро-турецьких нападів і польсько-шляхетського поневолення. В них досить часто зустрічаються згадки про "козаків-молодців", "панів-гетьманів", захист рідної землі, визволення міста від облоги "турків-ворогів", звільнення бранців, похід "у невір-землю, у Туреччину" і т. п. Ці колядки нерідко перекликаються з народними історичними піснями і думами.

Четверта група – колядки новішої епохи, вони майже зовсім позбавлені властивого цьому жанрові пафосу ідеалізації, за змістом та емоціональною тональністю наближаються до соціально-побутових пісень. Наприклад, у одному з новіших варіантів поширеної колядки "Ой в чистім полі близько дороги", подібно відомій народній пісні "Нема в світі правди", звучать нарікання на несправедливість існуючого суспільного ладу.

До зимового циклу також входять так звані щедрівки, структурно подібні до колядок, які співають на Щедрий вечір. Через тиждень після Коляди 31 грудня (13 січня) відзначали Щедрий вечір (день християнської святої преподобної Меланії). Цей день ще називали Меланки. За традицією, святкування супроводжувалося обходом хат із побажанням людям щастя, здоров'я і добробуту в Новому Році. Щедрували теж театралізованими групами: «Меланка» і «Василь»та «Ряжені». ЩЕДРІВКИ

Щедрівки — величальні українські народні обрядові пісні, які виконуються під Новийрік і під Йордан у Щедрий Вечір. Відповідно до різдвяно - новорічних звичаїв, щедрівки, як і колядки, величають господаря та членів його родини.

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Колядки. Щедрівки. В Різдвяні свята (виконавцями їх є хлопці чи молоді і старші чоловіки). Головна мета колядки не тільки прославити господаря і його сім'ю, але і розвеселити їх, створити веселий настрій. Приуроченість і час виконання:на Щедрий вечір під Новий рік, або, як на західноукраїнських землях, – напередодні Водохреща. Традиційно їх виконували дівчата і жінки. Типовими колядними заспівами служать, наприклад, слова "Чи дома, дома, пан-господарю?", "Гордий і пишний пан-господарю", "Чи спиш, чи чуєш,пан-господарю"Неодмінним приспівом є: «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на весь вечір»Виробився особливий поетичний ритм — 10-складовий вірш з цезурою посередині (5+5)Переважає 8-складовий розмір вірша (4+4) з рефреном або без нього. Урочистий, величальний настрійакцентований ритм, використання строфи з приспівом або без нього, речитативна мелодика і спокійний темп. урочистий настрій. Помірний ритм, варіаційна форма з приспівом, співучість. ВІДМІННОСТІ МІЖ КОЛЯДКАМИ І ЩЕДРІВКАМИ

Перші відомі записи українських народних колядок і щедрівок походять з другого десятиліття XIX ст. і належать визначному слов'янському народознавцеві 3. Долензі Ходаковському. Шість народних колядок з'явилося в збірнику М. Максимовича "Малороссийские песни", виданому в 1827 р. З початку 30-х років XIX ст. діячі "Руської трійці“ – М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький та їх товариші займалися цілеспрямованим і системним збиранням творів цього жанру у різних місцевостях Галичини. Згодом зібрання українських колядокпоповнилося записами П. Чубинського, М. Лисенка, І. Франка, В. Гнатюка, Б. Грінченка, А. Малинки, Ф. Колесси та ін., а також збірками нашого часу.ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ КОЛЯДОК І ЩЕДРІВОК

Вертепний ляльковий театр мав форму двоповерхового дерев'яного будинку. На другому поверсі показували різдвяну драму; на першому — механічно прив'язану до неї сатирично-побутову інтермедію. Перша, різдвяна, частина вертепу, яку називали «свята», мала більш-менш стабільну композицію, натомість друга змінювалася в залежності від місцевих умов, здібності й дотепності вертепника. ВЕРТЕП

Колядки, що співали на Полтавщині: Поздоровлення господарю. Бігла теличка. Ой дивнеє народження. Шо в дядька,дядька ( колядка дражнилка)Та шо божоє народження. А що з вечіра. Маленькая дівочка. Коляд коляд-колядин. Бігла теличка 2 Діва сьогодніОй на горі на кутіїПо всьому світу стала новина. Щедрівки, які виконувалися на Полтавщині:1. Шо в поля ,поля2. Що й у пана Йвана3. Ой у Расалимі рано задзвонили. Ой у Русалимі рано задзвонили,Щедрий вечір, добрий вечір,Добрим людям на здоро(в'я)!Що Діва Марія сина спородила,Щедрий вечір, добрий вечір,Добрим людям на здоро(в'я)!Сина спородила та й не й охрестила,Щедрий вечір, добрий вечір,Добрим людям на здоро(в'я)!Дала йому ім'я - пресвяте Василя,Щедрий вечір, добрий вечір,Добрим людям на здоро(в'я)!