Найбільше, що травмує дітей – невпевненість батьків. Діти хочуть бачити своїх батьків упевненими людьми."В нашій країні біда. Дорослі вирішують, що робити. Ти в безпеці. Зараз важливо всім відпочити, щоб була сила допомагати в разі потреби", – ось що сказала своїй дочці дитячий та сімейний психолог, Світлана Ройз.
«Перше, що треба визнати батькам, вчителям чи вихователям дітей, які живуть поруч з війною, це право дітей на тривогу. Не варто думати, що маленькі діти не розуміють і не усвідомлюють реальності. Адже вони слухають розмови дорослих, вловлюють їхню нервовість, чують новини по ТБ, і шкірою відчувають небезпеку». Італійська письменниця й психоаналітик єврейського походження Мазаль Пас Багдаді.
2. Покладайтеся на свій авторитет перед дитиною. Важливо, щоб меседж був однаковий і в мами, і в тата,і в решти рідних – необхідно дитині говорити одне і те ж. Якщо мама впевнена, що “війна буде, нас усіх уб’ють”, а тато стверджує, що “не буде й у нас все чудово”, дитина буде хвилюватися ще більше.
При створенні презентації були використані матеріали:1. Поради психолога: « Як говорити з дітьми про війну, теракт чи військовий стан» Ніна Петриківська., інформаційний портал «Нашого цвіту по всьому світу», 2018 р.2. «Як говорити з дітьми про війну: поради психологині» Владислава Діденко, Випускова редакторка #Букв, 2022р.3. «Транслювати впевненість» Вадим Колесников, психолог, 2015р.4. «Як говорити з дітьми про війну» Джерело: dw.de.5. «Агресія і війна. Як говорити з дітьми на складні теми?» Світлана Ройз,2018р.