Презентація "Яки слід повинна залишити людина на землі"

Пам’ятайте, милі діти, І хлоп’ята, і дівчата! Щоб успіхи чудові мати, Треба гарно всім читати!

На цьому уроці ми продовжимо працювати над творами В. Сухомлинського, вчитися висловлювати власні думки, спостерігати за поведінкою героїв, виділяти головне з прочитаного.

А щоб досягти мети, ви повинні: - гарно читати; - активно і правильно відповідати на запитання; - вміти пояснити значення слів, що зустрічаються у творі; - добре працювати на уроці.

Читання анаграм. Тящасщастя. Гавапоповага. Рістьщищирість. Повільвіадністьвідповідальність. Ністьчуйчуйність

Вправа на розширення поля читання : до кір жи ти ста рий хло пчик май стер зни зують осто ронь най нижчий зга далась випе стував До яких частин мови належать названі слова?

Щоб зрости людиною доброю, чуйною, уважною, необхідно змалку плекати в собі насіння доброти, вчитися творити добро. Подивіться до чарівного люстерка. Кого ви там побачили?

Так, ви побачили себе. Людина – найцінніший скарб. Кожен із вас – особистість. Для чого народжується людина? Людина народжується, щоб бути доброю (рука до серця), розумною (до голови), сильною (руки вгору) і талановитою.

Твори добро. Ти добро лиш твори повсюди. Хай тепло твої повнять груди: Ти посій і доглянь пшеницю,Ти вкопай і почисть криницю. Волю дай, нагодуй пташину,Приласкай і навчи дитину. Бо людина у цьому світіЛиш добро повинна творити!

«ЯКИЙ СЛІД ПОВИННА ЗАЛИШИТИ ЛЮДИНА НА ЗЕМЛІ?»

Старий майстер поставив кам’яний дім. Став збоку й милується ним. “Завтра в ньому поселяться люди”, — з гордістю думав майстер. А тут біля дому гуляв хлопчик. Він скочив на сходинку й залишив слід своєї маленької ніжки на ще не затверділому цементі.

— Навіщо ти псуєш мою роботу? — каже з докором майстер. Хлопчик глянув на відбиток ноги, засміявся і втік. Минуло багато літ. Хлопчик став дорослий. Життя його склалося так, що він часто переїжджав з міста до міста, ніде довго не затримувався, ні до чого не прив’язувався — ні руками, ні душею.

Наспіла старість. Згадав старий чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілось йому побувати в рідному селі. Приїхав старий чоловік на свою батьківщину. Зустрічається з людьми, називає своє прізвище, та всі знизують плечима, ніхто не пам’ятає такої людини.

— Що ж ти залишив після себе? — питає старого чоловіка один дідусь. — Чи є в тебе син або дочка?— Немає у мені ні сина, ні дочки, — відповідає старий чоловік.— Може, ти посадив дуба?— Ні, не посадив я дуба...

— Може, ти виплекав поле?— Ні, не виплекав я поля...— Ну, то, виходить, ти пісню склав?— Ні, і пісні я не склав.— То хто ж ти такий? Що ж ти робив цілісіньке життя? — з подивом запитав дідусь.

Нічого не міг відповісти старий чоловік. Згадалась йому та мить, коли він залишив слід на сходинці. Пішов до того дому Стоїть будинок, наче вчора його поставили, а на нижній сходинці — закам’янілий відбиток його маленької ніжки.

“От і все, що залишиться після мене на землі, — з гіркотою думає старий чоловік. — Але ж цього мало, дуже мало... Не так треба було жити!..”

- Чому майстер із докором звернувся до хлопчика?- Як склалося життя хлопчика через багато років?- Про що запитав чоловіка дідусь?- Що згадав старий уже Чоловік на старості років?

Ми сьогодні разомпобудуєм дім,хай цвітуть у ньомуквіти чарівні. Квіти ці любові,добра й чистотипоселімо у кожномусерці назавжди.

Дійсно, тільки праця залишає слід на землі. Людське серце має бути відкритим для добра, людяності, праці. Ось і закінчився наш урок, але не закінчилася дорога добра. Вам ще, діти, жити і йти цією дорогою все своє життя. Хочеться, щоб на цій дорозі ви не згубили людяності, чесності, чуйності.

СТЕЖИНА ДОБРА