Презентація: "Японія у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст"

ЯПОНІЯ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX – НА ПОЧАТКУ XX СТ.

План уроку«Відкриття» Японії. До середи­ни ХІХ ст. Реформи Мейдзі. Економічне зростання країни. Початок японської територіальної експансії.

«Відкриття» Японії. До середи­ни ХІХ ст. Японія була «закритою» державою, ізольованою від усього світу. Іноземцям заборонялося відвідувати країну, а японцям – залишати острови під страхом смертної кари. Для свого часу японці були досить освіченими людьми, а рівень грамотності у країні сягав 40 %. Формально влада в Японії належала імператору, проте реально правив сьогун з роду Токугава. Бідна на сировину, з порівняно нечисленним населенням, Японія не була «ласим шматком» для європейців. Колоніальні шляхи проходили повз неї. Бідна на сировину, з порівняно нечисленним населенням, Японія не була «ласим шматком» для європейців. Колоніальні шляхи проходили повз неї.

Головну роль у «відкритті» країни відіграли Сполучені Штати. У 1853 р. комодор (військове звання вищого офіцерського складу) М. К. Перрі передав японському урядові листа від президента США з вимогою відкрити країну для американської торгівлі. Погроза війною змусила сьогунат підписати договір, за яким Японія відкривала для американців порти Сімода та Хокадате й дозволяла заснувати американське консульство. Незабаром аналогічні договори підписали з Великою Британією, Францією та. Голландією. Японська гравюра зі зображенням М. К. Перрі, 1853 р.

У наступні роки тиск великих держав на Японіюпосилився, що призвело до падіння престижу сьогунату та наростання масового невдоволення у країні. Цим скористалися найрозвинутіші південно-західні князівства, які заявили про необхідність повернення до влади імператора. У 1867 р. на імператорський престол вступив п’ятнадцятирічний Муцухіто, від імені якого фактично й діяли опозиційні князівства. Спроби сьогуна утриматися при владі за допомогою зброї успіху не мали. Боротьба тривала ще декілька місяців, після чого Кейкі, останній з роду Токугава, добровільно склав повноваження і передав їх імператору.

2. Реформи Мейдзі.Імператор Муцухіто Час перебування при владі імператора Муцухіто (1867–1912) було названо Мейдзі – добою освіченого правління. Під гаслом «Шанування імператора» навколо нього згуртувалася вся країна. Починаючи з 60-х років ХІХ ст., в Японії здійснювалася низка реформ, що сприяла прискореній модернізації країни.

2. Реформи Мейдзі.Імператор Муцухіто. Реформа адміністративно-територіального устрою. Скасування поділу на князівства, започаткування поділу на префектури. Військова реформа. Запровадження загальної військової повинності. Колишнім самураям надавалася можливість ставати чиновниками, лікарями, служити офіцерами в армії, а ті, хто не знайшов собі заняття, отримував державну допомогу. Ухвалення закону про скасування станових привілеїв, проголошення рівності всіх громадян перед законом. Грошова реформа. Уведення єдиної грошової одиниці – єни.

2. Реформи Мейдзі.Імператор Муцухіто. Реформа освіти. Упровадження обов’язкового початкового навчання, сприянняутворенню середніх і вищих навчальних закладів. Уряд активно заохочував відправку японців за кордон для здобуття та продовження освіти. Аграрна реформа. Скасування власності князів і феодалів на землю, надання офіційного дозволу на купівлю­продаж землі. Власність на землю було визнано за тими, хто фактично нею розпоряджався. Судова реформа. Створення судів європейського типу

У 1889 р. в Японії ухвалили конституцію, що запроваджувала у країні двопалатний парламент. За прусським зразком верхню палату (перів) імператор призначав з представників вищого дворянства або з найбагатших платників податків. Нижню палату представників обирали виборці – чоловіки з 25-річного віку на основі високого майнового цензу. Згідно з конституцією імператора було наділено величезною владою, а уряд країни відповідав лише перед ним. Велику роль в управлінні державою відігравала також таємна рада – дорадчий орган, що діяв при імператорові. Конституція 1889 р.

Конституція Японії 11 лютого 1889 р. Японія управляється постійною на вічні часи імператорською династією. Особа імператора священна й недоторканна. Імператор – голова держави, він володіє верховною владою і здійснює її відповідно до статей цієї конституції. Імператор здійснює законодавчу владу у згоді з імперським парламентом… Імператор встановлює організацію різних галузей державного управління, призначає і звільняє всіх цивільних і військових посадових осіб і визначає їхнє жалування, якщо в цій конституції або в інших законах не передбачено особливих винятків. Дайте відповідь на запитання Чому Японія взяла за зразок саме конституцію Пруссії? Що схожого було в цих двох країнах? Конституція Японії була однією з найконсервативніших у світі, проте вона знаменувала поступове перетворення держави з феодальної на буржуазну монархію.

3. Економічне зростання країни. В Японії ліквідували внутрішні мита, проголосили свободу торгівлі та запровадили єдину грошову одиниця – єну. До того ж скасували власність феодалів на землю та офіційно дозволили її купівлю–продаж. Було узаконено права «нових» поміщиків і заможних селян, сприяло ринковій еволюції сільського господарства. Утім поміщицьке землеволодіння зберегли, а третину земель, які раніше належали сільським громадам, під час цієї реформи привласнила держава. Реформи значно прискорили економічний розвиток країни, сприяли її швидкій індустріалізації. Чимало нових заводів і фабрик заснували дзайбацу – багаті купецькі родини, які виникли ще у феодальну епоху та мали тісні зв’язки з владою.

3. Економічне зростання країни. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. на базі власності дзайбацу: сімей Міцуї, Міцубісі, Фурукава і Ясуда – в Японії виникають могутні монополістичні об’єднання – концерни. Конкурентоспроможність японських товарів на світовому ринку в цей час забезпечувалась їхньою низькою собівартістю за рахунок використання дешевої робочої сили й нещадної експлуатації робітників. Реформи Мейдзі і швидке економічне зростання перетворили Японію на провідну державу Азії. Також змінилося її міжнародне становище. Японія поступово позбулася залежності від європейських країн, уникла долі напівколонії, а наприкінці ХІХ ст. сама стала на шлях колоніальних загарбань.

4. Початок японської територіальної експансії Першими жертвами японської агресії стали Китай і Корея. Війна 1894–1895 рр. завершилася поразкою Китаю. За мирним договором Японії було передано півострів Ляодун у Маньчжурії, острів Тайвань та острови Пенхуледао. Проте невдовзі, стривожені посиленням Японії великі держави змусили японців відмовитися від Ляодуну, який Китай відразу передав у довгострокову оренду Росії. Унаслідок цих подій різко загострилися російсько-японські протиріччя. Це й призвело до війни 1904–1905 рр., у якій Японія здобула перемогу, спираючись на фінансову й військово-технічну допомогу Англії. Укладена ще в 1902 р. англо-японська угода була спрямована не лише проти Росії, а в перспективі й проти США. У 1907 р. за посередництва Англії вона змусила Росію визнати сферою свого впливу Південну Маньчжурію і Корею. Невдовзі Японія загарбала Корею і перетворила її на свою колонію.

Домашнє завдання. Вивчити параграф 21. Переглянути відео-матеріали. Опрацювати матеріал презентації. Зробити конспект. Вивчити виділені дати та терміни. Завдання 3,4 на с. 180.

Дякую за увагу!