ЯПОНІЯ ТА КИТАЙ наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття

ЯПОНІЯ ТА КИТАЙ наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. Всесвітня історія, 9 клас

Японія у другій половині ХІХ – на початку XX століття

Сьогунат - форма правління, за якої влада належить великим феодалам-полководцям, а імператор був позбавлений реальної влади;Самураї – світська знать Японії (військовий стан дрібних дворян);Доба Мейдзі («Освічене правління») –реставрація монархії, повалення влади сьогуна та правління Муцухіто. Експансія - (лат., розширення) загарбання державами та монополістичними об'єднаннями чужих територій, ринків, джерел сировини; економічне і політичне поневолення інших країн.

Особливості розвитку Японії до середини ХІХ століття. Сьогун. КнязіСамураїІмператор (Мікадо, релігійна влада)

На початку XVII ст. владу в Японії захопив сьогун Токугава Іеясу. У середині XVII ст. сьогун Токугава Іеміцу прийняв рішення про “закриття країни”.

Кінець 60-х років XIXст. ознаменувалися подіями, які прийнято називати ”Мейдзі Імі“ або ”Революція Мейдзі“. Вона зв’язана з реставрацією влади імператора і поваленням влади сьогуна. В 1867 році сьогун відмовився від влади на користь 14-річного імператора Муцухіто. Революція Мейдзі Імператор Мейдзі залишає Кіото і переїзджає в Токіо.

РЕФОРМИ МЕЙДЗІ Аграрна реформа 1872-1873рр. Встановила приватну власність на землю і дозвіл на продажу та купівлю землі, введено єдиний поземельний податок замість натурального.2. Фінансова реформа (1868р). Уведено єдину грошову одиницю – йєну.3. Військова реформа 1872 р. Уводила в Японії загальну військову повинність. Самураї втратили привілеї бути замкнутою військовою кастою. Нова армія створювалася за європейським зразком і набула високої боєздатності.4. Адміністративна реформа 1870 – 1872 рр. Скасовується влада князів та сьогунів, вводиться новий адміністративний поділ на губернії та префектури.5. Освітня реформа (1872 р). Уведено обов'язкову початкову освіту та освіту для жінок.

Значення реформ та політичне життя в Японії 1. Реформи 70-80-х pp. вирвали Японію з міжнародної ізоляції, долучили до світового господарства, сприяли формуванню індустріального суспільства і політичному розвиткові.2. Було проголошено Конституцію Японії у 1889 р., яку створили за зразком прусської. Встановлено верховну владу імператора, обмежену дією двопалатного парламенту.3. Конституція 1889 р. офіційно проголосила демократичні свободи і громадянські права, рівність усіх громадян країни. 4. У 80-х pp. виникли політичні партії (ліберальна партія та партія реформ). 5. Наприкінці XIX ст. в Японії виникли профспілки. У 1896 р. стався перший робітничий страйк.

Японсько - китайська війна 1894 - 1895 pp. Першим об'єктом експансії Японії на материку стала Корея, яка знаходилась у васальній залежності від Китаю. Конфлікт на Корейському півострові вилився в японсько-китайську війну 1894-1895 pp., яка закінчилася поразкою Китаю і підписанням мирного договору. Китай визнав незалежність Кореї, передав Японії Тайвань і Пескадорські острови, відкрив для Японії торговельні порти, надав право будівництва підприємств і зобов'язався виплатити величезну контрибуцію. 2. Англо - японський союз 1902 р. Війна Японії проти Китаю загострила японо-російські протиріччя на Корейському півострові та в Південній Маньчжурії. Росія за угодою з Китаєм почала будівництво Китайсько-Східної залізниці (КСЗ) та орендувала Порт-Артур. Назрівав збройний конфлікт. Щоб заручитися підтримкою великих держав, Японія 1902 р. уклала англо-японський договір, спрямований не тільки проти Росії, а й проти США. Отож, на Далекому Сході зав'язувався складний вузол протиріч.3. Російсько-японська війна 1904 - 1905 pp. Російський флот методично знищувався японською артилерією в Порт-Артурі. 1-ша і 2-га японські армії розчленували російську армію і завдали їй поразок під Ляояном (серпень J 904 p.) і Мукденом (березень 1905 p.). 3-тя армія оточила Порт-Артур, який після 11 місяців оборони капітулював. Загибель 2-ї Тихоокеанської ескадри 28 травня 1905 р. в Цусімській протоці трагічно завершила війну. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА В ЯПОНІЇ

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ЯПОНІЇ1894 – 1895рр. - японо – китайська війна за панування в Кореї. Загострення російсько – японських відносин на Далекому Сході.1902р. – укладення англо – японського договору.1904 – 1905рр. – російсько – японська війна.1910р. – оголошення Кореї колонією Японії.

Сцена японо-китайської війни. Вручення японському імператору англійського ордену підв’язок. Атака японської піхоти на Порт-Артур

КИТАЙ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯКитай був найбільшою державою в Азії — багатонаціональною імперією. На чолі «Піднебесної імперії» стояв богдихан — імператор династії Цін, влада якого була необмеженою. Усю територію, яку завоювали маньчжури, називали імперією Цін.

Опіумні війни. З найдавніших часів у Китаї існував звичай куріння опіуму. Британська Ост-Індська компанія істотно розширила площу плантацій снодійного маку й розгорнула масове виробництво опіуму, який продавали дешево, а подеколи й роздавали задарма місцевому населенню. «Опіумні» війни — війни Великої Британії та Французької імперії проти Китаю з метою розширення свого впливу в країніІ. 1840 – 1842 рр.ІІ. 1856 – 1860 рр.

Від 40-х рр. XIX ст. поши­рюється хвиля селянських повстань. Між першою й другою «опіумними» війнами в Китаї розгорнувся рух проти куріння опіуму, який очолили китайські християни — ТАЙПІНИ. СЕЛЯНСЬКІ ПОВСТАННЯТайпіни — повстанці, учасники селянської антифеодальної війни в Китаї (1850-1864) проти панування маньчжурської династії Цін. Опір тайпінів було зламано після захоплення Нанкіна в 1864 р. Тайпінське повстання ще більше ослабило Китай.

Повстання іхетуанів1898-1900 рр. спалахнув рух іхетуанів (товариство «Іхетуань» - в перекладі означає «Кулак в ім’я справедливості й згоди»), які створювали «Загони справедливості та миру». Оскільки у систему тренувань іхетуанів входили китайська гімнастика і кулачний бій, пізніше в європейській пресі цей рух дістав назву «боксери». Рух був спрямований на боротьбу з іноземним пануванням. Після придушення повстання Китай був змушений підписати нові нерівноправні угоди. Повстання іхетуанів стало останньою спробою зберегти в Китаї тра­диційні порядки.

У 60-70-х рр. ХІХ ст. Цінська імперія переживає найглибшу кризу за всю історію свого існування. Її називали «ХВОРОЮ ЛЮДИНОЮ АЗІЇ». Вихід із цього становища Ціни спробували знайти у «ПОЛІТИЦІ САМОПОСИЛЕННЯ», метою якої проголошувалося «досягнення багатств» шляхом засвоєння «варварських справ» та «заморських здобутків». Імператор Гуансюй

Сунь Ятсен. Сінхайська революція. Підтримка імператрицею Ци Сі іноземної інтервенції та придушення іхетуанів спричинили революційний антицінський рух. Його лідером був СУНЬ ЯТСЕН (1866-1925)Улітку 1905 р. розрізнені революційні групи з’єдналися в «Об’єднаний союз», основу програми організації становили розроблені Сунь Ятсен.«Три народних принципи» Сунь Ятсена: націоналізм;народовладдя;народне благоденство.

10 жовтня 1911 р. проти уряду повстав гарнізон в Ухані, підтриманий робітниками і студентами. Цей день вважається днем початку революції. Наступного дня владу Цінів було повалено у містах Ханькоу і Ханьяні. До початку грудня вже 15 провінцій Китаю з 18 відмовилися підкорятися цінському уряду. У грудні 1911 р. представники революційних провінцій зібралися в Нанкіні на конференцію, яка оголосила себе Національними зборами Китаю. 29 грудня 1911 р. Китай проголошено республікою. 12 лютого 1912 р. від імені малолітнього імператора Пу І було оголошено про зречення Цінської династії 15 лютого 1912 р. Національні збори обрали Юань Шікая тимчасовим президентом Китайської республіки, який відразу взяв курс на встановлення одноосібної влади та воєнної диктатури.

Домашнє завдання. Опрацювати § 23 - 24. Виписати основні дати і терміни.