Презентація "Ясунарі Кавабата"

Ясунарі Кавабата(1899-1972)

Народження. Кавабата народився в місті Осака 11 червня 1899 і став сиротою у віці двох років. Після смерті батьків він жив у дідуся й бабусі. Його старшу сестру забрала до себе тітка, тому він зустрівся з нею тільки раз в житті у віці 10 років. Бабуся Кавабати померла, коли йому було 7, а дід — коли йому виповнилося 15.

Навчання. Закінчивши школу в березні 1917 року, він поїхав до Токіо, сподіваючись вступити в Дай-ічі Кото-ґакко, школу при Токійському імперському університеті . В тому ж році він склав вступні іспити в університет і став навчатися на гуманітарному факультеті за основною спеціальністю «англійська мова». Навчання в університеті Кавабата закінчив у 1924 році, й до того часу вже потрапив у поле зору Кана Кікучі та інших відомих письменників та редакторів завдяки своїй співпраці в літературному журналі Кікучі «Бунґей Сіндзю».

Одруження. У 1931 р. Кавабата одружується на Хідеко і поселяється з дружиною в древній самурайської столиці Японії, в м. Камакура, на північ від Токіо, де у них народжується дочка. У 1960 р. за підтримки держдепартаменту США Кавабата здійснює турне по декількох американських університетах, де веде семінари по японській літературі. Кавабата з дружиною (зліва ) і сестрою

Творчість Ще в університеті Кавабата відновив видання університетського літературного журналу Сін-січо («Нові хвиля думок»), який до того впродовж чотирьох років вже не працював. У цьому журналі Кавабата опублікував своє перше оповідання («Сцена з сеансу»). Навчаючись спочатку на факультеті англійської літератури, він згодом перейшов на японську. Його дипломна робота називалася «Коротка історія японського роману».

У жовтні 1924 року Кавабата з кількома друзями заснували новий літературний журнал «Бунґей дзідай» («Мистецька епоха»). Цей журнал був реакцією молоді на стару школу японської літератури, особливо на рух, який заснований під впливом натуралізму. Водночас журнал став у опозицію до робітничого або пролетарського руху в літературі — соціалістичної/комуністичної школи. Молоді письменники притримували ідеї мистецтва для мистецтва і перебували під впливом європейських течій кубізму, експресіонізму, дадаїзму та інших моденістських стилів. Кавабата та Йокоміцу Річі називали свій стиль «сінканкакуха» — стиль нових вражень.

Визнання почало приходити до Кавабати незабаром після закінчення університету й публікації низки оповідань. Після виходу в світ «Танцівниці з Ідзу» в 1926 році, Кавабата здобув популярність. В повісті розповідається про меланхолійного студента, який, подорожуючи пішки на півострові Ідзу, зустрів юну танцівницю й повернувся до Токіо в набагато кращому гуморі. Повість, присвячена зародженню статевого потягу й молодого кохання, стала знаменитою тому, що письменник викориристав мазки смутку і навіть гіркоти як противагу тому, що могло бути аж надто солодким. Більшість із пізніших творів Кавабати зверталися до подібних тем.

В 20-х роках Кавабата жив у плебейському районі Токіо Асакуса. Протягом цього періоду він експериментував із різними стилями письма. В романі «Асакуса куренайдан» (Червона банда Асакуси), який виходив окремими випусками в 1929–1930 роках, письменник звертається до життя напівсвіту куртизанок та інших персонажів за межею добропорядного суспільства. В цьому стилі вгадується відлуння літератури епохи пізнього Едо. З іншого боку, «Сюйсо Ґенсо» (Кришталева фантазія) — чистий потік свідомості.

Один із найзнаменитіших романів Кавабати — «Країна снігу». Книга почала видаватися в 1934 році й виходила окремими випусками до 1947-го. «Країна снігів» — відверта розповідь про кохання між токійським дилетантом та провінційною гейшею. Дія роману відбувається на термальному курорті десь на півночі Японії. Роман одразу ж здобув репутацію класики. Після його публікації Кавабата став вважатися одним із найвизначніших письменників Японії.

Після Другої світової війни Кавабата продовжував із успіхом публікуватися. Серед його творів "Тисяча журавлів», «Звук гір», «Дім сплячих красунь», «Краса й смуток» та «Стара столиця».

Тисяча журавлів

Звук гір

Дім сплячих красунь

Краса та смуток r

Стара столиця

Сам автор вважав найкращим своїм твором книгу «Мейдзін» («Майстер го»). За стилем ця повість сильно відрізняється від його інших робіт. Це напівдокументальна розповідь про визначну партію з го, яка відбулася в 1938 році. Кавабата сам освітлював хід гри для мережі газет Майнічі. Це була остання партія Хон'імбо Сюсая, яку він програв молодому претенденту. Через рік старий мейдзін помер. Хоча на перший погляд повість розповідає про напружену спортивну боротьбу, дехто з читачів убачає в ній символічну паралель із поразкою Японії у Другій світовій війні.

У 1968 р. Кавабата одержав Нобелівську премію з літератури "за письменницьку майстерність, яка передає суть японської свідомості". Вручаючи премію, Нобелівский комітет відзначив три повісті: «Країну снігів», «Тисячу журавлів» та «Стару столицю».

Поліція виносить тіло Кавабати

Цей вчинок потряс всю Японію, весь літературний світ. Оскільки письменник не залишив посмертної записки, мотиви самогубства залишилися неясними, хоча висловлювалися припущення, що, можливо, самогубство викликане аналогічним вчинком його друга, що глибоко потрясли письменника

Нагороди. Крім Нобелівської премії Кавабата отримав також премію "За розвиток літератури" (1937), Літературну премію Академії мистецтв (1952). У 1954 р. він був прийнятий в Японську академію мистецтв, а в 1959 р. нагороджений Франкфуртської медаллю імені Гете. Крім того, в 1960 р. письменник отримав французький орден Мистецтва і літератури, премію Франції "За кращу іноземну книгу" і орден Культури від японського уряду в 1961 р. Кавабата був президентом японського ПЕН-клубу з 1948 по 1965 р., а після 1959 р. став віце-президентом міжнародного ПЕН-клубу.

Музей Кавабати