Починалось все так…Перші сірники появились у Китаї в 577 році. У Європі перші відомості про сірники датуються 1530 роком. Їх завезли з Китаю мандрівники. Це були тонкі дерев’яні тріски, кінчики яких просочували звичайною чистою сіркою. Запалювали їх не шляхом чиркання (тертя), а дотиком до тліючого труту. Саме з того часу починається ера такої звичної для нас речі, як сірники. До речі, саме звідси в українську мову прийшло слово «сірник» – паличка, просочена сіркою.
Перші сірники. Перший самозапалювальний сірник було виготовлено у 1805 році Жаном Шанселем, помічником відомого французького хіміка Луї Жака Тенара. Голівка цього сірника була з суміші хлорату калію (бертолетової солі), сірки, та кіновару (меркурій (ІІ) сульфіду). Необхідним додатком була пляшечка з концентрованою сульфатною кислотою — сірник запалювався шляхом змочування в ній.
В 1830 році француз Шарль Соріа виготовив фосфорні сірники, додавши до хлорату калію білий фосфор. Такі сірники теж могли самовільно зайнятися, до того ж білий фосфор був дуже отруйним. Найбільше страждали робітники на сірниковому виробництві, у яких від дії фосфору виникало специфічне захворювання кісток щелепи.
У Відні у 1836 році австрійський хімік, професор Віденського політехнічного інституту Пауль Троттер Майснер винайшов фосфорні сірники, що стало значним прогресом. Його сірники теж мали декілька істотних недоліків: так, від тертя вони могли самозайматися, а якщо й горіли, то з великим полум'ям, розкидаючи в різні боки іскри та залишаючи опіки на руках та обличчі. Один із учнів Майснера, Янош Ірині, вирішив покривати сірникові голівки окремим шаром діоксиду свинцю. Так з’явилися сірники, схожі на сучасні зразки – вони безшумно горіли, не вибухали і запалювалися простіше порівняно з іншими зразками.
«Шведські» сірники Тривалий час сірники в Європі називали «шведськими». А все тому, що у 1855 році хімік Йохан Лундстрем зі Швеції наніс червоний фосфор на поверхню наждачного паперу невеликої коробочки і додав той же фосфор до складу голівки сірника. Запатентовані ним «шведські сірники» нарешті були безпечними й надійними, бо легко займалися від тертя, але майже ніколи — самовільно. Відтоді сірники з білого фосфору стали поступово забороняти в усіх країнах
Хімічний склад сучасних сірників До складу голівки сірників входять: -окисники (KCl. O3, K2 Cr2 O7, Mn. O2), які дають кисень, необхідний для горіння; - горючі речовини (сірка, тваринні та рослинні жири, сесквісульфід фосфору P4 S3); - наповнювачі – речовини, які усувають вибуховий характер горіння голівки (дроблене скло, Fe2 O3); - склеювальні речовини (клеї), які одночасно є горючими; - стабілізатори кислотності (Zn. O, Ca. CO3); - речовини, які забарвлюють сірникову масу у певний колір (органічні та неорганічні барвники).
Як відбувається горіння сірника?При терті сірника по бічній стороні коробки, спочатку нагрівається червоний фосфор. Він на мить переходить в легкозаймистий білий фосфор, який в свою чергу займається за рахунок хлорату калію (бертолетової солі). При цьому виділяється багато теплоти, від якої займається голівка сірника. Останньою починає горіти дерев'яна сірникова основа.
За методом запалювання:безпечного типу (запалюються при терті по спеціальній поверхні ); - всюдизапальні (запалюються при терті по будь-якій поверхні). Безпечні сірники різного типу є основним масовим видом сірників в усьому світі. Всюдизапальні сірники випускаються в основному в Англії і США, в обмеженій кількості.
Ідеї використання сірників- замість рахункових паличок для навчання дітей;як умовна грошова одиниця при різних картових та інших іграх;для виготовлення сірникових будиночків та інших споруд;для жеребкування;для різних логічних ігор;як зубочистки; основа для ватної палички; як реквізит для фокусів…
Цікаві факти. Сірник прилипає до магніту. При чому обгорілий сірник магнітиться в 5 раз сильніше, ніж не обгорілий. У світі налічується понад 100 видів сірників. Найбільшу в світі конструкцію із сірників, визнану Книгою рекордів Гіннесса, створив британський пенсіонер Девід Рейнольдс. На незвичайну конструкцію, копію нафтової платформи в Північному морі, Девід витратив близько $8 тис. на клей і понад 4 млн сірників. Завершена модель важить тонну, її висота – 3,7 м, а довжина – 6,4 м. Сірник, кинутий у море, розкладеться через 6 місяців. Вага стандартного сучасного сірника 0,09 грама, а коробкою можна користуватися як лінійкою - її довжина рівно 5 см. Сірник може рвятувати життя: якщо ним припекти укус від отруйного степового павука (Каракурта) не пізніше, ніж через 2 хвилини після укусу, то отрута не проникне в кров. Світове виробництво сірників становить 30 млрд коробок на рік. Цікаво, що температура горіння сірникової голівки досягає 1500 о. С, що вище за температуру плавлення, таких металів, як алюміній, срібло, мідь, а от температура їх запалювання лежить в межах 180–200 о. С.
