Державне регулювання економіки(ДРЕ) це система типових мір законодавчого, виконавчого контролюючого характеру, здійснюваних правовими державними заснуваннями і громадськими організаціями з метою стабілізації і пристосування існуючої соціально-економічної системи до умов, що змінюються; це сфера діяльності держави для цілеспрямованого впливу на поведінку учасників ринкових відносин з метою забезпечення пріоритетів державної економічної політики
Цілі економічного розвитку визначаються для країни в цілому, окремих її регіонів, інституціональних одиниць, груп населення. Вони мають бути конкретними, кількісно визначеними. Пріоритети – це найважливіші соціально-економічні процеси, на стимулювання яких спрямовується у певний період переважна частина ресурсів за допомогою відповідних регуляторів. Об’єктом регулювання є господарство країни, регіонів, областей, міст і районів, а також соціально-економічні процеси: економічний цикл, структура економіки, інвестиційна діяльність, інноваційні процеси, грошовий обіг, інфляція, ціни, платіжний баланс тощо.
Суб’єктом регулювання є держава в особі державних органів управління (президента, парламенту, уряду, місцевих адміністрацій), яка для розв’язання складних соціально-економічних проблем, усебічного врахування інтересів залучає наукові установи, політичні партії, громадські та релігійні організації. Економічною основою державного регулювання є бюджетний фонд, а також майно держави.
Об’єкти ДРЕ економічний цикл; секторальна, галузева і регіональна структура господарства; умови накопичення капіталу; зайнятість; грошовий обіг; платіжний баланс; ціни; умови конкуренції; соціальні відношення, соціальне забезпечення; підготовка і перепідготовка кадрів; навколишнє середовище; зовнішньоекономічні зв'язки.
Функції ДРЕ 1. Цільова - полягає у визначенні цілей, пріоритетів та основних напрямів розвитку економіки. 2. Стимулююча – передбачає формування таких важелів і регуляторів, які здатні ефективно впливати на діяльність суб’єктів господарювання. 3. Нормативна (регламентуюча) – держава за допомогою законів, законодавчих актів і нормативів встановлює певні правила діяльності для суб’єктів економіки, визначає правовий простір.
4. Корегуюча – зводиться до внесення певних змін у хід реалізації економічної політики з метою усунення негативних екстремалей. 5. Соціальна – передбачає регулювання державою соціальних відносин, перерозподіл доходів, соціальний захист і соціальні гарантії. 6. Контролююча – означає державний нагляд і контроль за виконанням і дотриманням нормативно-правових актів, норм і стандартів. 7. Безпосереднє управління неринковим сектором економіки.
Причини необхідності державного регулювання економіки наявність монополізму в багатьох галузях народного господарства та відсутність досконалої конкуренції; недосконалість цінового механізму для певної групи товарів, який робить їх виробництво неефективним; повільна адаптація до сучасних умов господарювання окремих ринків – робочої сили, капіталів, інтелектуального продукту тощо; забезпечення стабільності і гармонійності суспільства; сприяння збереженню та відтворенню природного, культурного, національно - історичного середовища існування народів; розв’язання питань міжнародної політики і співпраці.