Презентація з художньої культури для 11-го класу по темі "Місце художньої культури Індії у світі"

Місце художньої культури Індії у світі.

Основні релігії: Найбільш поширеними релігіями серед населення Індії за переписом 2011 року є індуїзм (79,8 %) та іслам (14,2 %). Численними є також християни (2,3 %), сикхи (1,7 %), буддисти (0,7 %) та джайністи (0,4 %)

Олімп індуїзму символізує трійця: Брахма, Вішну, Шива, які представляли космічні сили творення, збереження й знищення.

Індійське мистецтво упродовж свого розвитку позначене тісним зв’язком із панівними в різні періоди релігійними системами. Майже всі його пам’ятки, що дійшли до сьогодні, мали релігійний характер. Багато з них не збереглося, адже для будівництва використовували різний матеріал: камінь — для релігійних святинь; дерево, цеглу та глину — для світських споруд. Одним із чудес світу є храм Кайла- санатха. Це справді унікальна пам’ятка архітектури: упродовж 150 років давні майстри вирубували цей храм у скелі, оздобивши його численними скульптурними фігурами та барельєфними композиціями від цоколя до пірамідальних веж.

У старому Делі з-поміж відомих пам’яток давнини збереглося місто-фортеця Лал-Кот (кінець ХI ст.) із унікальною суцільно-залізною колоною, вік якої понад 150 000 років. Поверхня цього металевого велетня й досі блискуча і не ушкоджена іржею. Віднайти призначення колони — завдання для вчених майбутнього.

Індуїстські храми у IV—VI ст. були невеликими за розмірами — дерев’яними, із пласкими дахами і товстими стінами. Згодом їх починають зводити з каменю; вони стають значно вищими. Основною в індуїстському храмі є вежа (шикхара) над невеликим святилищем із фігурами або символами богів. Цю форму використовували також буддисти, наприклад, у спорудженні храму у Бодх-Гаї поблизу місця прозріння Будди. Храм Махабодхи

Сту́па (санскр. स्तूप, stūpa, «верхівка, купа землі, каміння»; первісне значення — споруда на могилі царя або вождя) — в буддистській архітектурі монументальна культова споруда для зберігання реліквій. Ступа в Санчі

У ХІІ—ХІІІ ст. в Індії з’явилися основні типи культових споруд мусульман, передусім мечеті, мінарети, медресе, мавзолеї. В основних типах архітектурних споруд ранньоісламського періоду простежуються ісламські традиції, але в деталях культових будівель також помітним є вплив індійської архітектури. Також характерною рисою архітектури ранньоісламського періоду є її гармонійне поєднання з навколишнім середовищем. Мінарет Кутаб-Мінар

Храм Кайласанатха (Шиви) в Елорі (725-755 рр.)Архітектурний шедевр світового значення, вершина скельного зодчества Індії.

Пізніше в Індії набули поширення стамбхи — культові кам’яні стовпи з висіченими на них написами (проповідями). Найзнаменитіший — Сарнатхський (колона Ашоки). На барабані висічені тварини — символи сторін світу, на капітелі — леви, які несуть колесо закону (образ Будди і знак його прозріння). Визначилися також місця паломництва: Капілавасту, де народився Будда; Гайа, де він прозрів; Бенарес, де він прочитав першу проповідь; Кусінагара, де він досяг стану нірвани.

З III ст. до н. е. з’явилися буддійські храми у печерах Аджанти (найпізніші створені у VII ст. н. е.). На їх стінах добре зберігся живопис: сцени з життя Будди, його втілення, сцени з життя індійців. Зображенням притаманна вишукана естетичність.

Безсмертною пам’яткою індійської архітектури є мавзолей Тадж-Махал (1630—1652), який називають «поемою в камені». Грандіозна (заввишки 74 м) біломармурова споруда з облицюванням із самоцвітів зведена за наказом Великого Могола шаха Джахана як мавзолей для його дружини Мумтаз Махал. Тадж-Махал відобразив красу й могутність імперії Великих Моголів.

Ім’я архітектора невідоме, але поширена думка, що в розроблянні проекту брали участь найкращі архітектори Індії та інших країн Сходу на чолі з агрським архітектором Устад-Ісою. Не виключено, що одним із авторів був сам шах Джахан, який мав витончений художній смак. Навколо Тадж-Махалу шах Джахан висадив сад, причому сам мавзолей стоїть на початку саду. У центрі саду створено мармурове водоймище. Уздовж зрошувального каналу з фонтанами висаджені кипариси.

Навпроти Тадж-Махалу, на іншому березі річки, шах Джахан мав намір побудувати ще одну гробницю, для себе, тієї самої форми, що й Тадж-Махал, але із чорного мармуру. Обидва мавзолеї мали з’єднуватися мостом. Але плани не втілилися в життя. Після смерті шаха Джахана поховали в одному склепі з Мумтаз Махал. На їх могилах лежать плити, прикрашені золотим і срібним орнаментом

Музика і танець ІндіїМузика займала одне з найважливіших місць в системі мистецтв Стародавньої Індії. Її витоки сягають до народних і культовим обрядів. Музику пов'язували з початком творення світу, його продовженням і кінцем. Музикантам відводилася роль пророків, оскільки вважалося, що тільки за допомогою музики можна піднести душу над рамками земного життя.

ЕТНІЧНА МУЗІКА III тис. до н.е. поєднувалася з танцем простота форми і структури РАДИЦІЙНА (РЕЛІГІЙНА) МУЗИКА II тис. до н. е. вважалася першою мовою світу, п’ятим аспектом творіння "Веди" - "Самаведа" ("веда мелодій"), піснеспіви. Класична музика бере свій початок від священних книг - «Вед», ( с 1500 по 500 р. до н.е.)В основі класичної музики лежить рага, що означає “колір, пристрасть, прихильність”.

Табла Нагара. Ударні інструменти

Приклад індійських духових інструментів: Шанкх Волинка заклиначів змій

Танці в Індії охоплюють широкий спектр форм танцю, починаючи від стародавніх класичних або релігійних народних танців до сучасних стилів. Три найвідоміших індійські божества, Шива, Калі і Крішна, як правило, представлені в танці.

Для того щоб зрозуміти сутність індійського танцю, необхідно знати міфи і легенди Індії, а також стародавні епічні поєми «Махабхарата» й «Рамаяна».«Мова» індійської хореографії являє чітку смстему: 108 священних поз бога Шиви-карани.Із каран виникають комбінації – ангахарамі. Досконале володіння пальцями – мудри і жестами –хасти. А також канонічні рухи голови, шиї, очей.

Невід’ємним супрроводом індійського танцю є пісня. Головними традиціями класичного індійського вокалу є ДРУПАД(найчистіший, позбавлений прикрасвокальний стиль, та КХАЯЛ (романтичний з прикрасами).Існують й інші стилі вокального виконання: ДАДРА, ГАЗЕЛЬ, КАВАЛІ –релігійна музика. Найвідоміша класична співачка—Лата Мангешкар(«Золотий голос Індії»)

Поняття «йога» в індійській культурі означає сукупність різних духовних і фізичних практик, що розробляються в індуїзмі та буддизмі й націлені на упрвління психікою і психофізіологією людини заради досягнення піднесеного духовного стану. МАНТРА-ЙОГА вчення про індивідуальний шлях порятунку людини за допомогою контролю над думками і почуттями за допомогою медитації. Кінцева мета- поліпшення фізичного здоров’я, або досягнення вищого ступеня духовної гармонії.

Любов до природи, схиляння перед її могутністю та багатством, життям, урочистим і прекрасним в усіх його виявах, - ось головна тема індійського мистецтва.