Презентація з історії рідного краю

« Костел Пресвятої Трійці в м. Підгайці. Історія, сучасний стан, справа порятунку»

Актуальність даного дослідження обумовлена тим, що сакрально - туристичний потенціал Підгаєччини є назвичайно великим, але через понищений стан сакральних та історики-архітектурних пам´яток він не може бути використаним з метою матеріального збагачення району.

Метою роботи є вивчення історії, особливостей архітектури костелу, характеристика його сучасного стану та узагальнення спроб порятунку цієї історико-архітектурної пам'ятки.

Історико-культурний потенціал Підгайців, за твердженням львівського науковця М. Бевза, відображений в численних пам´ятках історії, археології, архітектури та мистецтва, розташованих як у самому місті, так і в його околицях (54 пам´ятки архітектури та містобудування державного і місцевого значення, 14 пам´яток археології, 15 пам´яток історії, 8 пам´яток монументального мистецтва, 2 істрико-цвинтарні комплекси ). Він же ж додає, що спадщина міста не досліджена, ще сьогодні повністю, тому в майбутньому можна сподіватися збільшення цього списку.

Однією з особливих пам’яток міста є костел Пресвятої Трійці. Перщим фундатором якого, а також парафії підгаєцької був Михайло Бучацький воєвода подільський і староста перемишльський.

У 1634 року коштом тодішньої власниці Підгаєць Зофії Ґольської  костел був відбудований після руйнування. Дослідники стверджують, що при побудові нового костелу 1634 р. використовували елементи зі старого костелу (свідчення — кам'яна плита з епітафіями, датованими 1608 і 1612 роками, над сходами, що ведуть до захристя). Каплиця фундаторки Зофiї Ґольської (Замєховської) після ремонту

На думку Степана Колодницького, «святиня — вагомий показ відродженням готичного стилю в архітектурі Русі Червоної і Поділля. XVII ст. у межах давньої Речі Посполитої». Побудований на місці згорілого у 1463 р., що проіснував майже 200 років, костел неодноразово перебудовували у першій половині XVII ст.

Костел Пресвятої Трійці був однією із знакових споруд міста. Фото костелу друкували на старих польських поштівках, де можна побачити, як у ті часи виглядала святиня. Згідно переказів, усередині будови були чудові органи. На всю околицю лунали удари годинника на костельній вежі. Гроші на годинник виділила католицька громада на честь 100-річчя повстання під керівництвом генерала Тадеуша Костюшка.

Парафіяльний костeл був закритий 1946 року, перетворений на склад. У 80-ті роки внаслідок пожежі у костьолі обвалилися склепіння, дах вежі.

У підгаєцькому костьолі наказали поховати себе фундаторка Зофія Замєховська) поряд з першим чоловіком Яном Ґольським, власник міста Станіслав Ревера Потоцький (1579–1667) — польський полководець, великий гетьман коронний, воєвода краківський. Каплиця Потоцьких

Архітектура. Хрещатий у плані, цікавий як синтез архітектурних стилів. Наприклад, двоярусну вежу будували у період готики, портал — ренесансний, завершення — у XIX ст. — неоготика. Основну роботу виконано у стилі пізнього ренесансу.Інтер'єр — бароко зі збереженими фрагментами готики, каплиці та прибудови — історизм. Залишений без догляду, костел зазнав значної руйнації. На думку Яна К. Островського: костел будували місцеві будівничі; можливо, фундаторка перебудувала на родинну усипальницю зруйнований презбітерій старого костелу Підгайців

В інтер’єрі храму ще можна подекуди розпізнати барокові елементи з фрагментами готики.

Складений з піщаника, хрещатий в плані, однонавовий, з бічними капелами та оборонною баштою на головному фасаді. Перекритий хрещатими нервюрними склепіннями із різьбленими розетками на шелигах. Головний вхід оформлений різьбленим порталом у вигляді глухого безфронтонного портика. Площина стіни над архівольтом декорована різьбленим акантовим орнаментом. Окрім головного в ньому було ще шість вівтарів. А з боку каплиці, на хорах був орган, а в вежі висіло два дзвони. Згодом оновили головний вівтар – «з мармуру, мальований».

4 - 19 жовтень 1667 року. Неподалік від міста відбулася знаменита битва (битва під Підгайцямі). Тоді об'єднані війська козаків під проводом гетьмана Петра Дорошенка і татар підійшли до Підгайці, на підступах до якого розмістив свої війська Ян III Собеський. Бойові дії завершилися підписання мирного договору між ворогуючими сторонами. Договір був підписаний в стінах костелу.

Після воєнних знищень 1667 та 1686 років ремонтні роботи тривали аж до 1710 року. Окрім головного в ньому було ще шість вівтарів. А з боку каплиці, на хорах був орган ,а в вежі висіло два дзвони. Згодом оновили головний вівтар – «з мармуру, мальований». У 1766 році через незадовільний стан костелу вежу понизили більш ніж на 10 метрів і накрили дошками. 1774 року почали зводити нову муровану дзвіницю, для якої 1778 року закупили нові дзвони. 1779 – 1781 року на костелі і на вежі влаштували нові дахи. Наступні відомості про костел стосуються ремонтів дахів1867-1869 років. Тоді ж коштом Юзефа Гурського був виставлений новий великий вівтар. В липні 1892 року від блискавки згорів дах костелу і вежі. У 1894-1895 роках тернопільський будівничий Юзеф Пйонтковський провів відновлювальні роботи за проектом краківського архітектора Тадея Стриєнського. В результаті цих робіт була надбудована вежа та зведена сигнатурка. Спроби порятунку

1912 року костел вкрили новим стінописом. 1927 року за проектом львівського архітектора Броніслава Віктора звели сигнатурку в необарокових формах на місці неогитичної, яка впала 1924 року. Восени 1945 року костел покинув останній підгаєцький парох Станіслав Попкевич. Опущений костел систематично нищився людьми і часом.

Є в історії костелу й позитивні моменти. Після багатьох спроб врятувати костел та відновити в ньому богослужіння, все ж таки, після виконання всіх формальностей 24 вересня 2006 року за участю Мар´яна Бучка – єпископа – помічника кардинала Мар´яна Яворського – глави римо-католицької Львівської архидієцезії за присутності багатьох католицьких священників обох обрядів: східного і західного, вперше після 1945 року у храмі пролунало слово Боже. Далі почалися заходи з подальшого ремонту каплиці. Протягом вересня 2009 року будівельники з польської фірми «Мурек» не тільки поміняли бляху на каплиці, а й вперше від 1945 року встановили хрест на каплиці. Треба віддати належне колишньому настоятелеві о. Яну Куцу, який за 2 роки зробив так багато для відновлення костелу. До того ж був вмонтований у стіну так званий табернакулюм на кошти Казиміра Марка із Нового Отоку (Польща). Новим настотелем о. Андрієм привезено із Німеччини і встановлено пристіл амвон, сповідальню, та інші церковні атрибути.

Часто люди дарують до храму образи. Так, наприклад, у липні 2009 року одна польська родина пожертвувала ікону Божої Матері Ченстоховської, яка зберігалася у них більше як 100 років. Та все таки найціннішим дарунком громада вважає повернення образу Ісуса Христа із палаючим серцем др. пол. ХІХ ст. який був у костелі в числі семи вівтарів у довоєнний період. Сам вівтар греко-католики с. Мирне залишили у себе, а от сам образ вчителька із цього ж села Г. П. Зьомко, виконуючи заповіт матері зберігала і передала громаді цю святиню якраз під час Першої Літургії 24.09.2006 року. Пошуки костельних цінностей з метою їх повернення продовжуються і тепер.