1. Юридична практична діяльність – як одна із форм юридичної діяльності. Юридична практична діяльність – це діяльність юристів-професіоналів, їх колективів, що має на меті реалізацію правових приписів і владних повноважень шляхом застосування норм права. Основними ознаками юридичної практичної діяльності є:
2. Принципи юридичної практичної діяльності. Принципи юридичної практичної діяльності — це основні засади, вихідні положення, ідеї, які є орієнтирами, вимогами її здійснення, відбивають сутнісні властивості права. Принципи юридичної практичної діяльності похідні від принципів права, конкретизують і деталізують їх. Принципи окремих видів юридичної практичної діяльності безпосередньо визначені у відповідних законах та інших нормативно-правових актах. До основних принципів юридичної практичної діяльності належать:• правність (законність) діянь юриста та його рішень;• рівність суб´єктів перед законом та правом;• незалежність юриста при веденні юридичної справи від власних інтересів та зовнішнього тиску;• неупередженість;• обґрунтованість рішень;• професіоналізм (компетентність);• справедливість;• гуманізм;• повага до особи, її прав та свобод, права в цілому;• поєднання гласності та конфіденційності.
Соціальне призначення юридичної практичної діяльності, її місце і роль у правовій системі відображаються в її функціях — основних напрямах впливу юридичної практичної діяльності на інститути права та суспільні відносини. Функції юридичної практичної діяльності поділяють на соціальні й спеціаль¬но-правові. До соціальних функцій юридичної практичної діяльності належать ідеологічна, економічна, політична, управлінська, виховна та ін. Мета юридичної практичної діяльності -захист прав, свобод і законних інтересів суб´єктів права, сприяння визнанню й домінуванню загальнолюдських цінностей та права у суспільстві, забезпечення правності діянь суб´єктів права та охорона правопорядку. Слід зауважити, що Конституцією України дещо скорочені функції про¬куратури, зокрема в пункті 9 розділу XV "Перехідні положення" визначено: "Прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства — до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування".
Спеціально-правові функції юридичної практичної діяльності — це напрями її власне правового впливу на суспільні відносини — регулятивного й охоронного, зокрема реалізація регулятивної функції спрямована на забезпечення упорядкування нормальних, позитивних, корисних соціальних взаємодій суб´єктів права, а охоронна функція — на захист позитивних соціальних взаємодій від соціально шкідливих і небезпечних діянь людей, їх об´єднань, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів суб´єктів права. Так, основними функціями прокуратури є:• нагляд за додержанням законів усіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами, органами, які ведуть боротьбу зі злочинністю та іншими правопорушеннями і розсліду¬ють діяння, що містять ознаки злочину, а також за виконанням законів у місцях тримання затриманих, попереднього ув´язнення, при виконанні пока¬рань та застосуванні інших заходів примусового характеру, які признача¬ються судом; за додержанням законів у Збройних Силах, Прикордонних військах та інших військових формуваннях, дислокованих на території України;розслідування діянь, що містять ознаки злочину;підтримання державного обвинувачення, участь у розгляді в судах кри-мінальних, цивільних справ та справ про адміністративні правопорушення і господарських спорів у арбітражних судах;участь у розробленні органами державної влади заходів запобігання злочинам та іншим правопорушенням, у роботі з удосконалення та роз´яс¬нення законодавства
4. Основні дії юридичної практичної діяльності. Юридична практична діяльність складається з певних відносно відокремлених юридичних дій, які здійснюються в процесі виконання професійних функцій різними категоріями юристів. Зокрема, до них доцільно віднести ведення юридичної справи, тлумачення правових текстів, консультування з правових питань, представництво інтересів суб'єктів права.1. Ведення юридичної справи: - включає до себе пошук, аналіз, узагальнення і оцінку юридичних фактів;- тягне за собою правові наслідки;- має офіційний характер;- здійснюється уповноваженими на те органами й посадовими особами держави, а також приватними юристами, які мають відповідну компетенцію, діяльність яких суворо регламентується законом, здійснюється у певних процедурах.
Серед різноманітних дій, що здійснюються в процесі ведення юридичної справи, виділяються юридичною природою ряд логічно взаємопов'язаних дій, зокрема, дії: 2. Встановлення фактичних обставин. Встановлення фактичних обставин справи являє собою підготовчу стадію в процесі провадження справи, основу якої складає аналіз основної фактичної бази, що після цього використовується в її вирішенні. Соціальна ситуація відбивається в безлічі різноманітних фактів (умов, чинників, обставин) дійсності, але до фактичних обставин відносяться лише обставини юридичної справи, тобто факти самого випадку, події, фрагменту соціальної ситуації, стосовно якої використовуються правові норми або докази, під ними розуміються фактичні дані (відомості), що використовуються для встановлення обставин справи в відповідності з принципом об'єктивної істини.
3. Доказування. Для частини доказів (зокрема, судових) притаманна особлива форма їх використання у веденні юридичної справи — "доказування", що є діяльністю, спрямованою на встановлення за допомогою доказів обставин юридичної справи. Під доказуванням нерідко розуміють діяльність, що полягає в представленні доказів, участі в їх дослідженні та оцінці, іншими словами, діяльність, близьку до аргументування, сутністю якого є обґрунтування доказів і заперечень, що висуваються, а також переконання у їх істинності. Доказування - це дослідницька діяльність, зміст юридичного пізнання, результатом якої є відтворення того або іншого фрагменту дійсності, реконструкція (відтворення) всіх обставин справи, необхідних для вирішення юридичної справи.
Суб'єктами доказування в цивільному процесі є сторони, треті особи, їх представники, органи державного управління, представники громадськості, прокурор. В кримінальному процесі поряд з суб'єктами, на яких лежить обов'язок встановлення фактичних обставин справи, виділяються суб'єкти, що зобов'язані лише брати участь в доказуванні (адвокати, представник обвинувачення, потерпілий і ін.), та суб'єкти, що можуть брати участь в доказуванні, але що не зобов'язані робити це (обвинувачений, підозрюваний, громадський позивач, відповідач).4. Вибір і аналіз правових норм. Дії щодо вибору і аналізу правових норм, можуть бути поділені на чотири основні групи:
5. Правова кваліфікація — юридична оцінка всієї сукупності фактичних обставин справи шляхом віднесення даного випадку до певних юридичних норм. Правова кваліфікація має наскрізне значення у веденні юридичної справи, втілюється в її вирішенні. Якщо на перших стадіях ведення юридичної справи здійснюється попередня кваліфікація, в результаті якої визначається коло обставин (предмет доказування) і загальним образом потрібна правова норма, то при вирішенні справи остаточно вибирається юридична норма що є його основою.
6. Вирішення юридичної справи. Вирішення юридичної справи займає центральне положення в процесі її ведення, всі інші дії (наприклад, встановлення обставин справи, вибір і аналіз юридичних норм) по відношенню до неї мають допоміжний характер. Процес ведення юридичної справи завершується її рішенням, в якому містяться конкретні приписи або встановлюються права і обов'язки суб'єктів соціальної ситуації. Рішення з юридичної справи формально закріплюється, як правило, у письмовій формі в особливому документі — акті застосування або договорі. Рішення юридичної справи може бути охарактеризоване з трьох сторін як:
7. Виконання рішення з юридичної справи. Виконання рішення з юридичної справи передбачає добровільні дії щодо втілення прав і обов'язків, що конкретизовані в ньому. Проте, в окремих випадках необхідні додаткові дії примусового характеру, спрямовані на виконання цього рішення, кожне з яких є самостійним процесом застосування правових норм, що містить встановлення фактичних обставин, вибір і аналіз юридичних норм, винесення рішення.
Питання для самоконтролю1. Поняття та характеристика юридичної практичної діяльності.2. Набуття та припинення професійних прав та обов'язків. 3. Принципи завдання та функції юридичної практичної діяльності. 4. Характеристика нормативно – правових актів, що регламентують професійну діяльність суддів.5. Загальна характеристика оперативно – розшукової діяльності.6. Етикет працівника правоохоронного органу та значення міжнародних стандартів для його формування.7. Шляхи удосконалення юридичної практичної діяльності. 8. Юридична практична діяльність та правова практика.