Презентація з мистецтва "Засоби виразності в кінематографі"

Засоби виразності у кінематографі(грим, костюми, декорації)

Кіно, увірвавшись у всесвіт людини і ставши для багатьох частиною життя, за століття перетворилося із чорно-білого німого ролика на феєричне видовище, головною метою якого є максимально занурити глядача в дію кінофільму.

Мистецтво кіно синтетичне за своєю природою. Воно сполучає елементи інших мистецтв: літератури (сценарій, мова дійових осіб, текст від автора тощо);образотворчого мистецтва (композиція, колорит, світлотінь, грим, макіяж, декорації); театру (гра акторів, мізансцени); музики (вокальна, інструментальна). У кінофільмі всі ці елементи інших мистецтв синтезуються, тобто об’єднуються в єдине художнє ціле.

Упровадження кольору в кіно відбувалося повільніше, ніж впровадження звуку. Було пройдено довгий шлях від розфарбовування кожного кадру вручну до загальноприйнятого зараз способу фіксації та відтворення барв на електронному носії. Перший кольоровий фільм вийшов ще в 1922 році. Він був досить примітивним, із червоно-зеленою гамою кольорів (без синього кольору) і тому не справив значного впливу на глядачів. Перший «повноцінно кольоровий» короткометражний фільм системи «Technicolor» під назвою «La Cucaracha» вийшов у 1934 році. А вже через рік з’явився перший повнометражний кольоровий фільм «Бекі Шарп», від якого починається відлік ери кольорового кіно.

«La Cucaracha»

«Бекі Шарп»

Одним з найвідоміших перших кольорових фільмів є кінокартина «Віднесені вітром» (1939), поставлена за однойменним романом американської письменниці Маргарет Мітчелл. Прем’єра фільму відбулася 15 грудня 1939 року в м. Атланта, де й розгортається його основна дія. Фільм завоював 8 премій «Оскар» (і дві почесні). Це - найкасовіша стрічка в історії прокату в американському кінематографі.

«Віднесені вітром»

Створення фільму - це копітка праця людей багатьох професій. І те, що ми бачимо на екрані, - це лише верхівка «айсберга», за якою криється робота режисерів, сценаристів, освітлювачів, операторів, костюмерів, гримерів, декораторів тощо. Коли ми дивимось кінофільм, то не замислюємося над тим, що створити відповідну атмосферу кіноопо-віді неможливо без важливої складової - гриму і костюмів акторів та декорацій. Без них важко уявити магію кіно. Це цілісна реальність по той бік камери, яка допомагає акторам оживити вигаданих персонажів, занурити глядачів у чарівний світ їхніх пригод.

Грим - це мистецтво зміни зовнішності актора. У ньому використовуються спеціальні гримерні фарби (грим), перуки, пластичні наклейки. Завдання гримера - створюваний образ максимально наблизити за зовнішнім виглядом до виконуваної ролі. Завдяки майстерності гримера сучасні актори можуть «перевтілюватися» в різних історичних персонажів, відомих особистостей; представників іншої раси чи фантастичних істот; в образи, старіші або молодші, ніж виконавець ролі тощо. Крім фарб для створення різних образів (зокрема, нереальних, фантастичних), використовуються, наприклад, рідкий латекс (речовина, яка має колір людської шкіри, що швидко висихає на шкірі і стає еластичною, завдяки чому можна надавати їй потрібної форми), спеціальні комплекти для створення спецефектів.

Костюми героїв фільму також відіграють важливу роль у створенні його візуального ряду. Костюм -це елемент образу героя, він допомагає створити потрібне оточення, а також розкрити внутрішній світ героя. Художник з костюмів відповідає за кожну деталь, адже це впливає на загальне сприйняття художнього образу картини, його відповідності тій епосі, у якій відбуваються дії.

І, звичайно ж, цілісність зорового ряду будь-якого фільму неможливо уявити без декорацій. Багато сцен з відомих фільмів знімають у студіях, знімальних павільйонах із декораціями, спеціально створеними для конкретного фільму. Їх зводять цілі творчі групи, що включають будівельників, теслярів, малярів, художників, дизайнерів, іноді навіть інже-нерів-конструкторів. На ранніх етапах розвитку к інематографа для зйомок часто будували тільки передній план декорацій. А задній був просто намальований на великих полотнищах, натягнутих позаду сцени. Наприклад, у фільмі «Подорож на Місяць» (1902, реж. Жорж Мельєс) декорації переднього плану непомітно для глядача «перетікали» в намальовану на задньомуплані картину. Але кіноіндустрія розвивалася, росли й запити кіноглядачів. Як результат, декорації ставали дедалі складнішими, і сьогодні їх часто замінює оформлення простору з використанням цифрових технологій.

Нині кінематограф завдяки стрімкому розвитку технологій активно вдосконалюється. Майстерність сучасних творців спецефектів вражає. Для їх створення кінематографісти використовують певні прийоми й трюки, зокрема:хромакей, суть якого полягає в тому, що актор знімається на тлі полотна тканини зеленого або синього кольору (рир-екрана), а після зйомки замість полотна ставлять потрібне зображення. Таким чином в одному павільйоні можна зняти практично цілий фільм;

захоплення руху - його мета відтворити природні рухи люд'ини у вигаданого персонажа. Для цього актор, одягнений у костюм, оснащений датчиками, робить певні рухи, а потім ці дані анімації переносять на комп’ютерного персонажа. Таким чином, комп’ютерний персонаж рухається так само, як людина (плавно і фізично правильно). Іноді захоплення руху використовують для того, щоб додати справжньому акторові що-небудь комп’ютерне (наприклад, комп’ютерний грим);

дублювання, завдяки якому один актор може зіграти близнюків. Спочатку для досягнення ефекту камеру просто ставили на штатив, знімали два дублі, не зрушуючи її з місця, а потім накладали кадри один на один під час монтажу;

поєднання анімаційного і реального зображення, яке здійснюється під час монтажу фільму;мініатюри - невеликі макети (наприклад, космічних кораблів, незвичайних машин) для створення масштабних видовищних сцен;