Презентація з навчальної дисципліни "Мистецтво". Розділ І "Архітектура"

Містерство освіти і науки України Скадовський аграрний фаховий коледж ХДАЕУ

Архітектура; Образотворче мистецтво; Література; мистецтво музики; Театральне мистецтво; мистецтво кіно і телебачення.

Архітектура – виразник моралі. Оноре де Бальзак. Архітектура – ( гр. зодчий, будівник) наука і мистецтво проектування будівель і споруд, які формують просторове середовище для життя і діяльності людей відповідно до законів краси. Розрізняють три її основні види: архітектура об’ємних споруд, ландшафтна архітектура та містобудування. За призначенням архітектуру поділяють на такі типи: житлова, суспільно – громадська, культова (собори, церкви, монастирі); культурно – освітня (бібліотеки, музеї); видовища (театри, цирк). Складовою архітектури є садово – паркове мистецтво (оформлення парків, скверів, бульварів).

Стиль формується у Західній Європі в епоху Середньовіччя в Х – ХІІ ст. Основою стилю стали фортифікаційні споруди, феодальні замки, храми і монастирські ансамблі для яких були характерні масиві стіни, вікна часто замінювали бійниці або малі отвори. Загальний вигляд будівель романської епохи є підсумком складання простих, геометрично чітких і легкодоступних для огляду об’ємів. Взірцем романського стилю вважають німецькі собори (Шпейєрський), храми Пізи, Флоренції (Італія), замки Лондона, собор Сант – Петер у Ворсмі (німеччина), церква норт – Дам ля Град у Пуатьє (Франція), баптистерій у Пармі (Італія), собор у Даремі (Англія).

Художній стиль, який формується у Західній Європі в епоху Середньовіччя в середині ХІІ – ХУ ст. набув розвитку, переважно, в культових спорудах – міських соборах. В основу конструктивної системи соборів було покладено каркасну структуру, стрільчасті арки, ребристі склепіння, стіни і підпірні стовпи (конрфорси). Проміжки між стовпами заповнювалися великими вікнами – вітражами. Зовні й всередині собори оздоблювали численними скульптурами і рельєфом. Зразками світової готики є Собор Паризької Богоматері, Шартський собор, собори в Рейсі та Ам’єні – Франція; кельський собор у німеччині, собор Святого Віта у Празі.

Запровадження християнства долучило культуру Київської Русі до цінностей західної цивілізації. Із Візантії разом з новим релігійним світоглядом русичі запозичили й мистецькі традиції: особливості храмової архітектури. Головними різновидами сакральної архітектури були православні церкви й собори. Згідно з візантійським каноном споруда в плані утворювала хрест, а її центральна частина увінчувалась куполом, навколо якого зазвичай розташовувалися інші – менші за розмірами. У центральній апсиді розміщувався вівтар – місце для богослужіння. Багато пам’яток мурованої архітектури та образотворчого мистецтва княжої доби збереглося в містах України: Києві, Чернігові, Переяславі, Володимирі-Волинському, Галичі.

Основний стилістичний напрям у європейському мистецтві, який зародився у ХУІІ ст. в Італії. Для цього стилю характерні парадність, пишність, урочистість, складні архітектурні плани, контрасти об’ємів, перебільшена пластика фасадів, світлотіньові та кольорові ефекти. Стиль був покликаний прославляти абсолютизм і католицизм . культура бароко, надихаючись ідеями розуму, продовжувала традиції Відродження. Зразками світового бароко є галерея на площі перед Собором Святого Петра в Римі, Зимовий палац і катеринівський палац у Царському селі, Андріївська церва, брама Заборовського у Софіївському соборі і комплекс Почаївської Лаври в києві.

класицизм (лат. – зразковий) – один з основних напрямків у європейському мистецтві ХУІІ – ХУІІІ ст., який зародився у Франції. Зразком для якого стало класичне (давньогрецьке і давньоримське) мистецтво. Характерними рисами класицизму є чіткість, виразність, простота, взірцевість. Він став носієм гармонії і порядку. В архітектурі утвердилися суворі закономірності, порядок і симетрія, завершеність і гармонічна рівновага. Поширення класицизму пов’язане з ростом містобудування та створення великих садибних і міських ансамблів. Це архітектурно – декоративний ансамбль Версаля, королівський палац Лувр, Ісаакієвський собор в Санкт – Петербурзі, Володимирівський собор в києві.

модерн (фр. новітній, сучасний) – один з напрямків в мистецтві кінця ХІХ – початку ХХ ст. Архітектурі модерну притаманна відмова від наслідування будь-яких форм минулого. Головна роль відводилася красивим плавним лініям, копіюванню природних форм, передусім рослинних, з підкресленням їхньої динаміки. І це вже був не декор на площині стіни, а пластика самої стіни. Архітектори модерну також намагалися показати можливості нової функціональної організації інтер’єру будівлі, висунувши на перший план вимоги до комфорту. У цьому стилі будували не тільки культові споруди й житлові будинки, але також вокзали, промислові павільйони тощо.

Доба урбанізації – це час активного будівництва приміщень індустріального й масового призначення – банків, театрів, клубів, пасажів, ринків тощо. У цей період в архітектурі формується напрям конструктивізм. Конструктивізм був заснований на принципі функціоналізму – коли кожна частина цілої споруди має своє конкретне призначення та відсутні декоративні прикраси і зайві деталі. Архітектори, які працювали в цьому напрямі, широко використовували залізобетонні конструкції, скло та інші нові на той час будівельні матеріали. Для таких споруд характерні великі прості геометричні маси, легкі широкі перекриття, великі гладкі поверхні, терасові композиції, пласкі

Архітектура африканських племен дуже різноманітна. Будівлі споруджують з доступних у місцевості матеріалів, здебільшого це глина, хмиз, дерево, солома тощо. Часто під час будівництва особливу увагу приділяють оборонним можливостям споруд – стіни роблять товстими, двері – вузькими, вікна будівлі або дуже маленькі, або їх просто немає. Багатьом племенам притаманне розфарбовування своїх будівель. Це унікальне африканське мистецтво з релігійними джерелами, коріння якого сягають глибокої давнини. Сюжети малюнків можуть бути найрізноманітнішими – це не тільки візерунки, а й сцени з повсякденного життя та релігійні символи.

Пам’ятками давньоєгипетської цивілізації є піраміди, що створювали як усипальниці для фараонів, яких обожнювали і звеличували. Серед них величезні й невеликі, ступінчасті та гладкі, що добре збереглися, і ті, що нині схожі на купу каміння. найбільша з них – піраміда Хеопса, споруда, що досі залишається найбільшою давньою будівлею у світі. Але традиційно, крім пірамід, у Єгипті також збереглися величні давні храми і палаци. Храм являє собою величезний комплекс, що складається з понад сотні об’ємних приміщень, дворів та алей-переходів. Величезні колонні зали видовбували просто в масиві каменю, стіни прикрашали розписами й рельєфами із зображеннями фараонів та їхніх слуг.

В архітектурі Давньої Греції, якій була властива збалансованість композиції та рівновага всіх частин. Саме в давньогрецькій архітектурі було вироблено сувору систему, засновану на пропорційному співвідношенні всіх частин будівлі. Художньо оформлена стійко-балкова конструкція отримала назву ордер (від лат. ордо – «порядок», «лад»). Склалися три класичних ордери (доричний, іонічний і коринфський), які продовжують застосовуватися й понині. Збалансованість архітектурної композиції та рівновага складових частин ордеру відповідали уявленням греків про гармонію. Давньогрецька архітектура була такою цілісною, що сприймалася пізнішими стилями як першоджерело – еталон для наслідування.

Античний Рим дав людству раціонально розплановані, зручні для життя міста з мощеними дорогами, чудовими мостами, будівлями бібліотек, архівів, вілл. Рим збагатив світову культуру арками, склепінням та куполом. Саме давньоримський інженер та архітектор Вітрувій сформулював основні вимоги до архітектурної споруди: користь, міцність, краса, – що застосовують до сьогодення. Ідея величі Риму знайшла своє яскраве втілення в його грандіозних архітектурних пам’ятках (Колізей, Пантеон, тріумфальні арки, колони).

Міста, красиві й величні, майже завжди будували за планом. Їх зводили вздовж певної осі, де розміщувалися широкі площі для всенародних обрядів, обсерваторії, церемоніальні комплекси, до складу яких уходили палаци, східчасті піраміди, увінчані грандіозними храмами, і навіть майданчики для ритуальної гри в м’яч. Піраміди майя, на відміну від єгипетських, – це зазвичай не гробниці, а свого роду п’єдестали, на яких височать храми, піднімаючи їх якомога вище до неба. Тільки одна з пірамід майя, що дійшли до наших днів, була також гробницею. Це піраміда «Храму написів» у Паленке. Свою назву ця споруда отримала завдяки численним рельєфним ієрогліфічним текстам, якими покриті буквально всі її стіни.

З-поміж видатних цивілізацій доколумбової Америки цивілізація ацтеків відома щонайперше гігантськими ступінчастими пірамідами. Ацтекські піраміди не поступаються єгипетським за розмірами, і так само невідомо, яким чином індіанці їх будували. У Теотіуакані (місті богів) є одна з найвищих пірамід в Америці – піраміда Сонця заввишки 64 метри. Поруч з нею розташована піраміда Місяця, удвічі менша за розміром, але побудована на земляному валу – таким чином, піраміди майже однакові за висотою, незважаючи на різницю в розмірі.

У столиці імперії – Куско головна святиня храму Кориканча була прикрашена золотим диском, який було спрямовано на схід так, щоб його торкалися перші промені сонця, яке сходить. Саме до цього храму прилягав Золотий сад інків – справжнє диво. на площі приблизно двісті на сто метрів із золота і срібла в натуральну величину росло, квітло все, що його «заселяло»: люди, звірі, птахи, ящірки, комахи, різноманітні рослини.

Архітектура Далекого Сходу втілює особливий, урочистий і водночас надзвичайно декоративний, художній стиль, який відбив життєрадісний і разом з тим філософський дух, властивий у цілому мистецтву цього регіону. Архітектура Далекосхідного регіону – величні і водночас незвичайні будівлі з красиво вигнутими багатоярусними дахами – справляє поетичне враження. Подібний символічний зміст має й інший декор будівлі: малюнки, глиняні фігурки міфічних істот, серед яких майже завжди дракон, мають захищати мешканців будинку від злих духів. Красу декору, що вражає яскравістю фарб, доповнюють різнокольорова черепиця та пишне різьблення.

Усвідомлення людиною єдності духу і тіла, неба і землі, властиве буддизму, знайшло відображення в культових спорудах – пагодах. Здебільшого характерною особливістю цих будівель є висота та багатоярусність, що також несе певні символічні змісти. Кожний ярус має свій дах із загнутими навісами, що виступають. Основа пагод має різну форму – круглу, квадратну, шести- та восьмикутну. Ярусний стиль властивий і світській архітектурі Далекого Сходу, наприклад будівлям палаців, дахи яких часто робили багаторівневими. Особливим є внутрішнє оздоблення будівель Китаю. Обов’язковою належністю будь-якого будинку був внутрішній двір із садом.

Символом столиці Китаю, Пекіна, є Храм Неба, побудований в епоху династії Мін і нині занесений ЮНЕСКО до Списку об’єктів світової культурної спадщини людства. В образі Храму Неба втілено уявлення китайців про впорядкованість світобудови та її закони. Храм має три яруси, які уособлюють три основні сили Всесвіту – Небо, Землю і Людину. Синя глазурована черепиця триярусного даху, покладена у вигляді променів, символізує небесну блакить. Колони пофарбовано в червоний колір – колір вогню, що символізує союз Неба і Землі. Навіть кількість колон храму має свою символіку: 4 великі 18-метрові колони означають чотири пори року, 12 середніх колон – 12 місяців, 12 позолочених колон – 12 двогодинних відрізків часу. А разом 28 колон символізують 28 сузір’їв. Храм прикрашено багатим декором.

Високого розвитку набула садово-паркова архітектура. Китайські сади були кількох типів: імператорські, храмові, індивідуальні, призначені для родини та друзів. Їх прикрашали дерева і квіти, павільйони й альтанки, водойми та декоративне каміння. Японські сади лаконічні, багатозначні й символічні, вони покликані слугувати відпочинком від суєти, засобом відновлення рівноваги душі. В основу моделі саду покладено союз трьох головних стихій – води, каміння і рослин. Вода (або пісок, який її замінює) асоціюється з водоймами (озерами й гірськими річками). Камені символізують гори, скелі, остров. З-поміж видів японських садів виділяють: сад дерев, сад води, сад чайної церемонії, сад цубо, сад каменів.

Коли подорожуєш країнами регіону, уяву вражає велика кількість особливих архітектурних споруд – ступ. Це – буддійські споруди-релікварії, вмістилища священної моці, реліквій і «предметів сили». Усередині ступи прикрашено розписами подій із життя Будди або просвітлених майстрів. У центрі споруди розташовано молитовний барабан з мантрами. Храми Індії – яскрава візитівка цієї давньої країни. Печерні храми – найстаріші. Коштовними перлинами серед них є печерні комплекси Аджанти та Еллори, включені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Здавна індійські митці намагалися створити у своїй уяві образ всемогутньої Верховної Істоти й утілити його в довговічному матеріалі.

З-поміж найвідоміших сучасних споруд Індії – Храм Лотоса та Храм Акшардхам, розташовані в м. Делі. Храм Лотоса побудовано в 1986 році. Ця будівля являє собою величезну квітку лотоса з 27 мармурових пелюсток, що розпускається. Храм Акшардхам (2005 р.,) створено відповідно до давніх традицій. Усередині храм рукотворно оздоблено білим мармуром, а зовні – рожевим каменем. Ці кольори символізують абсолютну чистоту і мир (білий) та любов до Бога (рожевий).

З іншого боку, одну з найбільш упізнаваних пам’яток не тільки в Індії, але й у всьому світі – мавзолей Тадж-Махал в Агрі, тодішній столиці індійської імперії Великих Моголів – вважають «перлиною» мусульманського мистецтва в Індії, яскравим зразком архітектури стилю моголів, який поєднує в собі елементи індійського, персидського й арабського архітектурних стилів. У 1983 році споруду визнано об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Архітектура Арабо-мусульманського регіону представляє світські та культові споруди. З-поміж характерних – це палаци правителів, медресе (богословські школи різного рівня), караван-сараї, криті ринки, фортеці з брамами та баштами. Головним композиційним елементом більшості культових, громадських і житлових будівель був просторий двір, оточений галереями. Приміщення і зали з пласким покриттям, безліччю колон, пов’язаних між собою арками, були їх основними частинами. Фасади й інтер’єри архітектурних споруд прикрашали полив’яними фаянсовими плитками з орнаментами і написами.

Основною культовою спорудою ісламу є мечеть. За своєю архітектурою – це, як правило, будівля з куполом. Поруч із мечеттю розташовано мінарети – башти, з яких муедзин закликає правовірних мусульман до молитви. Їх прикрашали візерунчастою цегляною кладкою, різьбленням, глазурованою керамікою, ажурними балконами. Молитовні зали мечетей позбавлено зображень, натомість прикрашено каліграфією, арабесками, мозаїкою, кольоровими вітражами, кахельними панно, бронзовими світильниками тощо, а підлога часто устелена килимами.

СЛОВНИК Арабеска – європейська назва східного орнаменту, що складається з геометричних і рослинних елементів, побудованих на повторенні та множенні одного або кількох фрагментів візерунка. Іконостас – стіна із встановленими в неї іконами, яка відокремлює вівтар від центральної частини. Буває однорядний і багаторядний. Інтер’єр – це внутрішній простір будівлі, утворений архітетурними засобами, а також за допомогою розпису, оздоблення, меблів. Пам’ятка культури – визначна споруда, археологічний об’єкт або витвір мистецтва, що є частиною культурного надбання країни, людства загалом (пам’ятка історії, літератури, мистецтва, мови тощо) і охороняється законом. Стиль - сукупність спільних ознак, система художніх форм, наділених певною якістю й змістовою виразністю. Ознаки певного стилю можуть проявлятися в різних сферах життя людини. Стиль митця - індивідуальна творча манера митця, його «творче обличчя». ЮНЕСКО – міжнародна організація, спеціалізована установа Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, яка за співпраці своїх членів-держав сприяє розвитку національної культури, охороні пам’яток культури тощо.