МУТАЦІЙНА МІНЛИВІСТЬ МУТАЦІЙНА МІНЛИВІСТЬ – це форма спадкової мінливості, яка пов’язана із змінами генотипу внаслідок мутацій. Цю мінливість зумовлюють зміни генотипу особин на рівні генів, хромосом та кількості хромосом, тому її відносять до генотипної. Виникають мутаційні зміни під дією внутрішніх та зовнішніх чинників. Загальними властивостями мутаційної мінливості є:• стійкість (мутації не зникають упродовж життя особини);• індивідуальність (мутаційні зміни проявляються в окремих особин);• неспрямованість (один і той самий чинник може сприяти появі різних мутаційних змін);• невизначеність (не можна передбачити появу мутації під дією того чи іншого чинника);• незалежність (прояв мутацій у фенотипі не залежить від сили чи тривалості дії чинника);• не мають пристосувального характеру (мутаційні зміни у більшості випадків є шкідливими, нейтральними і навіть летальними, тобто смертельними для організмів).
Мутаційні зміни генотипу ведуть до появи ознак, які можуть мати різне значення. Більшість мутацій, що проявляються в організмів, мають шкідливий характер, оскільки знижують пристосованість до умов середовища. Так, у дрозофіл можуть з’являтися короткі крила, у людини – гемофілія. Серед проявів мутаційної мінливості є й нейтральні прояви ознак, що не впливають на пристосованість, але за певних змін середовища існування можуть виявитися корисними. Прикладами таких змін можна назвати появу трьох чи п’яти пелюсток у бузку, різне забарвлення очей у дрозофіли. Мутаційні зміни можуть мати й адаптивне значення, забезпечуючи пристосування до умов середовища. Але загалом у живій природі мутації є джерелом появинових ознак, джерелом генетичної різноманітності, що є умовою історичного розвитку життя. Отже, мутаційна мінливість пов’язана зі зміною генотипу і сприяє появі нових ознак, які можуть мати шкідливе, нейтральне та адаптивне значення. Мутації забарвлення очей у дрозофіли: 1 – червоні очі дикого типу;2 – мутація рожевих очей; 3 – мутація білих очей; 4 – мутація червонокрапкових очей
мутагени мутагени — це фактори (речовини, температура, випромінювання тощо), що викликають мутації. мутації можна викликати штучно. Різні види організмів і навіть різні особини одного виду відрізняються індивідуальною чутливістю до мутагенів. Проте:1) частота мутацій зростає, якщо дія мутагену сильніша й триваліша; 2) для мутагенів не існує нижньої межі їхньої дії.
Значну загрозу як мутагени для людини можуть становити шкідливі звички. І тютюнопаління, і алкоголь, і наркотичні речовини є досить сильними мутагенними факторами. Вони призводять до підвищення ризику виникнення мутацій у нащадків. Мутагенні фактори широко застосовують у селекційній практиці з метою отримання нових сортів рослин і порід тварин. Так, на рослини діють критичними температурами, іонізуючим випромінюванням, хімічними речовинами (найбільш поширений алкалоїд колхіцин).
закон гомологічних рядів у спадковій мінливості (закон Вавилова) генетично близькі види та роди характеризуються подібними рядами спадкової мінливості з такою правильністю, що вивчивши ряд форм у межах одного виду чи роду, можна передбачити наявність форм із подібними поєднаннями ознак у межах близьких видів чи родів.
Мутаційна теорія • Здатність утворювати мутації є універсальною властивістю всіх живих організмів.• Мутації виникають раптово, стрибкоподібно і проявляються у вигляді ознак.• Мутації є спадковими і передаються наступному поколінню, якщо не спричиняють стерильність чи загибель організмів.• Ті самі мутації можуть виникати повторно і неодноразово.• Мутації проявляються по-різному й можуть бути генними, хромосомними й геномними, домінантними й рецесивними, соматичними й генеративними.• Мутації не мають спрямованості на дію чинників і можуть бути корисними, шкідливими або нейтральними для організмів.• Мутації можуть бути спонтанними й індукованими. Індуковані мутації спричинені дією на організм мутагенних чинників.
Цікаво про все. Блакитний колір очей - це результат мутації в гені HERC2, через яку у носіїв такого гена знижене вироблення меланіну у райдужній оболонці ока. За даними дослідження генетиків Копенгагенського університету, ця мутація виникла приблизно 6-10 тис. років тому на Близькому Сході, так що всі люди з блакитними очима можуть вважати себе родичами.