Біографія. Ольга Яківна Суслова народилася 25 березня 1949 року на Далекому Сході селище міського типу Прикордонний. У 1953 році родина переїхала до міста Запоріжжя, де і закінчила школу № 42 у 1966 році. Вступила у Дніпропетровський гірничий інститут, працювала за фахом інженером-геологом. З 2009 року почала писати російською мовою, а українською – з 2016 року. Авторка має родину, дві доньки, два онука, а також є правнуки. Лауреатка декількох літературно-музичних конкурсів: «В стенах Серебряного века» (м. Василівка), «Звезда Рождества» (м. Запоріжжя) і має нагороди.
Біографія. На слова Ольги Суслової покладено пісні композитором Володимиром Козеровським. Друкувалася в антології запорізьких авторів. Твори: «Доброе утро» (2012), «Трёхмерное время» (2015), «Судьбы причудливый узор» (2018). Ольга Яківна полюбляє подорожувати, безмежно любить природу. Авторка є членкинею Запорізького літературного об’єднання «Пошук», обласного літературного об’єднання імені Гайдабури, Конгресу письменників України.
Художні засоби. Персоніфікація – це художній засіб, за допомогою якого предмет або явище зображують як живу істоту. Епітет – це художнє означення. Порівняння – це художній засіб, у якому один предмет пояснюється через порівняння з іншим на основі схожості. Метафора – це різновид художнього тропу, у якому назву одного предмета перенесено на інший, якщо за якимись ознаками вони подібні.
НА ХОРТИЦI. БАЖАННЯУпасти в трави й, дивлячись у небо,замріяно блукати між хмарок,забувши все – як начебто не требані мудрості, ні слави, ні думок. До чого те, якщо у цю хвилину лежати в травах й слухати – співавесняний ранок, і до неба линуть його пісні і радості слова. I уявлять, замружившись щосили(хто це не бачив, скаже: «Щось нове»),як по Дніпру, мов сонячне вітрило,нечутно острів Хортиця пливе.
СМАКУЮСпливає час нестримно, невблаганно. Колись за ним піду у небуття. Нехай колись, та тільки не зарано, –мені смакує ще моє життя. Смакує світ цей різнокольоровий:кульбабовий ранковий жовтоцвіт,і неба край рожево-пурпуровий,і весняної ластівки привіт. Хоча не все втішає, що навколо,і дещо трохи хочеться змінить... Та ось онука грає «Баркаролу» –і я смакую цю чудову мить. Словничок: Баркарола – пісня венеціанських човнярів.
Аналіз поезіїРік написання: 2015. Збірка: «Судьбы причудливый узор». Жанр: вірш. Вид лірики: філософська. Тема: зображення краси буття, бажання дещо змінити.Ідея: возвеличення любові до життя, уміння насолоджуватись кожною миттю. Основна думка: людина повинна любити світ в якому живе, радіти, бути оптимістом.
Використані джерела. Суслова О. Судьбы причудливый узор : стихи. Запоріжжя : СТАТУС, 2018. 104 с. URL: https://fs01.vseosvita.ua/01009tzq-6089-485x342.png (дата звернення 29.07.2023). URL: https://cdn.vogue.ua/i/original/uploads/article-inline/554/275/fff/32_main_v1589533800_627ffff275554.jpeg.webp (дата звернення 29.07.2023).