Навчальна діяльність учнів – це ціле життя у шкільному світі. Підвищити інтерес дитини до навчання, зацікавити, активізувати – обов’язок кожного вчителя.
Учні будуть любити предмет, вчити його ,захоплюватися ним лише тоді, коли їм буде цікаво. Щоб залюбити дітей у мову й літературу, спонукати, мотивувати до вивчення цих предметів, проводжу нестандартні уроки. Вони допомагають дітям розкривати таланти, розвивати творче мислення, дають можливість зіставляти, аналізувати, висловлювати й відстоювати власну думку. Такі уроки дають можливість учням грати, мріяти, фантазувати, будувати спільні проекти, бути діловими партнерами, формують мотивацію навчально-пізнавальної діяльності. Тому діти дуже люблять нестандартні уроки.
Пропоную урок позакласного читання з української літератури у 6 класі «Усна народна творчість. Обрядові пісні. Щедрівки» .
Обрана тема дає можливість звернутися до коштовних джерел , з яких черпав наснагу та мудрість наш народ, відкрити духовні острови у вирі сучасної бездуховності…Українські народні пісні мають чудову здатність полонити людські серця, підносити настрій, надихати у праці, множити сили у боротьбі. Здається, усю щедрість, усю красу й благородство душі, усю ніжність і ласку, увесь високий і гордий політ думки та натхнення вклали протягом століть у свої пісні народні співці та поети. Ось чому саме народна пісня здатна допомогти виховати добрих, чуйних, чесних, хоробрих, сповнених патріотизму та жадоби до волі українців.
Більше третини днів року в наших предків займали свята. Під час свята здійснювалися певні обряди, які обов’язково супроводжувалися піснями,
танцями, хороводом. Доторкнутися до цих традицій, підхопити пісню, те святе, чим жили наші пращури,- значить продовжити рід, продовжувати власне
життя.
Тема уроку : Календарно-обрядові пісні. Щедрівки.
Мета : Ознайомити учнів із щедрівками, визначити їх роль і місце в житті
народу; із обрядами та звичаями народу, пов’язаними із щедрівками; розвивати
естетичне сприйняття обрядових пісень, уміння відчувати неповторну красу народної творчості, зв’язне мовлення, авторські здібності; виховувати любов й
повагу до духовної спадщини наших пращурів, до історії, звичаїв, традицій.
Тип уроку: урок позакласного читання, урок-свято.
Хід уроку
Святково прибрана українська хата. На столі святкові страви, за столом
господар і господиня.
Учитель:
Сьогодні ми зібралися класною родиною, щоб доторкнутися до традицій, якими жили наші предки. Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, що виробилися
протягом століть і освячені віками. У народі існує повір’я, що той, хто забуває звичаї своїх батьків, буде покараний. Людина ця блукає по світу, як блудний
син, і ніде не може знайти собі притулку, бо вона загублена для свого народу. Щоб з нами такого не сталося, ми сьогодні вирушимо в минуле, спробуємо
збагнути загадковість творчої душі наших предків. Розглянемо щедрівки, коли і як виконувалися ці обрядові пісні, поринемо у щедрий вечір і пощедруємо.
Учениця:
Невдовзі за Різдвом з 13 на 14 січня відповідно до українських народних
традицій настає інше свято – щедрий вечір. А зветься воно так, бо до нього готують щедрий новорічний стіл. Святкове дійство щедрого вечора-це
щедрування. Щедрувальники влаштовують величальні новорічні привітання, під час яких піснями-щедрівками прославляють господарів, бажають їм
здоров’я й достатку на весь рік, за що отримують щедру нагороду.
Учень:
Щедрівки- це старовинні обрядові величальні пісні. Найпоширеніші – «Ой сивая та і зозуленька», «Щедрик, щедрик, щедрівочка». Мета дійства- ублагати
духів неба, землі сприяти у господарстві. Зозуля віщувала прихід весни, мала ключі від вирію, вона може накувати людині довголіття. У щедрівках наявний
образ ластівки. Чому ? Адже прилітає навесні. Колись наші предки святкували Новий рік у березні. Свято зустрічі Нового літа (року) називали Новоліттям.
Народження чогось нового, початок року, наступний етап життя природно розпочинався із настанням нової пори, приходом весни. Настає Новий рік – і
пробуджується природа. Ось чому у щедрівках згадувалося поле, квіти, приліт
ластівки.
Стук у двері.
З’являються щедрувальники, одягнені по-зимовому, ведуть козу, співають
щедрівку «Ой сивая та і зозуленька». Господарі зустрічають гостей.
Ой сивая та і зозуленька.
Добрий вечір, щедрий вечір
Добрим людям на здоров’я.
Усі сади та і облітала,
А у цьому та і не бувала
Добрий вечір, щедрий вечір.
Учасники дійства говорять по черзі.
Добрий вечір, господарі,
У вашій оселі.
Прийміть наші побажання
На свята веселі.
Прийшли хлопці та дівчата
З Новим роком вас вітати,
З Новим роком вас вітати,
Успіхів вам побажати. З Новим роком !
Хай вам радість усміхнеться
Зіркою ясною.
Хай вінчається робота
Славою гучною.
Хай завжди у вашій хаті
Сміх лунає і пісні.
Обійдуть вас стороною
Всі нещастя, ніби в сні !
З Новим роком вас вітаєм,
Успіхів в житті бажаєм!
Хай здоров’я не підводить,
А від біди Господь відводить !
Хай щастить у добрих справах
І працюється на славу.
В новий рік здійсняться мрії,
Втіляться в життя надії.
Усі разом: На щастя, на здоров’я, на Новий рік !
З’являється циган із козою:
Дозвольте моїй козі зайти до вашої хати та поскакати.
Дівчина:
Козу треба завести обов’язково, бо де коза ходить, там жито родить.
Господар:
Що ж давайте козу, аби було добро в хаті, а господарі багаті.
Циган заводить козу. Коза дзвонить дзвіночками, скаче, мекає.
Дівчата: Ой, візьмися, козо, в боки та покажи свої скоки.
Циган господарям: Може, купите мою козу? Вона молоко дає.
Парубок: У тебе не коза, а кляча, та до того ще й ледача!
Циган: Не ображай мою козу, бо зараз хату рознесу.
Парубок: У тебе коза вкрадена, не куплена, до того ж ще й облуплена.
Циган: Неправда твоя, козаче, моя коза ще добре скаче.
Господар: Скільки хочеш за свою козу? Скільки грошей? Чим тебе, козо, пожалувати ?
Коза: Дайте мірку жита, аби я була сита.
А ще мірку вівса, і щоб зверху ковбаса.
А як дасте пиріг-підемо за поріг!
А мені і цього мало- дайте ще сала,
Щоб я , коза, веселіша стала і знову поскакала.
Коза хитається і падає.
Циган: Лікаря треба нашу козу рятувати.
Парубок: А ось і лікар з’явився.
Лікар: Я лікар-аптекар. Що тут сталося ?
Циган: Врятуй мою козу, дам грошей жменю.
Лікар оглядає козу, робить укол. Коза не рухається.
Парубок: Треба козі сала, щоб вона встала.
Господар: Та ось трішки.
Коза заворушилася. Ожила.
Циган: Ожила!
Дівчата: Наша кізонька жива !
Парубок: Дайте козі ячменю, а нам грошей повну жменю!
Циган: Дякуємо, господарю, що нашій козі дали дари від усієї душі.
Усі разом: Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця на щастя, на здоров’я та на Новий рік! З Новим роком! І в вас, і в нас хай буде гаразд, щоб ви і ми щасливі були!
Усі учасники дійства виконують щедрівку « Щедрик, щедрик, щедрівочка».
Учитель: Пісня « Щедрик, щедрик, щедрівочка» - це українська народна новорічна пісня, яка виконувалася в дохристиянські часи. Над сучасним
«Щедриком» композитор Микола Леонтович працював понад 10 років. Твір було закінчено в 1910 році, а вперше виконав хор Київського університету на Різдво у 1916 році. Пізніше пісня почала звучати в країнах Європи та Америки. А в 1936 році американський композитор українського походження Петро Вільговський створив англомовну версію « Щедрика», яка стала відомою в усьому світі. Ця щедрівка звучить в американських фільмах «Сам удома», «Загублений в Нью-Йорку», «Гаррі Потер». Її співають різними мовами.
У кожного українця пісня викликає особливе хвилювання й гордість, бо це наш знаменитий « Щедрик». Лише справжній шедевр здатний облетіти всю планету, прославити українську співочу націю- гордих, незламних, героїчних, неповторних, самобутніх українців. Хай живе українське слово, українська пісня, українські традиції, українська нація! Слава Україні!
Господар і господиня пригощають гостей українськими стравами. Звучить «Щедрик» у виконанні відомих митців .