Урок позакласного читання "Календарно-обрядові пісні. Щедрівки".

   Навчальна діяльність учнів – це ціле життя у шкільному світі. Підвищити інтерес дитини до навчання, зацікавити, активізувати – обов’язок кожного вчителя.

 Учні будуть любити предмет, вчити його ,захоплюватися ним лише тоді, коли їм буде цікаво. Щоб залюбити дітей у мову й літературу, спонукати, мотивувати до вивчення цих предметів, проводжу нестандартні уроки. Вони допомагають дітям розкривати таланти, розвивати творче мислення, дають можливість зіставляти, аналізувати, висловлювати й відстоювати власну думку. Такі уроки дають можливість учням грати, мріяти, фантазувати, будувати спільні проекти, бути діловими партнерами, формують мотивацію навчально-пізнавальної діяльності. Тому діти дуже люблять нестандартні уроки.   

       Пропоную урок позакласного читання з української літератури у 6 класі «Усна народна творчість. Обрядові пісні. Щедрівки» .

        Обрана тема дає можливість звернутися до коштовних джерел , з яких черпав наснагу та мудрість наш народ, відкрити духовні острови у вирі сучасної бездуховності…Українські народні пісні мають чудову здатність полонити людські серця, підносити настрій, надихати у праці, множити сили у боротьбі. Здається, усю щедрість, усю красу й благородство душі, усю ніжність і ласку, увесь високий і гордий політ думки та натхнення вклали протягом століть  у свої пісні народні співці та поети. Ось чому саме народна пісня здатна допомогти виховати добрих, чуйних, чесних, хоробрих, сповнених патріотизму та жадоби до волі українців.  

       Більше третини днів року в наших предків займали свята. Під час свята  здійснювалися  певні обряди, які  обов’язково супроводжувалися піснями, 

 танцями, хороводом. Доторкнутися до цих традицій, підхопити пісню, те святе, чим жили наші пращури,-  значить продовжити рід, продовжувати власне 

життя.

Тема уроку : Календарно-обрядові пісні. Щедрівки.   

 Мета : Ознайомити учнів із щедрівками, визначити їх роль і місце в житті

народу; із обрядами та звичаями народу, пов’язаними із щедрівками; розвивати

естетичне сприйняття обрядових пісень, уміння відчувати неповторну красу народної творчості, зв’язне мовлення, авторські здібності; виховувати любов й

повагу до духовної спадщини наших пращурів, до історії, звичаїв, традицій.

 Тип уроку: урок позакласного читання, урок-свято.

                                                      Хід уроку

     Святково прибрана українська хата. На столі святкові страви, за столом  

господар і господиня.                                                                                                             

    Учитель:

Сьогодні ми зібралися класною родиною, щоб доторкнутися до традицій, якими жили наші предки. Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, що виробилися

протягом століть і освячені віками. У народі існує повір’я, що той, хто забуває звичаї своїх батьків, буде покараний. Людина ця блукає по світу, як блудний

син, і ніде не може знайти собі притулку, бо вона загублена для свого народу. Щоб з нами такого не сталося, ми сьогодні вирушимо в минуле, спробуємо

збагнути загадковість творчої душі наших предків. Розглянемо щедрівки, коли і як виконувалися ці обрядові пісні, поринемо у щедрий вечір і пощедруємо.

  Учениця:

 Невдовзі за Різдвом з 13 на 14 січня відповідно до українських народних

традицій настає інше свято – щедрий вечір. А зветься воно так, бо до нього готують щедрий  новорічний стіл. Святкове дійство щедрого вечора-це

 щедрування. Щедрувальники влаштовують величальні новорічні привітання, під час яких піснями-щедрівками прославляють господарів, бажають їм

 здоров’я й достатку на весь рік, за що отримують щедру нагороду.

 Учень:

Щедрівки- це старовинні обрядові величальні пісні. Найпоширеніші – «Ой сивая та і зозуленька», «Щедрик, щедрик, щедрівочка». Мета дійства- ублагати

духів неба, землі сприяти у господарстві. Зозуля віщувала прихід весни, мала ключі від вирію, вона може накувати людині довголіття. У щедрівках наявний

образ ластівки. Чому ? Адже прилітає навесні. Колись наші предки святкували Новий рік у березні. Свято зустрічі Нового літа (року) називали Новоліттям.

 Народження чогось нового, початок року, наступний етап життя природно розпочинався із настанням нової пори, приходом весни. Настає Новий рік – і

пробуджується природа. Ось чому у щедрівках згадувалося поле, квіти, приліт

ластівки.

  Стук у двері.

З’являються щедрувальники, одягнені по-зимовому, ведуть козу, співають

 щедрівку «Ой сивая та і зозуленька». Господарі зустрічають гостей.

                Ой сивая та і зозуленька.       

                Добрий вечір, щедрий вечір

                Добрим людям на здоров’я.

                Усі сади та і облітала,

                А у цьому та і не бувала

                Добрий вечір, щедрий вечір.  

Учасники дійства говорять по черзі.

  Добрий вечір, господарі,

  У вашій оселі.

  Прийміть наші побажання

  На свята веселі.

                      Прийшли хлопці та дівчата

                      З Новим роком вас вітати,

                      З Новим роком вас вітати,

                      Успіхів вам побажати. З Новим роком !

 Хай вам радість усміхнеться

 Зіркою ясною.

 Хай вінчається робота

 Славою гучною.

                    Хай завжди у вашій хаті

                    Сміх лунає і пісні.

                    Обійдуть вас стороною

                    Всі нещастя, ніби в сні !

 З Новим роком вас вітаєм,

 Успіхів в житті бажаєм!

 Хай здоров’я не підводить,

 А від біди Господь відводить !

                      Хай щастить у добрих справах

                      І працюється на славу.

                      В новий рік здійсняться мрії,

                      Втіляться в життя надії.

Усі разом: На щастя, на здоров’я, на Новий рік !

З’являється циган із козою:

    Дозвольте моїй козі зайти до вашої хати та поскакати.

Дівчина:

    Козу треба завести обов’язково, бо де коза ходить, там жито родить.

Господар:

   Що ж давайте козу, аби було добро в хаті, а господарі багаті.

Циган заводить козу. Коза дзвонить дзвіночками, скаче, мекає.

Дівчата: Ой, візьмися, козо, в боки та покажи свої скоки.

Циган господарям: Може, купите мою козу? Вона молоко дає.

Парубок: У тебе не коза, а кляча, та до того ще й ледача!

Циган: Не ображай мою козу, бо зараз хату рознесу.

Парубок: У тебе коза вкрадена, не куплена, до того ж ще й облуплена.

Циган: Неправда твоя, козаче, моя коза ще добре скаче.

Господар: Скільки хочеш за свою козу? Скільки грошей? Чим тебе, козо, пожалувати ?

Коза: Дайте мірку жита, аби я була сита.

         А ще мірку вівса, і щоб зверху ковбаса.

         А як дасте пиріг-підемо за поріг!

         А мені і цього мало- дайте ще сала,

         Щоб я , коза, веселіша стала і знову поскакала.

Коза хитається і падає.

Циган: Лікаря треба нашу козу рятувати.

Парубок: А ось і лікар з’явився.

Лікар: Я лікар-аптекар. Що тут сталося ?

Циган: Врятуй мою козу, дам грошей жменю.

Лікар оглядає козу, робить укол. Коза не рухається.

Парубок: Треба козі сала, щоб вона встала.

Господар: Та ось трішки.

Коза заворушилася. Ожила.

Циган: Ожила!

Дівчата: Наша кізонька жива !

Парубок: Дайте козі ячменю, а нам грошей повну жменю!

Циган: Дякуємо, господарю, що нашій козі дали дари від усієї душі.

Усі разом: Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця на щастя, на здоров’я та на Новий рік! З Новим роком! І в вас, і в нас хай буде гаразд, щоб ви і ми щасливі були!

       Усі учасники дійства  виконують щедрівку « Щедрик, щедрик, щедрівочка».

Учитель: Пісня « Щедрик, щедрик, щедрівочка» - це українська народна новорічна пісня, яка виконувалася в дохристиянські часи. Над сучасним

  «Щедриком» композитор Микола Леонтович працював понад 10 років. Твір було закінчено в 1910 році, а вперше виконав хор Київського університету на Різдво у 1916 році. Пізніше пісня почала звучати в країнах Європи та Америки. А в 1936 році американський композитор українського походження Петро Вільговський створив англомовну версію « Щедрика», яка стала відомою в усьому світі. Ця щедрівка звучить в американських фільмах «Сам удома», «Загублений в Нью-Йорку», «Гаррі Потер». Її співають різними мовами.

     У кожного українця пісня викликає особливе хвилювання й гордість, бо це наш знаменитий « Щедрик». Лише справжній шедевр здатний облетіти всю планету, прославити українську співочу націю- гордих, незламних, героїчних, неповторних, самобутніх українців. Хай живе українське слово, українська пісня, українські традиції, українська нація! Слава Україні!

     Господар і господиня пригощають гостей українськими стравами. Звучить «Щедрик» у виконанні відомих митців .