Презентація: Захворювання, що передаються статевим шляхом

Захворювання, що передаються статевим шляхом

ЗПСШЗПСШ – це інфекції, які поширюються, головним чином, в результаті сексуальних контактів від людини до людини.Існує більше 30 різних бактерій, вірусів і паразитів, які передаються статевим шляхом. ЗПСШБактеріальні інфекціїВірусні інфекціїПаразитарні організми

Бактеріальні ЗПСШ: сифіліс, гонорея, шанкроїд, венерична лімфогранулема, хламідійні мікоплазматичні та уреаплазматичні інфекції тощо. Вірусні ЗПСШ: генітальний герпес, контагіозний молюск, ВІЛ-інфекція, вірус папіломи людини (ВПЛ). Паразитарні ЗПСШ: трихомоніаз, короста, лобковий педикульоз. Також багато інших інфекцій, що не належать до ЗПСШ, можуть передаватися статевим шляхом: сальмонельоз, амебіаз, лямбліоз, гепатит (А,В,С), цитомегаловірусна інфекція. Класифікація ЗПСШ

Хламідіоз – це інфекція, що спричиняє бактерія Chlamydia trachomatis. Багато людей не мають помітних симптомів, проте якщо симптоми розвиваються, то найчастіше включають: Біль в нижній частині живота. Зеленуваті або жовтуваті виділення з пенісу або піхви. Біль або дискомфорт під час статевого акту або сечовипускання. Хламідіоз. У разі відсутності лікування, хламідія може викликати такі ускладнення, як:Інфекції уретри, передміхурової залози, яєчок. Запальні захворювання малого тазу. БезпліддяІснують діагностичні тести на хламідії, лікування здійснюється антибіотиками.

Трихомоноз – захворювання, що спричиняє одноклітинний найпростіший мікроорганізм Trichomonas vaginalis. Симптоми: У жінок початок інфекції супроводжується зеленувато-жовтими пінистими виділеннями з характерним рибним запахом, появою роздратування та хворобливість статевих органів, можлива диспареунія, хворобливе та часте сечовипускання, набряк статевих губ. У чоловіків трихомоноз уретри часто є безсимптомним, проте іноді спостерігаються пінисті виділення з уретри, хворобливі відчуття та часте сечовипускання. Трихомоноз, трихомоніаз

Сифіліс - захворювання, що викликає бактерія спірохета Treponema pallidum, що проникає через слизові мембрани або шкіру та швидко розповсюджується по організму. Найчастіше передається статевим шляхом, проте може і через фізичний контакт та трансплацентарно. Сифіліс розвивається у такі етапи:первиннийвториннийлатентнийтретинний. Найбільш контагіозним є первинний та вторинний сифіліс. Під час латентного етапу інфекція є активною, хоча і часто не має симптомів. Третинний сифіліс є найбільш небезпечним. Сифіліс

Симптоми сифілісу. Первинний сифіліс. Після інкубаційного періоду в 3-4 тижні на шкірі у місці зараження виникає шанкр - невелика безболісна,проте дуже інфекційна язва. Вторинний сифіліс. З’являються характерні висипання, зазвичай на долонях та ступнях.Інші симптоми включають: головний біль, набряклі лімфатичні вузли, втома, лихоманка, зменшення ваги, ниючі суглоби, випадіння волосся. Латентний сифіліс. На цій стадії симптоми зникають, проте бактерія залишається в організмі. Ця стадія може тривати роками. Третинний сифіліс. Остання стадія, що починається через роки або десятиліття після початкової інфекції у разі відсутності лікування. Включає такі симптоми: сліпота, глухота, ментальні хвороби,втрата пам’яті, деструкція кісткової, неврологічні розлади, такі як інсульт та менінгіт,хвороби серця, нейросифіліс.Існують діагностичні тести на сифіліс. Лікування здійснюється антибіотиками.

Гонорея. ЗПСШ, що викликає диплокок Neisseria gonorrhoeae. У чоловіків: Уретрит (запалення уретри) - дискомфорт в уретрі, дизурія (порушення сечовипускання), гнійні виділення. Простатит (запалення простати)Епідидиміт (запалення придатка сім'яника) - односторонній біль у калитці, пухлина, біль. У жінок: Уретрит. Вагініт (запалення піхви)Цервіцит (запалення шийки матки). Часто з шийки матки інфекція поширюється у фалопієві труби та тазову порожнину, спричиняючи запальні захворювання малого тазу (ЗЗМТ). Симптоми можуть включати дизурію, виділення з піхви, запалення протоків Скіна та бартолінових залоз, ЗЗМТ також включають сальпінгіт, абсцеси в зоні тазу, диспареунію. У разі відсутності лікування може спричинити безпліддя.

Генітальний герпес. Герпес - це інфекція, що спричиняється двома типами вірусів: вірус простого герпесу 1 типу (ВПГ-1) та 2 типу (ВПГ-2). ВПГ-1 зазвичай передається під час орального контакту і викликає герпес ротової порожнини, також може визивати генітальний герпес. ВПГ-2 належить до ІПСШ і викликає генітальний герпес. Обидві інфекції (спричинені ВПГ-1 та ВПГ-2) залишаються на все життя. Більшість людей. Хворих на герпес, не мають жодних симптомів і тому не знають про хворобу. Осередки герпеса, як правило, з’являються у вигляді однієї чи декількох бульбашок на статевих органах, у прямій кишці, в роті або біля них. Бульбашки лопаються, залишаючи болісні виразки, що можуть загоюватись більше декількох тижнів (іноді це може супроводжуватись грипоподібними симптомами).

ВПЛ (вірус папіломи людини)ВПЛ передається контактним або статевим шляхом. Є різні види ВПЛ, їх можна поділити на 2 групи: онкогенні та неонкогенні. Неонкогенні ВПЛ спричиняють генітальні бородавки. Віруси онкогенної групи спричиняють:рак ротової порожнинирак шийки маткирак статевого членарак вульвирак прямої кишкиІнкубаційний період може тривати декілька років, багато людей не мають жодних симптомів, тому не знають, що інфіковані ВПЛ. Ефективного медикаментозного лікування від онкогенних ВПЛ на даний момент не існує. Проте є вакцина (гардасил), що захищає від ВПЛ-16 та ВПЛ-18 - 2-х типів, що найчастіше викликають рак шийки матки. Проводити вакцинацію рекомендовано для дівчат і хлопців 11-12 років, до початку статевого життя, але якщо вакцинація не була проведена в цьому віці, її можна провести до 26-45 років.

ВІЛВірус імунодефіциту людини пошкоджує імунну систему, руйнуючи CD4 лімфоцити та послаблюючи клітинний імунітет, що значно збільшує ризик захворювань ( в тому числі ракових). У разі відсутності лікування спричиняє СНІД. ВІЛ передається статевим шляхом, через кров, від матері до дитини (трансплацентарно або під час грудного вигодовування). Можливі симптоми включають:лихоманка,озноб,висипання,нічне потовиділення,болі у м’язах,біль у горлі,втома,набряклі лімфатичні вузли,виразки в роті. Проте в деяких людей симптоми зовсім відсутні. Також наявність даних симптомів не є 100% показником наявності інфекції, оскільки вони можуть бути викликані й іншими захворюваннями. Лише зробивши тестування (антиген/антитіло або тести на нуклеїнові кислоти) можна точно діагностувати ВІЛ-інфекцію.

Стадії ВІЛГостра ВІЛ-інфекція. Характеризується великою кількість ВІЛ в крові, високою контагіозністю, в деяких людей на 2-4 тиждень після зараження з’являються симптоми, схожі на грип. Хронічна ВІЛ-інфекція. На цій стадії інфекція є латентною, поступово збільшується кількість ВІЛ в крові, а CD4 лімфоцитів зменшується. Якщо людина приймає ліки за призначенням, інфекція може ніколи не перейти на 3 стадію. Синдром набутого імунодефіциту (СНІД)На цій стадії імунна система людини сильно пошкоджена, виникають опортуністичні захворювання (інфекційні захворювання, що зазвичай не можуть спричинити хворобу в організмі людини зі здоровою імунною системою). За відсутності лікування людина з діагнозом СНІД може прожити зазвичай 3 роки.

Педикульоз. Захворювання, що спричиняється комахою-паразитом лобковою вошею - Phthirus pubis. Після інкубаційного періоду (може тривати близько 30 днів) з’являються такі симптоми, як:шкірний свербіж,висипи. Захворювання передається під час статевого контакту.

Профілактика ЗПСШУтримання від статевих відносин. Взаємно моногамні відносини та регулярне тестування на ЗПСШ обох партнерів. Правильне використання презервативів (під час вагінального, орального, анального статевого акту) значно знижує ризик зараження ЗПСШ. Вакцинація: існують вакцини проти ВПЛ, гепатиту А та В.

Лікування. В залежності від типу ЗПСШ, проводиться різне лікування. Проте деякі захворювання, такі як СНІД, є невиліковними, тому найбільше значення має профілактика ІПСШ. У разі підозри та виявлення симптомів ЗПСШ, дуже важливо якомога раніше звернутися до лікаря, щоб запобігти розвитку хвороби і негативним наслідкам.