Презентація заняття з теми "Твори Лесі Українки "Одержима" та "Лісова пісня"

"В авторській лабораторії"

Навесні 1912 року Леся Українка закінчила драму «Камінний господар» - геніальний твір на поширену в світовій літературі тему про спокусника жінок Дон Жуана. Критика не раз відзначала, що «Камінний господар» Лесі Українки - цілком оригінальний твір, який по-новому трактує донжуанівську тему.

В експозиції визначено й поняття-символи, навколо яких розвиватимуться наступні події і основний конфлікт твору. Це мрія Анни про орлине гніздо на неприступній скелі, мотив камінної гори як запоруки того, що на ній вона збудує своє щастя.

Сама Леся Українка так визначила задум драми: «Ідея її – перемога камінного, консервативного принципу, втіленого в командорі, над роздвоєною душею гордої, егоїстичної жінки донни Анни, а через неї – і над Дон Жуаном, «лицарем волі». Традиційний спокусник жінок у Лесі Українки сам стає до певної міри жертвою жінки, яка зломила його волю.

Леся Українка. Поема "Одержима"

Поема «Одержима» написана 1901 р. на основі євангельського мотиву – вчення Ісуса Христа про любов до ближнього, незважаючи на те, чи він друг, чи ворог. Поему було створено одним подихом – у ніч, коли письменниця перебувала біля ліжка смертельно хворого Сергія Мержинського.

Любов до Месії і ненависть до юрби «спалюють душу» Міріам. Вона хотіла б кинути гнівні слова в обличчя фальшивим друзям, що «тричі одрікалися» від Месії, що не побачили в ньому Сина Божого, що віддали Учителя в руки катів.

Провідна ідея «Одержимої» -Тільки той ненависті не знає, Хто цілий вік нікого не любив!

Леся Українка. Драматична поема ”Бояриня”

Драму “Бояриня” Леся Українка написала в 1910 році, перебуваючи на лікуванні в Єгипті. Це єдиний твір поетеси, побудований на матеріалі історичної минувшини України, - дія відбувається в другій половині ХVІІ ст.Історія написання твору

Драматична поема “Бояриня” мала нелегкий шлях до читача, була опублікована вже після смерті поетеси в 1914 р. За радянських часів твір було суворо заборонено режимом за антиросійське звучання, тож прийшла “Бояриня” до сучасного читача тільки в 1989 р. Нелегкий шлях до читача

У драмі відображена доба Руїни й гетьманування Петра Дорошенка Історична основа твору

Змальовуються церковні братства, в яких брали участь і жінки (Оксана належала до дівочого братства, де була виготовлена корогва); згадуються утиски москалів (мову про це вів гість-козак, коли приїжджав до Степана); розповідається про те, що українська старшина “понадилась на соболі московські” (Іван, Оксанин брат, закидає це Степанові і його батькові); йдеться і про недовіру до Дорошенка, який привів на Україну татар (слова ці говорить Степан, коли характеризує братовбивчу війну на Батьківщині).

Доба Руїни – надзвичайно важкий для України період, коли після смерті Богдана Хмельницького здобутки часів визвольної війни були значною мірою втрачені. Слід звернути увагу на те, що у вітчизняній історіографії немає одностайності щодо її хронологічних меж. Як правило, її датують 60-80-ми роками ХVІІ ст. Питання залишається відкритим, особливо щодо початку цього періоду. Закінчення Руїни пов’язують з гетьмануванням І. Мазепи.

Бояриня” – єдиний твір Лесі Українки, побудований на матеріалі історичної минувшини України. Драма перейнята порівнянням суспільно-політичної атмосфери України й Московщини XVII ст. Трагедію рідного краю поетеса розкриває через призму особистого життя Степана й Оксани.

Експозиція – знайомство родини козацького старшини Олекси Перебійного з сином його бойового побратима Степаном – боярином.

Згода Оксани на одруження. Зав’язка

Життя головної героїні в Москві, її неможливість вжитися в роль боярині. Розвиток дії

Кульмінація. Усвідомлення Оксаною власної бездіяльності, докір Степанові з приводу своєї і його пасивності.

Спустошення молодої української патріотки, готовність прийняти смерть як невідворотність долі. Розв’язка

Леся Українка проводить паралелі між долею Оксани і долею України. І молода жінка, і рідний край були змушені скоритись. Поетеса зображує трагедію народу, який не міг залишитись вільним, закликає до боротьби за волю і незалежність.

Ти себе Українкою звала,І чи краще знайти ім’я Тій, що радістю в муках сіяла,Як Вітчизна велика твоя

Не з античних сюжетів, а на «місцевому» матеріалі зродилася геніальна драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня». Це поетичний і трагічний твір про красу чистого кохання, про високу мрію людини, про її одвічний потяг до прекрасного, до людяного. Прекрасне в природі, як і в людській душі, ніколи не вмирає.

Персонажі «світу людей» Лукаш. Дядько Лев. Мати Лукаша. Килина. Мавка

Міфічні персонажі Перелесник. Водяник

Русалка Лісовик. Міфічні персонажі Потерчата

В основі головного конфлікту «Лісової пісні» лежить вічна суперечність між високим покликанням людини й тією буденщиною, яка часто руйнує поезію людської душі. Драма переповнена образами, створеними народною уявою і реальними особами. Мавка — дівчина з лісу. Пробуджена до життя весною та грою на сопілці Лукаша, вона оживає.

Образ Мавки уже традиційно в українській літературі вважається втіленням одухотвореної природності, незнищенності людського духу, символом чистого справжнього кохання, щирих природних почуттів.

Недарма саме цей образ став одним із вершинних у творчості Лесі Українки, поетеси, чия творчість позначена наявністю складних символістичних художніх структур, пошуками нового естетичного тла для розгортання традиційних міфологічних та легендарних сюжетів..

Музика єднає Мавку з Лукашем, вчить дівчину нових для неї почуттів і дарує обом прекрасний світ кохання: “Ти сам для мене світ, миліший, кращий, ніж той, що досі знала я, а й той покращав, відколи ми поєднались... “

Мавка ніби втілює притаманне природі бажання зберегти усе живе, що вона витворила. І цю свою доброту дівчина переносить і на людей. Вона не може зненавидіти Лукаша навіть після його зради, не може помститися йому, а навпаки, рятує, хоч і в досить своєрідний спосіб. Мавка забирає Лукаша із людського життя, але дає йому життя вічне, наближаючи його до прекрасних джерел вічного добра, незнищенної краси.

Образ лісової красуні є втіленням вічного добра й краси, того, що шукають люди все своє життя, чого прагнуть як найвищої цінності, віримо, що в людині завжди має перемагати прекрасне, що людина вища за побутові інтереси, треба тільки надати їй можливість відчути себе Людиною.