Презентація Запорізький край у др.пол.ХІХст.

Запорізький край у другій половині ХІХ століття( із історії Запорізької області)

- Адміністративно-територіальний поділ краю у др.пол. ХІХ ст. - Господарське життя Запорізького краю.- Культурне та духовне життя населення.

Територія Запорізької області в ХІХст входила до складу Російської імперії. Територія мала назву Новоросійська губернія в склад якої входила території нинішньої Центральної і Південної України. Сучасне м. Запоріжжя веде своє коріння від заснування м. Олександрівськ. Заснування міста Олександрівська прийнято пов’язувати з будівництвом фортеці - Нової Дніпровської укріпленої лінії.

На місці, де була закладена перша фортеця було засноване поселення, яке спочатку мало статус форштадту, потім посаду, а в 1806 р. отримало статус повітового міста. У 1802 Новоросійську губернію під час чергової реформи було поділено на Миколаївську (з 1803 — Херсонську), Катеринославську й Таврійську губернії. Місто Дніпрорудне в ті часи не існувало (1961р.,як селище Дружба).

Процес нового заселення та освоєння земель сучасної Запорізької області був складним. В ньому взяли участь представники багатьох народностей.

У 60х рр. починається переселення селян до Запорізького краю( не залишались осторонь і поміщики)До Олександрівського повіту переселилися 11тис , Мелітопольського -29тис, Бердянського- 18,5 тис чоловік.

Етнічний склад. За переписом 1897р. в Катеринославській губернії мешкало 45 етнічних груп. Українське населення більшість , друге місце російське населення, також поляки, чехи.

Сільське господарство. Змінюються пріоритети - скотарство поступається землеробству. В Запорізькому краї з’являються нові або вдосконалені знаряддя праці. Так різновиди знарядь для землеробських робіт починають виробляти безпосередньо в регіоні. Розвивається хліборобство, в наслідок відбувся перерозподіл земельних угідь, пшениця стає основною зерновою культурою.

Відсутність транспортної мережі помітно гальмувала розвиток регіону. Лише у 1858 році в Олександрівську відбулося свято. Два пароплави -“Братець” і “Сестриця” -відкрили лінію, яка з’єднала місто з Херсоном. Але ситуація змінилась лише в 1870 році, коли розпочалося будівництво залізничної лінії. З цього часу Олександрівськ починає прокидатися.

Розвиток промислових підприємств. Землеробство стає визначним для промисловості. Запорізький край став найбільшим у Російській імперії регіоном з виробництва сільськогосподарських машин. Діяли 33 підприємства , що складали 10% заводів усієї імперії. Вони приваблювали іноземний капітал. Один із перших це Бердянський завод сільськогосподарських машин, контора якого знаходилася в Брюсселі, Олександрівський ливарний, активно використовував французькі капітали. У 1850 році Пітер Леппа заснував на Хортиці завод з виробництва годинникових механізмів, але переорієнтовується на виробництво сільськогосподарської техніки. У 1880 році зять П. Леппа , Андреас Вальман, найбільший хортинський землевласник, вкладає свій капітал у прибуткове виробництво, так з’явилися філії заводу в Шенвізі ( територія нинішнього заводу “Авто ЗАЗ-ДЕУ”) і Павлограді. З 1895 року підприємство отримало назву “Торговий будинок “Лепп і Вельман”Натхненні цим прикладом, з’являються нові заводи ( підприємці Кепп, Гільдебрандт, Козловський, Унгерн, Щеголєв ті анші)

Значного розвитку набуває борошняна промисловість. В Олександрівську починають працювати - цегельні, горілчані, лісопильні, цукеркові і декілька десятків напкустарних підприємств.

Торгівля. Поява залізниці сприяла розвитку торгівля в Запорізькому краї. Майже в кожному населеному пункті почали діяти недільні базари та торги. В Олександрівську, Мелітополі та Бердянську наприкінці 90-х років налічується 1,5 тис купців. Тільки в Олександрівську працювало більше 400 магазинів, лавок та інших торгівельних закладів. Головний товар Запорізького краю стає зерно. З відкриттям другої пароплавної лінії, значення Олександрівська як торгового центру ще більше зростає.

Освіта, наука, побутово-традиційна культура. У другій половині ХІХст починає розвиватися освіта Запорізького краю. Ініціатором розбудови освіти стає Микола Олександрович Корф. Він влаштовує в Запорізькому краї недільні школи для боротьби з неписемністю. З його іменем пов’язаний цілий етап у розвитку освіти та України вцілому. Земства краю витрачали досить великі суми на будівництво й утримання шкіл.

Микола Олександрович Корф2(14) липня 1834, Харків — 13 листопада 1883рр.— педагог і просвітник, земський діяч, почесний член Женевської Академії наук, почесний член Петербурзького педагогічного товариства, а також Московського комітету писемності та Московського університету, землевласник Катеринославської губернії. Палко обстоював право українських дітей на навчання рідною мовою в початковій школі.

Народознавчі дослідження. У др.пол. ХІХ ст. починає свою діяльність Яків Павлович Новицький. Закінчивши Олександрівське повітове училище, вчителював в Вознесенській сільській школі поблизу Олександрівська. Подорожував історичними місцями Запорізького краю і збирав історичні розповіді, легенди та перекази. Зібраний ним матеріал склав майже третину виданої М. П. Драгомановим збірки “Малоросійські народні перекази та оповідання”. За це був переслідуваний владою. До його подорожей приєднується Д.І. Яворницький. Їх результатом стають численні публікації про о. Хортицю, Дніпровські пороги, нариси до історії південного краю.

Архітектура. Поєднувала традиційні типи будівель з новими архітектурними стилями . Великий вплив мали на стиль внутрішнього оздоблення та стиль будівництва різні етнічні групи населення. В українських селищах в будівництві використовували глину. Поміщики намагалися в своїх будівлях виявити свою індивідуальність. Яскравий приклад замок В. П. Попова в місті Василівка. Певне змішання стилів взагалі було характерним для поміщиків Запорізького краю.

Садиба (замок) Попова м. Василівка