5 жовтня о 18:00Вебінар: Використання дитячого фольклору на уроках іноземної мови

Презентація "Зародження і розвиток театрального мистецтва в Україні"

Про матеріал
Презентація до уроку №40 в 11 класі "Зародження і розвиток театрального мистецтва в Україні" за підручником Масол Л. М. спрямована на допомогу вчителю при поясненні теми "Художня спадщина України". Даний матеріал стане добрим помічником у проведенні цікавих та змістовних уроків мистецтва в 11 класі. Адреси гіперпосилань: https://www.youtube.com/watch?v=BUz4jCYzxAU https://www.youtube.com/watch?v=wxuGzrd1SaM https://www.youtube.com/watch?v=j-tKIq0nwMY https://www.youtube.com/watch?v=lV9sHUC0Uzw https://www.youtube.com/watch?v=H5ymPiIrA7I https://www.youtube.com/watch?v=JM4NwLmNeO4
Зміст слайдів
Номер слайду 1

40 урок. ЗАРОДЖЕННЯ І РОЗВИТОК ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА В УКРАЇНІ

Номер слайду 2

ОБРЯДОВИЙ ПРАТЕАТРЗа уявленнями наших предків, природу населяли різноманітні божества – перелесники, польовики, лісовики, водяники, русалки, мавки, – що мешкали в річках, болотах, лісах, на полях тощо, і могли приймати образ тварин; рослини також сприймались, як живі істоти. Все це пробуджувало чуттєву небайдужість до навколишнього світу, надихало на ігри, урочисті свята, обряди на честь обожнюваних, хоч водночас і незбагненних людиною сил природи. Ранньому обрядовому театру українців – дітей природи – з його танцями, масками, костюмами, вокальною вібрацією і оповідальністю притаманна велика драматична сила.

Номер слайду 3

ОБРЯДОВИЙ ПРАТЕАТРУ синкретичному обрядовому фольклорі слов’ян нерозривно поєдналися слово, музика, танці, магічні ритуальні дії. Театр має нерозривний зв’язок із грою. В обрядовому пратеатрі вона розгортається мовби за попередньо розписаним сценарієм.

Номер слайду 4

Починалося все з пісні, в якій головне місце відводилося не слову, а мелодії і ритму. Виконували пісню в хороводі (спів у колі) і супроводжували рухами та мімікою, тобто дією – однією з істотних ознак драми. Імітація чужих жестів, рухів, голосу мала на меті перебрати подобу «Іншого» – ставала тим зерном, з якого виросло театральне мистецтво. Поступово хор розпався на дві групи, що переспівують одна одну. У такий спосіб з’явилася наступна істотна ознака драматургії – діалог, поки що хоровий, який супроводжує і пояснює мімічну дію. У подальшому з хору виокремився головний співак – корифей, якому хор уже лишень допомагав, а згодом місце корифея зайняли дві особи. Тож монолог перетік у діалог двох акторів, відкривши простір їхньому натхненню та інтерпретаторським здібностям. Таким чином, ранній обрядовий театр містив елементи того, що згодом дістане назву літературний рід, а саме: епос, лірика, драма, які поки що існували в синкретичному (нероздільному, злитому) стані. Театралізовані уявлення язичницької доби перейдуть і до християнської, особливо обряди, пов’язані зі зміною пір року, що трансформуються в обряди веснянок, Купала, Коляди, щедрування або весільні. ОБРЯДОВИЙ ПРАТЕАТР

Номер слайду 5

ОБРЯДОВИЙ ПРАТЕАТРЕлементи театрального мистецтва існують в українській різдвяно-новорічній, весняній, весільній та похоронній обрядовості минулих століть. Весняний обряд розігрувався просто неба і складався з ігор-хороводів з імітацією трудових процесів, рухів тварин: «Кривий танець», «Вербова дощечка», «Воротар», «Король», «Просо» та ін. Сьогодні ці пісні отримали «нове життя» і з великим успіхом виконуються нашими сучасниками. ILLARIA — Вербовая дощечка. Iванна Червінська — Вербовая дощечка

Номер слайду 6

З-поміж свят весняного циклу багатством обрядів та ритуалів виділявся Великдень і увесь тиждень після нього. Упродовж трьох днів свят, за давнім звичаєм, відбувалося обдарування крашанками. Наступної неділі після Великодня влаштовували Проводи — релігійне загальногромадське свято, пов’язане ще з часів язичництва з культом предків. ОБРЯДОВИЙ ПРАТЕАТР Великдень

Номер слайду 7

Одним із найдавніших і найяскравіших за багатством ритуалів було свято Івана Купала. У дозвіллі юнаків переважали ігри спортивного характеру — змагання в силі, спритності, що властиве всім народам. В Україні найпоширенішими були перетягування шнурка, ходіння на палицях, стрибки, а також військові ігри. ОБРЯДОВИЙ ПРАТЕАТР

Номер слайду 8

ОБРЯДОВИЙ ПРАТЕАТРКоляда — слов'янський міфологічний персонаж, уособлення новорічного циклу. Найчастіше фігурує у колядках. В образі рядженого (козел і ін.) — учасник народних різдвяних обрядів з іграми та піснями (колядування, колядки). За однією із версій Коляда є богинею неба і дружиною Дажбога, а за іншою — дочкою Дажбога та Майї і сестрою-близнючкою Овсеня. Густинський літопис (XVII століття) — єдине писемне джерело, що вказує на Коляду як на бога. Слово коляда багатозначне: Святий Вечір, обряд славлення на Різдво, сама пісня, винагорода за колядування, різдвяний подарунок. Слово вважається запозиченим з латинського calendae «перші числа місяця» (календар, різдвяні канікули)

Номер слайду 9

Кулачні бої — народна ритуалізована розвага, відома з дохристиянських часів. На Лівобережній Україні ця традиція існувала аж до XX століття. Кулачні бої звичайно проходили взимку на льоду річок, ставків, озер, нерідко там, де відбувався обряд водохрехреща. Сходилися чоловіки з двох сусідніх сіл чи хуторів. У великих селах і в містах бої йшли між мешканцями різних вулиць чи кутків. ОБРЯДОВИЙ ПРАТЕАТРКулачні бійці дотримувались певних неписаних правил. Спочатку «чубарились» діти, і лише потім включалися у боротьбу дорослі чоловіки. Не дозволялося бити лежачого. Переможцем вважалася та сторона, якій вдавалося витіснити суперників з поля бою або змусити їх до втечі.

Номер слайду 10

Прообрази театрального реквізиту можна побачити в обрядових діях спалювання солом’яного опудала на Масницю, у заквітчаній стрічками Марені, яку топили в річці навесні, у прикрашанні хати солом’яним дідухом на Новий рік. ОБРЯДОВИЙ ПРАТЕАТР

Номер слайду 11

З античних часів дійшли до нашого часу письмові свідчення про театри Ольвії, Херсонесу, Боспору. На теренах Північного Причорномор’я збереглися зображення масок, статуетки акторів. Археологи виявили поблизу сучасної Керчі уламки споруди амфітеатру і майстерню, де збереглися залишки печей для обпалювання і відливання теракот. Серед цих теракот – маски акторів у комедійних і трагедійних ролях. Театральні вистави були частиною святкового обряду на честь бога Діоніса. Про те, які твори ставили в театрах, достеменно невідомо. ТЕАТР АНТИЧНОСТІДіоніс з пантерою та сатиром

Номер слайду 12

Архітектурні залишки амфітеатру археологам пощастило знайти лише в Херсонесі. За типом розташування у просторі він наслідував грецькі театральні споруди. ТЕАТР АНТИЧНОСТІ

Номер слайду 13

ТЕАТР РУСІДосвід театру княжої доби зафіксовано в старовинних розписах. Після прийняття християнства, незважаючи на невдоволення церкви, при княжому дворі влаштовували бенкети. Популярною розвагою там були танці, музика та забави, про що свідчать зображення на стінах київського Софійського собору. Фрески відтворюють сцени поєдинку людини з рядженим звіром, свято Коляди, змагання вершників. У цих виставах відчувається вплив ранньої Візантії, міста якої славилися масовими видовищами, успадкованими від пізньої античної доби.

Номер слайду 14

ТЕАТР РУСІЗ’являлись у княжих палацах і скоморохи. Можливо, вони прийшли з Візантії (візантійське слово скомарх означає – майстер сміховин). Скоморохи були також при дворах князів і вельмож. Вони прославляли земні радощі, протиставляючи їх православній аскезі, чим викликали вороже ставлення до себе церковної і світської влади. Деякі традиції Скоморохів перебрали придворні блазні, штукарі на дворах вельмож.

Номер слайду 15

У кінці 16 століття мистецтво скоморохів проникло у вистави церковно-шкільного театру, а далі розвивалося в балаганах, лялькових та інших театрах. Деякі дослідники вказують на вплив мистецтва скоморохів на такі явища, як гурти колядників (в Україні) та волочебників (в Білорусі), а також на лірничу традицію та на «троїстих музик». ТЕАТР РУСІМаски скоморохів зі шкіри, знайдені у Великому Новгороді

Номер слайду 16

ШКІЛЬНИЙ ТЕАТРВиникнення в Україні шкільного театру як різновиду театрального мистецтва зумовлене розквітом освіти. Провідними осередками культури в XVII—XVIII ст. вважалися братські школи, колегіуми й академії, що підпорядковувались місцевим єпархіям. У навчальних закладах, окрім обов’язкових дисциплін, викладали поетику й риторику. Педагоги навчали учнів складати панегірики й декламації у формі промов. Ці твори виконувалися з нагоди великих релігійних свят, визначних урочистостей, для вшанування почесних гостей тощо. Деякі виступи читців відбувалися у формі діалогу і потребували акторської майстерності. Саме декламації та діалоги сформували основу шкільної драми. Студенти Києво-Могилянської академії. Гравюра XVII ст. Будівля Острозького колегіуму. XVIII ст.

Номер слайду 17

ШКІЛЬНИЙ ТЕАТР Ці декламації зазвичай виголошували гуртом в урочистому напівнаспівному тоні. Застосовували мінімальне оформлення: костюми, завіса, атрибути. Діалоги з елементами театралізації практикували і під час філософських диспутів для набуття учнями ораторської майстерності. Києво-Могилянська акдемія. Декламації та діалоги — джерело виникнення шкільної драми. Вистави супроводжували хоровим співом, інструментальною музикою.

Номер слайду 18

ШКІЛЬНИЙ ТЕАТРСтилю бароко притаманні трагедії, і трагікомедія – найбільш характерна ознака барокового театру. Ще однією ознакою риторичної барокової драми є персоніфікація, виведення на сцену абстрактних понять: Віра, Надія, Любов, Совість, Мудрість, Блаженство, Розум, Заздрість, Ворожнеча, Гнів, Фортуна, які виводились як активні особи і входили в дебати та інші стосунки з людьми.

Номер слайду 19

ШКІЛЬНИЙ ТЕАТРПринципи шкільної драми — трагедії, комедії, трагікомедії — обґрунтував реформатор українського барокового театру Феофан Прокопович (1681—1736). Драми для шкільного театру писали викладачі поетики. Проте учні не тільки розігрували готові п’єси, а й інколи брали участь у їх створенні, під час канікул влаштовували рекреаційні вистави просто неба. Барокові риси шкільної драми проявились у контрастному зіставленні драматичного і комічного. Між актами серйозної драми, де звучала «книжна» мова, виконували жартівливі інтермедії, написані народною мовою. Сюжети зводилися до епізодів із побуту селян, козаків, студентів, нерідко — до суперечок двох персонажів (батько і син, українець і польський пан). Поступово інтермедія стала самостійним комедійним жанром.

Номер слайду 20

ВЕРТЕПВертеп - різновид театру, відомий майже у всіх народів світу. Український вертеп зародився ще в 17 ст. і тісно пов’язаний з різдвяною шкільною драмою. На Галичині, Буковині й Закарпатті популярності набув так званий живий вертеп, в якому замість ляльок грали люди-актори.

Номер слайду 21

ВЕРТЕПВертеп – велика (до 4м заввишки і до 3м завширшки) дерев’яна скриня. Назва “вертеп” символічна: вона означає печеру, в якій народився Ісус Христос. Скриня була поділена на 2 поверхи: горішній представляв Вифлеєм. Тут представлялися тільки духовні події: сцени з ангелами, магами, пастухами. Внизу в центрі стояв трон Ірода, збоку висів дзвінок, в який дзвонив паламар.

Номер слайду 22

ВЕРТЕПУ підлозі сцени обох ярусів прорізувалися щілини, крізь які актори (1-2) водили ляльок, закріплених на дротах. Щоб цих щілин в підлозі не було видно, її встеляли хутром. На верхньому «небесному» поверсі відбувалася християнська драма-містерія про народження Христа, співали янгольські хори, канти, колядки. На нижньому «земному» — стояв трон царя Ірода, діяли Смерть, Чорт та ін.

Номер слайду 23

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!

pptx
До підручника
Мистецтво 9 клас (Масол Л.М.)
Додано
15 квітня
Переглядів
610
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку