Конспект "ВСЕСВІТНЬО ВІДОМІ МУЗЕЇ: АФІНСЬКИЙ АКРОПОЛЬ, ЛОНДОНСЬКИЙ ТАУЕР, ВАТИКАНСЬКІ МУЗЕЇ, ЛУВР, ДРЕЗДЕНСЬКА ГАЛЕРЕЯ"

 

 

 

 

 

 

 

 

Конспект відкритого заняття

 гурткового колективу «Музейно-пошукова справа» (3 рік навчання)

 

 

Тема заняття:

«ВСЕСВІТНЬО ВІДОМІ МУЗЕЇ: АФІНСЬКИЙ АКРОПОЛЬ, ЛОНДОНСЬКИЙ ТАУЕР, ВАТИКАНСЬКІ МУЗЕЇ, ЛУВР, ДРЕЗДЕНСЬКА ГАЛЕРЕЯ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Група: Музейно-пошукова справа 

Рік навчання: 3

Час проведення (тривалість заняття):

Місце проведення:

Кабінет:

Дата проведення:

Тема заняття: Всесвітньо відомі музеї: Афінський акрополь, Лондонський Тауер, Ватиканські музеї, Лувр, Дрезденська галерея.

Мета заняття: навчити учнів працювати з джерелами інформації, досліджувати історію становлення музеїв світу; розвивати уміння і навички працювати з джерелами інформації; виховувати шанобливе ставлення до надбань країн світу.

Форма заняття: групова

Тип заняття: комплексне.

Обладнання: мультимедійна презентація, додатковий матеріал.

Література:

1. Маньковська Р.В.Розвиток музейної справи в Україні // Музейна справа та музейна політика в Україні ХХ ст../ Р.В.Маньковська. – К., 2004.
2. Позашкілля. - № 1 (36), січень 2011.
3. Маньковська Р.В.Музейництво в Україні / Р.В.Маньковська. – К., 2000. – 136 с.
4.  

 

Хід заняття:

І. ВСТУПНА ЧАСТИНА

1. Привітання і перевірка присутніх

2. Повідомлення теми та мети заняття, очікуваних результатів.

3. Актуалізація опорних знань (повторення вивченого матеріалу).

Перевірка знань учнів з попередньо вивченої теми заняття: «Збір матеріалів для шкільного музею, їх опис та систематизація».

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА

1. Вивчення нового матеріалу

1.1. Афінський акрополь - найвідоміший акрополь у світі, розташований у столиці Греції місті Афіни на пагорбі Акрополіс висотою 156 м над рівнем моря. Афінський акрополь був офіційно проголошений провідною пам'яткою загальноєвропейської культурної спадщини 26 березня 2007 року. 20 червня 2009 року був офіційно відкритий Новий музей акрополя.

Перше поселення тут виникло ще в епоху неоліту, вік його встановлено за знайденими керамічними уламками — приблизно 6 тисячоліття до н. е. У золотий вік на вершині пагорбу стояв мікенський мегарон. У 13 столітті до н. е. на цьому ж місці також був зведений палац, а сам пагорб був укріплений стіною циклопічної кладки завширшки до 5 м, висотою до 10 та загальною протяжністю 760 м. Грандіозність та надзвичайна надійність стіни, побудованої без використання будь-якого будівельного зв'язуючого розчину, пізніше приписуватиметься міфічним циклопам. В «Одіссеї» Гомер згадує Афінський акрополь як «чудово укріплений будинок Ерехтея» (Одіссея 7.81). Комплекс акрополя ще у мікенську добу передбачав спорудження глибокого колодязя, який би запезпечував городян водою, це набувало надзвичайного значення в період облоги міста.

Навіть у і прадавні часи Акрополь вже був осередком політичного та військового життя, а також місцем постійного перебування правителя. Наприкінці 2 тисячоліття до н. е. Акрополь набуває виключно культового значення. Богиня Афіна, з одного боку, була покровителькою сил землі, родючості, народжуваності (Поліада]), з іншого — вона войовнича захисниця міста і Діва (Паллада). Приблизно у 10-8 ст. до н. е. її культ відправлявся у невеликому храмі на тій ділянці, де пізніше був побудований храм Ерехтейон. Згідно з давньогрецькими міфами, її дерев'яна статуя було скинута Зевсом на землю і впала на Акрополь. Мало що відомо про архітектурний ансамбль Афінського акрополя до початку періоду архаїки.

Парфенон

У 7-6 століттях до н. е. акрополь був захоплений Кілоном, за порадою дельфійського оракула, та двічі Пісістратом. Вже в середині 7 століття до н. е. на Акрополі з'явився перший храм, присвячений Афіні, що замінив невеличке давнє капище, в якому також зберігалася міська скарбниця. Ця споруда також відома як храм «Синіх борід», через те що на його фронтоні були зображені фігури напівлюдей-напівзмій із бородами, пофарбованими у темно-синій колір. На початку 6 століття до н. е. храм перебудовується: збільшуються розміри, виникає другий фронтон і навіть колонада. Близько 525 до н. е. храм був збудований наново, набувши мармурового фронтону, метоп та інших деталей оздоблення. Цей храм відомий як Архаїчний наос. Приблизно тоді ж на Акрополі з'являються перші мармурові статуї, серед них і Мосхофор близько 570 до н. е. Здебільшого ж статуї були зображеннями дівчат.

Після перемоги у Марафонській битві в 490 до н. е. було вирішено створити на Акрополі поруч з давнім храмом Поліади новий храм, присвячений Афіні Палладі. Пізніше його назовуть Старим Парфеноном. Цей храм був більш вузьким, ніж Парфенон, мав всього 6 колон. Задля його спорудження південна частина Акрополя була розчинена від залишків попередніх будівель, з району сучасного Пірею завезено близько 8 тисяч тонн вапняку. Фундамент подекуди сягав 11 м. Однак споруда так і не були завершена, 480 до н. е. перси захопили Афіни, розграбили та повністю зруйнували місто, включаючи усі святині Акрополя.

478 до н. е. афіняни повернулись у своє місто і для Акрополя розпочався етап відродження з руїни. Зводиться південна стіна Акрополя, частково відновлюється храм Поліади, весь акрополь розчищується. Уламки статуй, предметів культу були урочисто поховані у великій спеціально викопаній ямі тут же на акрополі. Це поховання «перського сміття» стало найзначнішим та найбагатшим ґрунтом для розкопок Афінського акрополя, що тривають і донині.

 

                                                Парфенон

 

 

 

 

 

 

Доба Перикла

Більшість значних споруд Акрополя були побудовані під керівництвом Перикла впродовж періоду Золотого віку Афін (460–430 до н. е.). Проголосивши об'єднання всього грецького світу під верховенством Великих Афін, Перикл 450 до н. е. розпочинає роботи зі створення ансамблю Афінського акрополя за єдиним планом:

Парфенон (храм Афіни Діви) із хрисоелефантинною статуєю Афіни Парфенос –(447–438 до н. е.)

Пропілеї - урочисті ворота, вхід на Акрополь (437–432 до н. е.)

храм Ніки Аптерос (Безкрилої Перемоги) (між 449–420 до н. е.)

храм Ерехтейон (421–406 до н. е.)

колосальна бронзова статуя Афіни Промахос

Планування та побудова Акрополя виконувалася під керівництвом Фідія. За реконструкцію існуючих споруд та їх перебудову були відповідальними два великих афінських архітектори Іктін та Каллікрат. У 5 столітті до н. е. Акрополь набув свого остаточного вигляду. Після перемоги у битві при Евримедонті 468 до н. е. афінські архонти Кімон та Фемістокл наказують реконструювати південну та північну стіни, а Перикл доручив будівництво Парфенону Іктіну та Фідію.

 

                                                       

                 Афінський акрополь

 

 

 

 

 

Храм Ніки Аптерос

У 437 до н. е. афінський архітектор Мнесікл розпочав будівництво Пропілей - монументальних воріт з колонами, для побудови яких використовувався пентелійський мармур. Ця колонада була майже завершена 432 до н. е., мала два крила. Північне крило Пропілей займала картинна гелерея — Пінакотека. Майже одночасно на південь від Пропілей розпочалось будівництво невеличкого храму Ніки Аптерос в іонічному ордері. Після перерви, викликаною Пелопонесською війною, храм був завершений під час Нікейського миру між 421 до н. е. та 415 р. до н. е. Розпочинається будівництво Ерехтейону, який поєднав культи Афіни Поліади, Посейдона, Ерехтея, Кекропа, Герси, Пандроси та Аглаври. Тоді ж було зведено і портик Каріатид.

Створюється колосальна бронзова статуя Афіни Промахос (Войовничої) (465–455 до н. е.) роботи славетного давньогрецького скульптора Фідія, встановлена на постаменті висотою півтора метри (загальна висота статуї становила 9 м) в центрі Акрополя. Афіна зображена в розкішному шоломі, зі списом та щитом, на якому була змальована сцена боротьба Кентавра із лапітами. Її було видно здалеку з моря, сонце виблискувало на золотих частинах — вістрі списа та шоломі. Скульптура Афіни Промахос вражала навіть сучасників своїми грандіозними розмірами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ерехтейон та портик Каріатид

На початку 4 століття до н. е. цар Пергама Евмен II встановлює квадригу на високому постаменті (відомий як Постамент Агріппи) поруч із Пінокатекою. У римський період на Афінському акрополі на схід від Парфенона був побудований невеликий круглий моноптерний (без вівтарної частини) храм на честь обожнюваної Роми (Риму) та першого римського імператора Октавіана Августа (63 до н. е. - 14 н. е.).

Після тисячі років своєї історії 465 р. статуя була вивезена у Константинополь як трофей. 1203 р. вона була знищена натовпом марновірних християн під час Четвертого хрестового походу. Деякі інші споруди Афінського акрополя спіткала така ж доля: вони були назавжди зруйновані. Серед них Халькотека, храм Пандроси, капище Пандіона, храм богині Артеміди Бравронейон.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2.Лондонський Тауер (англ. the Tower, Tower of London) - укріплення, побудоване на північному березі ріки Темза, історичний центр міста Лондон. Одне з найстаріших історичних споруд Великобританії, що довгий час слугувало резиденцією англійських монархів. Сьогодні Тауер є одночасно пам'ятником історії та музеєм, включеним до списку об'єктів, що належать до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Заснування

Заснування Тауера приписується римському імператору Клавдію. Тоді укріплення являло собою дерев'яний форт, споруджений в південно-східному куті старої римської стіни. Після норманського завоювання Англії Вільгельм І почав зводити оборонні замки. Одним з найбільших і став Тауер. Дерев'яний форт замінили кам'яною будівлею — Великим Тауером, що являв собою чотирикутну споруду, розміром 32 на 36 метрів, висотою близько 30 метрів. Коли пізніше новий король Англії наказав вибілити будівлю, вона отримала назву Білий Тауер, або Біла Вежа. Згодом збудували ще кілька башт різної висоти і два ряди міцних фортечних стін. Навколо укріплення було вирито глибокий рів, що зробив вежу одним з найнеприступніших укріплень Європи.

Державна в'язниця

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зала тортур

Першого засудженого ув'язнили в Тауері у 1100 році. На той час він призначався для людей благородного походження і високого звання. Серед найбільш поважних і високопоставлених арештантів Тауера були королі Шотландії і Франції та члени їхніх родин (Яків І Шотландський, полонені Столітньої війни король Франції Іоанн ІІ і Карл Орлеанський), а також представники аристократії і священики, звинувачені у зраді. Стіни Тауера також памятають немало страт і вбивств: на території замку були вбиті Генріх VI, а також 12-річний Едуард V і його молодший брат.

В'язнів утримували в тих приміщеннях, які на той момент були вільні. Терміни ув'язнення були різноманітними. Так, Вільям Пенн, засновник англійської колонії в Північній Америці, що отримала назву Пенсильванія, був ув'язнений в Тауері за релігійні переконання і провів там вісім місяців. Карл, герцог Орлеанський, племінник французького короля і видатний поет, після поразки в битві провів у стінах замку приблизно 25 років, поки за нього не виплатили чималий викуп. Придворний Волтер Релі, мореплавець, поет і драматург, намагався скоротити 13 довгих років неволі, працюючи над багатотомною серією книг «Історія світу». Після свого тимчасового звільнення він недовго насолоджувався свободою: зовсім скоро Релі знову був ув'язнений в Тауері, а потім страчений.

Під час Реформації Тауер здобув репутацію похмурого місця тортур. Генріх VIII, одержимий бажанням мати сина-престолонаслідника, розірвав усілякі відносини з Римсько-католицькою церквою і почав переслідувати всіх, хто відмовлявся визнати його главою Церкви Англії. Після того як друга дружина Генріха, Анна Болейн, не змогла народити йому сина, король звинуватив її у зраді. Невдовзі Анна, її брат і четверо інших в'язнів були страчені в Тауері. Немало осіб королівського роду, що представляли загрозу англійському престолу, були також заарештовані і потім страчені.

Юний син Генріха, протестант Едуард VI, що посів трон, продовжив серію жорстоких страт, розпочату його батьком. Коли через шість років Едуард помер, англійська корона дісталась дочці Генріха - Марії, католичці. Не гаючи часу, нова королева наказала стратити 16-річну леді Джейн Грей і її молодого чоловіка, які виявилися пішаками в жорстокій боротьбі за владу. Тепер настав час протестантам накласти головою. Єлизавета, прийомна сестра Марії, провела в стінах Тауера декілька тривожних тижнів.

Хоча у славнозвісній фортеці були ув'язнені тисячі людей, лише п'ять жінок і двоє чоловіків були страчені на території укріплення, що врятувало їх від сорому публічної страти. Троє з цих жінок були королевами — це Анна Болейн, Катерина Говард і Джейн Грей, остання з яких протрималася на престолі лише дев'ять днів. Більша частина інших страт - в основному відрубування голови - проходила на розташованому поряд Тауерському пагорбі. По закінченні процесу тіла відвозили в Тауер і ховали в підвалах каплиці. Як виявилося пізніше, там зберігалося близько 1500 тіл страчених.

В XVII столітті Англія і Тауер на деякий час опинилися в руках Олівера Кромвеля та парламентаріїв, але після того, як на трон знову сів Карл ІІ, тауерська в'язниця особливо не поповнювалася. У 1747 р. на Тауерському пагорбі відбулась остання страта. Однак на цьому історія Тауера як державної в'язниці не закінчилася. Під час Першої світової війни у вежі були ув'язнені і розстріляні 11 німецьких шпигунів. У період Другої світової війни там тимчасово утримувались військовополонені, серед яких декілька днів провів і Рудольф Гесс. Останньою жертвою, страченою в стінах укріплення, став Йозеф Якобс, звинувачений у шпигунстві й розстріляний у серпні 1941 року.

Стара зброярня

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На початку XIII ст. Іоанн Безземельний утримував у Тауері левів. Однак виник королівський звіринець, коли наступник Іоанна Генріх ІІІ отримав у подарунок від європейських монархів трьох леопардів, білого ведмедя і слона. Хоча король та придворні тримали тварин лише заради втіхи, одного разу весь Лондон став очевидцем унікальної події, коли ведмідь на прив'язці кинувся в Темзу, аби спіймати рибу. З часом звіринець поповнився ще більшою кількістю екзотичних тварин і за часів Єлизавети І був відкритий для відвідувачів. У 1830-ті роки зоопарк в Тауері закрили, а тварин перевезли в новий зоопарк, який відкрився в лондонському Ріджентс-парку.

Більше 500 років в Тауері знаходився головний відділ королівського монетного двору. Один з його найбурхливіших періодів припав на правління Генріха VIII, коли монети карбували зі срібла, реквізованого зі зруйнованих монастирів. Крім того, в Тауері зберігались важливі державні та юридичні документи, а також виготовлялася і зберігалася зброя і військове спорядження короля та королівської армії.

Із самого заснування Тауера його в'язнів і будівлю ретельно охороняли. Але спеціально підібрані вартові фортеці з'явилися у 1485 р. У той час в'язнів часто привозили річкою і заводили в Тауер крізь «Ворота зрадників». Коли обвинувачуваного вели із судового слухання, спостерігачі слідкували за тим, куди була повернута сокира тюремного стражника. Лезо, направлене на в'язня, означало чергову страту.

Вартові охороняють Тауер і до сьогодні. Нині в їхні обов'язки також входить проведення екскурсій для відвідувачів. В особливо урочистих випадках вони одягаються в розкішні костюми часів династії Тюдорів: пурпурові камзоли, гаптовані золотом і увінчані білосніжними комірцями. У звичайні дні вартові одягнуті в темно-сині з червоним мундири Вікторіанської епохи. Палацовий «рейвенсмастер», або Доглядач воронів, займається тим, що слідкує за зграєю цих птахів, котрі століттями населяють фортецю. Існує легенда, що, якщо ворони покинуть Тауер, Англію спіткає нещастя, тому заради безпеки усієї країни їм підрізають крила.

Вартові королівської скарбниці охороняють знамениті коштовності Британської імперії. Для відвідувачів скарбниця відкрита з XVII ст. Серед коштовних каменів, що прикрашають корони і скіпетри, - якими досі користуються члени королівської сім'ї під час урочистих церемоній, - можна побачити найбільший у світі огранований діамант високої якості - Куллінан І.

Сьогодні лондонський Тауер - одна з головних цікавинок Великобританії. Він майже не змінився з часів минулого. Нагадуванням про моторошну репутацію Тауера слугує місце, де раніше знаходився ешафот Тауерського пагорба. Зараз там встановлена меморіальна дошка в пам'ять «про трагічну долю і часто мучеництво тих, хто в ім'я віри, батьківщини та ідеалів ризикував життям і прийняв смерть». В наш час[Коли?] основні будівлі Тауера - музей і зброярська палата, де зберігаються багатства британської корони, - продовжують офіційно вважатися однією з королівських резиденцій. В Тауері також знаходиться ряд приватних квартир.

1.3.Ватиканска пінакотека (італ. Pinacoteca Vaticana) - один из музеїв Ватикану. Ватиканська пінакотека заснована Пієм VI, відкрита 19 березня 1908 в одному з крил Бельведерського палацу, у 1932 році побудовано нову будівлю за замовленням папи Пія XI. У 18 залах в хронологічному порядку представлено візантійський та європейський живопис XI-XIX ст (близько 460 картин). Багато з картин були відправлені у 1797 році за наказом Наполеона в Париж. У 1815 на Віденському конгресі було прийнято рішення повернути картини у Ватикан.

Зали:

Зал I (XII-XV ст.): Середньовічні Сієнська, умбрійська та Тосканська школи. Роботи Ніколо і Джованні.

Зал II(XIII-XV ст.): Представлені картини сієнських художників треченто, Джотто (1267- 1337) і учнів: триптих Стефанескі (1330 - 1335); Сімоне Мартіні, Бернардо Дадді («Мадонна»), П'єтро Лоренцетті.

Зал III (XV ст.): Флорентійський живопис часів Ренесансу: роботи Фра Анджеліко (1387-1455):Мадонна на троні між святими Катериною і Доменіко (бл. 1435),Сцени з життя св. Миколи (1437),Святий Франциск Ассизький отримує стигмати (бл. 1440); Філіппо Ліппі: «Вінчання Богоматері», «Мадонна» роботи Беноццо Гоццолі.

 Зал IV (XV-XVI ст.) Фреска Мелоццо да Форлі - «Сікст IV засновує Ватиканську бібліотеку», фрагменти мозаїки абсиди з церкви Санті Апостолі.

Зал V (XV ст) Ерколе де Роберті;Лукас Кранах Старший- «Пієта».

Зал VI (XV ст) Поліптіх і; «Пієта» роботи Карло Крівеллі, Антоніо Віваріні.

Зал VII (XV-XVI ст.)П'єтро Перуджино(бл. 1452 - 1523): «Мадонна з немовлям і святими» (1495 - 1496 рр..), «Воскресіння» (1499 - 1500), "Св. Бенедикт"; Пінтуріккйо - "Коронування Марії".

Зал VIII (XVI ст.) Рафаель Санті(1483 - 1520): «Мадонна ді Толін» (1511), «Преображення» (1519 - 1520), «Коронування Марії» (1502 - 1504), "Св. Петро "(1513 - 1514), " Св. Павло «(1513 - 1514), (Бл. 1490 - 1576):» Портрет доджа Нікколо Марчелло "(бл. 1474), «Мадонна з немовлям і святими» (Мадонна ді Сан Нікколо деї Фрарі) (1533 - 1535); Також гобелени за ескізами Рафаеля.

Зал IX Знаходяться твори Леонардо да Вінчі ( 1452 - 1519): незакінчена картина Св. Ієронім (бл. 1482) і художників XV-XVI ст., Наприклад, венеціанського художника Джованні Белліні: "Оплакування Христа св. Йосипом Ариматейским з Никодимом і Марією Магдалиною ";

Зал X (XVI ст.) Школа Рафаеля і венеціанська живопис; Тіціан : «Святий Миколай і Мадонна»; Паоло Веронезе (1528—1588): "Видіння святої Олени" (бл. 1570), "Алегорія"; Бордон.

Зал XI (кінець XVI ст.) Федеріко Бароччі: «Благовіщення»; Джорджо Вазарі.

 Зал XII (XVII ст.) Живопис в стилі бароко Домінічіно, Гуерчіно: "Свята Марія Магдалена ";, Нікола Пуссена (1594-1665 рр.): «Мучеництво святого Еразма», Караваджо (1573 - 1610): "Зняття з хреста "; Гвідо Рені (1575 -1642): " Розп'яття святого Петра ";

Зал XIII (XVII ст.) П'єтро да Кортона - «Мадонна і святий Франциск»; Рібера.

Зал XIV (XVII ст.) Нідерландські і фламандські майстра: Пуссен, Жак Куртуа (Jacques Courtois, також il Borgognone): «Битва»; Бартоломе Естебан Мурільйо.

Зал XV (XVIII ст.) Портрети. Джузеппе Марія Креспі: «Папа Бенедикт XIV»; Томас Лоренц: «Георг IV» (1816 р.); Тіціан; Помпео Батоні: «Папа Пій VI», Карло Маратта: "Папа Климент IX ".

Зал XVI (XIX ст.) Петер Венцель;

Зал XVII (XVII ст.) Ангели Лоренцо Берніні;

 Зал XVIII (XV-XVI ст.) ікони і мозаїка;

 

 

   триптих стефанескі

 

  рафаель. Благовіщення

 

 

 

 

1.4.Дре́зденська карти́нна галере́я - всесвітньо відоме зібрання картин від Відродження до бароко і класицизму в Дрездені, частина Державних художніх зібрань Дрездена.

Історія

Колекція створювалася в першій половині XVIII століття при саксонських курфюрстах - королях Польщі Августі II Сильному (1670–1733) і Августі III (1696–1763). Зібрання картин швидко збільшувалося, в 1746 році для Галереї, за посередництва Франческо Альґаротті, було придбано одночасно 100 шедеврів мистецтва. Галерея стала відомою у Європі вже у 1747 році.

У XIX столітті Готфрідом Земпером (нім. Gottfried Semper) (1803–1879) було запроектоване нове приміщення галереї, яке увійшло в архітектурний ансамбль Цвінґера, хоча відрізняється від нього за своїм стилєм неоренесансу. Галерея Земпера була зведена у 1855 році. Будівлю зі сторони курдонера - парадного двору, прикрасили статуями Рафаеля, Мікеланджело, Данте, Джотто, Ганса Гольбейна Молодшого та Альбрехта Дюрера, Гьоте та Пітера Корнеліуса.

В часи Другої світової війни будова Галереї одержала сильні пошкодження у 1945 році під час американських бомбардувань. Більшість картин була вивезена до Києва та Москви і не постраждала. Після війни колекція картин Галереї була перевезена до СРСР. 3 червня 1956 року мистецькі шедеври були повернуті у Дрезден. Цвинґер було відновлено і відкрито для відвідувачів у 1960 році. З 1988 по 1992 рік будівля Галереї реконструювалася.

Перлиною дрезденської збірки творів мистецтва є «Сікстинська Мадонна» (нім. Sixstinische Madonna) Рафаеля Санті.

Відділи галереї:

Арраси (або гобелени-килими з фігурами чи орнаментами).

Пастелі (роботи кольоровою крейдою).

Мініатюри.

Відділ живопису, так званих, старих майстрів Західної Європи.

 

 

 

 

 

 Сучасний вигляд галереї Земпера,

 вигляд з боку Цвінґера

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рафаель Санті, «Сікстинська Мадонна», 1514 рік

 

 

 

 

 

 

 

 

  

Джорджоне, «Венера заснула»,

 1510 рік. Дописана Тіціано

 

 

 

 

 

 

 

 Розальба Кар'єра. «Автопортрет як алегорія зими»,

 Дрезден

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 Архітектурний ансамбль Цвінґера

 

  

 

 

 

 

Галерея Земпера, 1900 рік

 

 

 

 

2. Самостійна робота

2.1. За допомогою додаткових матеріалів, виписати до робочих зошитів найбільш цікаву та змістовну інформацію про музеї світу.

2.2. Встановити відповідність

 

1. Арам Ніки Аптерос
2. Парфенок
3. Лондонський Тауер
4. Галерея Зампера

 

 

 

     1)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 4.)

 

 

      2)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3)

 

3. Підведення гуртківців до узагальнень, висновків.

 

 

ІІІ. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

1. Загальний підсумок заняття
2. Завдання на наступне заняття

Повторити попередньо вивчені теми занять та знайти додатковий матеріал про Всесвітньо відомі музеї: Ермітаж, Британський національний музей, Музей Прадо в Мадриді, Єгипетський музей в Каїрі, Музей Мадам Тюссо та ін.