Презентація " Зайчикова казочка. Юрій Ярмиш"

Юрій Ярмиш Зайчаткова казочка. Робота з дитячою книгою 2 клас

Чистомовка. Рі-рі-рі: Що ти бачиш угорі?Рю-рю-рю: Бачу ясную зорю. Рі-рі-рі: Ще що бачиш угорі?Ря-ря-ря: Небо синє, як моря. Рі-рі-рі: Ще що бачиш угорі?Рі-рі-рі: Там літають комарі. Ра-ра-ра: З комарами мошкара. Ди-ди-ди: Розбігаймось хто куди!

Скоромовка. Дудку дав Дмитро мені,«Дуй у дірку до-ре-мі!»Щось не дам її ладу,Все виходить «ду-ду-ду»!

Юрій Ярмиш Юрій Феодосійович Ярмиш (1935). Народився у Кам’янському на Дніпропетровщині в сім’ї учителів. Дитинство його пройшло на берегах Славути і на Уралі, а шкільні роки — серед розкішної природи Карпат. Свій творчий шлях Ю. Ярмиш розпочав з віршів. Ю. Ярмиш видав більше 50 збірок казок, які перекладено 15 мовами. Ім’я українського казкаря Ю. Ярмиша посіло одне з чільних місць серед письменників, які пишуть для дітей і про дітей.

Твори для дітей

Збагачуй свій словничок!Нікчемний – ні на що не здатний. Шпурнув – кинув, жбурнув. Скривдив – образив, зневажив, принизив. Майнув – блимнув. То зник, то раптово знов з’явився. Віри не йме – не вірить. Па́хва — внутрішня частина плечового згину. Бас- низький чоловічий голос.

Зайчаткова казочка Бігло лісом сіреньке зайчатко. Стриб-скік! Стриб-скік! Гульк, а на стежці лежить... казочка. Перегорнуло Зайчатко сторінку. Ой, як сподобались йому малюнки! І червона морквинка, і білий кролик, і веселий їжачок. І написана казочка була великими літерами. Тільки Зайчатко все одно читати не вміло.

Продовження Взяло воно казочку під пахву, скаче лісом і думає: «Якби мені знайти кого-небудь, хто вміє читати. Це, мабуть, дуже цікава казочка». Тільки подумало так Зайчатко — назустріч Лисиця.— Добридень, Зайчику! Що то в тебе за книжка? — питає.— Це казка, тітонько Лисице! Ось які малюнки гарні!Почитайте, будь ласка, а я послухаю!— Добре, Зайчику! — погодилась Лисиця.

Продовження. На пеньок сіла, книжку розкрила, лапою по рядках водить:— Жили-були дідусь та бабуся. І вних була курочка. Несла вона смачні яєчка, а ще смачнішою була сама курочка...— Ні, тьотю Лисице, — перебило Зайчатко. — Ви не так читаєте. Тут намальована морквинка, білий кролик і веселий їжачок.— Ти бач, Зайчисько нікчемний! — образилась Лисиця. — Мені, Лисиці, віри не йме! Ану тікай, поки цілий!

Продовження І книжку на землю кинула. Підняло Зайчатко книжку, далі пострибало. А на дорозі — Сірий Вовк, хазяїн того лісу.— Добридень, дядю Вовче! — привіталося Зайчатко і книжечку простягнуло.— Добридень, косоокий! — відповідає Вовк, а сам дивується: — Навіщо мені твоя книжечка?— А ви почитайте, дядю! — прохає Зайчатко. — Це, мабуть, цікава казочка.— Казочка? — перепитав Вовк. — Ну гаразд, косоокий, можна й —ха-ха! — почитати...

Продовження Розкрив книжку, до очей підніс. Подумав і каже басом:— Жила-була бабуся. І було в неї сіреньке козеня. Смачне-пресмачне... Зайчатко послухало трохи вовчу казку, а далі й зазирнуло в розкриту книжечку. Зазирнуло та з дива аж лапками сплеснуло:— Дядю Вовче, ви ж читати не вмієте. У вас малюнки в книжечці догори ногами!— У-у-у! — розсердився Вовк і шпурнув книжечку далеко в кущі. — Забирайся, а то з'їм. Дивись-но, читати, каже, не вмію! Всі казки — про смачних козенят. У-У-У!

Продовження Підхопило бідне Зайчатко свою книжечку і побігло, не бачачи перед собою дороги. З переляку очі в нього ще більш перекосилися, і не помітило Зайчатко, як опинилось на руках у хлопчика, що в лісі гриби збирав.— Заспокойся, Зайченятко, заспокойся, сіреньке! — сказав хлопчик ласкаво і погладив Зайча. — Хто скривдив тебе?.. А це що, казочка? Які малюнки цікаві! Нумо почитаємо її!

Продовження І прочитав хлопчик сірому Зайчаткові казочку, що була у книжці, — про білого кролика і веселого їжачка.— А тепер, Зайчику, тобі пора до мами, — сказав хлопчик і простягнув йому казочку. — Рости скоріше, вступай до лісової школи і теж навчишся читати.— Неодмінно! — сказало Зайчатко. І в зелених кущах майнув його смішний хвостик. От і все.

Пригадай!- Що знайшов зайчик на лісовій стежці?- Кого зустрів зайчик?- Яку казочку йому прочитала лисичка? - Чи була ця казка у книжці?- Чому лисичка не змогла прочитати книжку?- Кого потім зустрів зайчик?- Яку казочку почав читати вовк?- Як дізнався зайчик, що вовк не вміє читати?- Хто прочитав зайчикові казку?- Про що була казка у книжці?- Що порадив хлопчик зайчатку?- Чи справді треба вчитись? Чому?

Подумай, з якою інтонацією треба читати слова дійових осіб. З’єднай колонки.лисичка Лагідно,спокійно, заспокійливо. вовк Здивовано, сердито. зайчик Привітно, схвильовано, весело. хлопчик Улесливо, образливо.

Розмісти картинки в правильному порядку.

Роз’єднай слова, прочитай прислів’я. Хтознаннямає,тоймурзламає. Потрібноучиться-заждизнадобиться. Вчитисяніколинепізно. Яке прислів’я виражає головну думку казки. Яке прислів’я може бути порадою для Лисички і Вовка?

Чи уважний ти читач?Гра «Хто так сказав»«Жили-були дідусь та бабуся. І в них була курочка….»а) зайчик; б)лисичка; в)вовк; г)хлопчик.2. «Рости скоріше, вступай до лісової школи….»а) зайчик; б)лисичка; в)вовк; г)хлопчик.3. «Ну гаразд, косоокий, можна й —ха-ха! — почитати...»а) зайчик; б)лисичка; в)вовк; г)хлопчик.4. «Хто скривдив тебе? А це що, казочка?...»а) зайчик; б)лисичка; в)вовк; г)хлопчик.5. «…. Тут намальована морквинка, білий кролик і веселий їжачок...»а) зайчик; б)лисичка; в)вовк; г)хлопчик.

Матеріали взяті з Інтернет ресурсів